| Назва: | ПРП та РПС Чернігівської області |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 69,55 KB |
| Скачувань: | 37 |
Управлінські функції в області природоохоронної діяль¬ності підприємства повинні сприяти вдосконаленню техно¬логії виробництва, ремонтно-експлуатаційних робіт, без¬аварійної роботи устаткування, виконання планово-попе¬реджувального і поточного ремонту.
Контроль включає в себе аналіз технології, лаборатор¬ний аналіз, контрольні пости, визначення концентрації шкідливих виділень, інформування керівництва про стан навколишнього середовища на підприємстві, дотримання законодавства в цій області.
Принципи раціонального природокористування - це основні правила, якими необхідно керуватися при перетворенні приро¬ди. Розглянемо деякі з них.
Правило інтегрального ресурсу - конкуруючі в сфері вико¬ристання природних систем галузі господарства неминуче зав¬дають збитків одне одному тим сильніше, чим більше вони зміню¬ють сумісно експлуатований екологічний компонент або всю екосистему в цілому.
Правило міри перетворення природних систем - у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість само підтримання (самоорганізації і саморегуляції).
Правило «м’якого» управління природою - «м’яке» управ¬ління природними процесами, як правило, здатне викликати ба¬жані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічно¬го погляду є більш бажаним, ніж «жорстке» ,техногенне.
Правило ланцюгових реакцій .«жорсткого» управління при¬родою - «жорстке», як правило технічне, управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціальне й економічно неприйнятною.
Закон обмеженості природних ресурсів - усі природні ре¬сурси (і умови) Землі є скінченими.
Закон падіння природно-ресурсного потенціалу - у межах однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.
Закон зниження енергетичної ефективності природокорис¬тування - з плином історичного часу при отриманні з природ¬них систем корисної продукції на її одиницю в середньому ви¬трачається все більше енергії.
Закон відповідності рівня розвитку виробничих сил при¬родно-ресурсному потенціалу - розвиток виробничих сил відбу¬вається відносно поступово до моменту різкого виснаження при¬родно-ресурсного потенціалу, який характеризується як еколо¬гічна криза. Криза розв’язується шляхом революційної зміни виробничих сил.
Закон убуваючої родючості - унаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури в результаті накопичення ток¬сичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів.
ВИСНОВКИ.
На природні умови і природні ресурси Чернігівської області великий вплив мала і має господарська діяльність. Геоекологічна ситуація в області – оцінюється як кризова, що є наслідком тривалого нераціонального природокористування.
Під впливом господарської діяльності змінюються природні компоненти ландшафтів : рельєф, грунти, рослинність, тваринний світ, гідрологічний режим водойм, склад атмосфери, мікрокліматичні умови тощо.
Природні умови і природні ресурси зміннються під впливом різних видів природокористування : агропромислового ( особливо землеробського ), промислового, гірничодобувного, містобудівного, водогосподарського, транспортного, гідротехнічного, лісопромислового, рекреаційного, природоохоронного.
Чернігівська область має значні земельні ресурси. Більш як 45 % її грунтів припадає на родючі чорноземи. Її територія відзначається найбільшою в світі землеробською освоєністю, що не є екологічно виправданим. Раціональне використання і охорона земельних ресурсів потребує впровадження еколого – ландшафтного землеробства з оптимальним співвідношенням сільськогосподарських угідь ( рілля, луки, пасовища, сади ), а також лісів, водойм, заповідників. Загальна лісистість і заповідність території України недостатні. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні, водні, рослинні ресурси, які треба охороняти. Тваринний світ – важливий компонент навколишнього природного середовища, національне багатство держави, джерело духовної та естетичної наснаги і виховання її громадян. Однією з головних вимог раціонального використання і охорони тваринних ресурсів є збереження природних умов існування тварин різних видів та їх популяцій, місць розмноження та шляхів міграції. Особливої уваги потребують рідкісні види рослин і тварин, які занесено до Червоної книги України.
Контроль включає в себе аналіз технології, лаборатор¬ний аналіз, контрольні пости, визначення концентрації шкідливих виділень, інформування керівництва про стан навколишнього середовища на підприємстві, дотримання законодавства в цій області.
Принципи раціонального природокористування - це основні правила, якими необхідно керуватися при перетворенні приро¬ди. Розглянемо деякі з них.
Правило інтегрального ресурсу - конкуруючі в сфері вико¬ристання природних систем галузі господарства неминуче зав¬дають збитків одне одному тим сильніше, чим більше вони зміню¬ють сумісно експлуатований екологічний компонент або всю екосистему в цілому.
Правило міри перетворення природних систем - у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість само підтримання (самоорганізації і саморегуляції).
Правило «м’якого» управління природою - «м’яке» управ¬ління природними процесами, як правило, здатне викликати ба¬жані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічно¬го погляду є більш бажаним, ніж «жорстке» ,техногенне.
Правило ланцюгових реакцій .«жорсткого» управління при¬родою - «жорстке», як правило технічне, управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціальне й економічно неприйнятною.
Закон обмеженості природних ресурсів - усі природні ре¬сурси (і умови) Землі є скінченими.
Закон падіння природно-ресурсного потенціалу - у межах однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.
Закон зниження енергетичної ефективності природокорис¬тування - з плином історичного часу при отриманні з природ¬них систем корисної продукції на її одиницю в середньому ви¬трачається все більше енергії.
Закон відповідності рівня розвитку виробничих сил при¬родно-ресурсному потенціалу - розвиток виробничих сил відбу¬вається відносно поступово до моменту різкого виснаження при¬родно-ресурсного потенціалу, який характеризується як еколо¬гічна криза. Криза розв’язується шляхом революційної зміни виробничих сил.
Закон убуваючої родючості - унаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури в результаті накопичення ток¬сичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів.
ВИСНОВКИ.
На природні умови і природні ресурси Чернігівської області великий вплив мала і має господарська діяльність. Геоекологічна ситуація в області – оцінюється як кризова, що є наслідком тривалого нераціонального природокористування.
Під впливом господарської діяльності змінюються природні компоненти ландшафтів : рельєф, грунти, рослинність, тваринний світ, гідрологічний режим водойм, склад атмосфери, мікрокліматичні умови тощо.
Природні умови і природні ресурси зміннються під впливом різних видів природокористування : агропромислового ( особливо землеробського ), промислового, гірничодобувного, містобудівного, водогосподарського, транспортного, гідротехнічного, лісопромислового, рекреаційного, природоохоронного.
Чернігівська область має значні земельні ресурси. Більш як 45 % її грунтів припадає на родючі чорноземи. Її територія відзначається найбільшою в світі землеробською освоєністю, що не є екологічно виправданим. Раціональне використання і охорона земельних ресурсів потребує впровадження еколого – ландшафтного землеробства з оптимальним співвідношенням сільськогосподарських угідь ( рілля, луки, пасовища, сади ), а також лісів, водойм, заповідників. Загальна лісистість і заповідність території України недостатні. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні, водні, рослинні ресурси, які треба охороняти. Тваринний світ – важливий компонент навколишнього природного середовища, національне багатство держави, джерело духовної та естетичної наснаги і виховання її громадян. Однією з головних вимог раціонального використання і охорони тваринних ресурсів є збереження природних умов існування тварин різних видів та їх популяцій, місць розмноження та шляхів міграції. Особливої уваги потребують рідкісні види рослин і тварин, які занесено до Червоної книги України.