| Назва: | ПРП та РПС Чернігівської області |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 69,55 KB |
| Скачувань: | 37 |
Лляна промисловість майже повністю забезпечує себе місце¬вою сировиною.Тут працює Новгород-Сіверський та інші льоноробні заводи.
В Чернігівській області розвинуті також трикотажна (Прилуки), шкіряно-взуттєва (Прилуки, Баришівка, Чернігів) галузі.
В області працюють також фабрики музичних інструментів ( Чернігів), головних уборів (Прилуки). Фабрики художніх виробів, що спеціалізуються на вишиванні і ткацтві працюють у Богуславі, Ічні, Ніжині, Прилуках, Чернігові.
3.2. ПРП і розвиток сільського господарства Чернігівської області.
Провідна галузь сільського господарства в районі - рослинни¬цтво. Це насамперед вирощування зерна, технічних і кормових культур. У спеціалізації господарств поліської і лісостепової зон наявні значні територіальні відмінності. Так, Полісся характери¬зується молочно-м'ясним скотарством, свинарством, льонарст¬вом, картоплярством (Чернігівська область за обсягами виробництва картоплі до 1997 р. посідала перше місце в країні) і зерновим господарством (вирощуванням жита і гречки), а у західній частині - ще й хмелярством. Достатньо розвинуте вівчарство. Для лісо¬степової зони властиве м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, зернове господарство (вирощування озимої пше¬ниці і кукурудзи). На місцевих концентрованих кормах у центра¬льній частині Лісостепу значного розвитку набуло птахівництво.
Довкола Києва і великих міст розвинулося приміське госпо¬дарство, спеціалізація якого полягає в орієнтації на молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, овочівництво (у то¬му числі, тепличне), садівництво, ягідництво, а також вирощують зернові і технічні культури.
Розділ 4. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.
На території Чернігівської області існує ряд проблем антропогенного впливу які мають як місцевий так і загальнодержавний характер. Серед останніх найвагомішою є проблеми пов’язані із аварією на Чорнобильській АЕС.
Значно ускладнився стан земельних ресурсів. Через сильне радіа¬ційне забруднення в районі з використання вилучено 65 тис. га ріллі. Крім того, значні території вилучаються з обігу через заболочення, ерозію гру¬нтів, втрату ними родючості. Посилилася деградація грунтів через спрацювання ресурсів гумусу. На землях громадського сектора сільсько¬господарського виробництва внесення мінеральних добрив зменшилося удвічі. Практично майже припинено внесення органіки.
Особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів. У районі споживається 2057 млн м3 свіжої води. Рівень повторного її використання значно нижчий за середній по Україні. Найбільшими забруднювачами водних ресурсів району є підприємства м. Києва та Київської області. Ін¬тенсивне забруднення поверхневих вод відходами виробництв, радіонуклідами у районі призвели до того, що вони стали небезпечними для споживання. Тому для пиття, харчових потреб слід використовувати підземні води. Для цього необхідно побудувати мережу свердловин на всій території району.
.Різко погіршилася якість води у Дніпрі в районі Київського водо¬сховища внаслідок поширення синьо-зелених водоростей. Реальною є загроза прориву греблі Київського водосховища, що призвело б до затоп¬лення низинної частини Києва. Взагалі існування цього водосховища є економічно невиправданим. Внаслідок його спорудження рівень води в гирлах окремих поліських річок, що впадають у Дніпро, став вищим, ніж у місцях їх витоку. Щоб вода в цих ріках не текла у зворотному напрямку, в місцях їх впадання у водосховище було збудовано дамби. Вода з річок у Дніпро потрапляє за допомогою потужних насосів. Кількість спожитої ними енергії ставить під сумнів економічну доцільність існування Київсь¬кої ГЕС
Зі скороченням виробництва в останні роки зменшилися викиди шкідливих речовин у повітря. У 1998 р. вони становили 423,9 тис. т, при¬чому більше половини їх припадає на транспортні засоби. Серед міст району найбільшу частку викидів в повітря дає м. Київ.
Хибна практика екстенсивного лісокористування в районі спричинила значне виснаження лісів, погіршення структури лісового фонд; зниження його продуктивності. Сьогодні понад 90% площі займають лісові насадження і середньостиглі ліси. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно можливих. Значної шкоди лісам завдають лісові пожежі (у 2006 р. в розмірі 26,5 тис. грн.). Більшість лісів північно-західної і західної частин області радіаційного забруднення.
Через недосконалі технології видобутку та переробки мінерально сировини, незадовільне вирішення питань комплексного освоєння родо нищ у надрах залишається і губиться розвіданих запасів нафти 70%, солей 32%, вугілля 40%, металів 25%.
Нерозв'язаною залишається проблема використання техногенним родовищ корисних копалин - відвалів видобутку та відходів збагачення і переробки мінеральної сировини, які містять цінні корисні копалини і ма¬ють промислове значення.
В Чернігівській області розвинуті також трикотажна (Прилуки), шкіряно-взуттєва (Прилуки, Баришівка, Чернігів) галузі.
В області працюють також фабрики музичних інструментів ( Чернігів), головних уборів (Прилуки). Фабрики художніх виробів, що спеціалізуються на вишиванні і ткацтві працюють у Богуславі, Ічні, Ніжині, Прилуках, Чернігові.
3.2. ПРП і розвиток сільського господарства Чернігівської області.
Провідна галузь сільського господарства в районі - рослинни¬цтво. Це насамперед вирощування зерна, технічних і кормових культур. У спеціалізації господарств поліської і лісостепової зон наявні значні територіальні відмінності. Так, Полісся характери¬зується молочно-м'ясним скотарством, свинарством, льонарст¬вом, картоплярством (Чернігівська область за обсягами виробництва картоплі до 1997 р. посідала перше місце в країні) і зерновим господарством (вирощуванням жита і гречки), а у західній частині - ще й хмелярством. Достатньо розвинуте вівчарство. Для лісо¬степової зони властиве м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, зернове господарство (вирощування озимої пше¬ниці і кукурудзи). На місцевих концентрованих кормах у центра¬льній частині Лісостепу значного розвитку набуло птахівництво.
Довкола Києва і великих міст розвинулося приміське госпо¬дарство, спеціалізація якого полягає в орієнтації на молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, овочівництво (у то¬му числі, тепличне), садівництво, ягідництво, а також вирощують зернові і технічні культури.
Розділ 4. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.
На території Чернігівської області існує ряд проблем антропогенного впливу які мають як місцевий так і загальнодержавний характер. Серед останніх найвагомішою є проблеми пов’язані із аварією на Чорнобильській АЕС.
Значно ускладнився стан земельних ресурсів. Через сильне радіа¬ційне забруднення в районі з використання вилучено 65 тис. га ріллі. Крім того, значні території вилучаються з обігу через заболочення, ерозію гру¬нтів, втрату ними родючості. Посилилася деградація грунтів через спрацювання ресурсів гумусу. На землях громадського сектора сільсько¬господарського виробництва внесення мінеральних добрив зменшилося удвічі. Практично майже припинено внесення органіки.
Особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів. У районі споживається 2057 млн м3 свіжої води. Рівень повторного її використання значно нижчий за середній по Україні. Найбільшими забруднювачами водних ресурсів району є підприємства м. Києва та Київської області. Ін¬тенсивне забруднення поверхневих вод відходами виробництв, радіонуклідами у районі призвели до того, що вони стали небезпечними для споживання. Тому для пиття, харчових потреб слід використовувати підземні води. Для цього необхідно побудувати мережу свердловин на всій території району.
.Різко погіршилася якість води у Дніпрі в районі Київського водо¬сховища внаслідок поширення синьо-зелених водоростей. Реальною є загроза прориву греблі Київського водосховища, що призвело б до затоп¬лення низинної частини Києва. Взагалі існування цього водосховища є економічно невиправданим. Внаслідок його спорудження рівень води в гирлах окремих поліських річок, що впадають у Дніпро, став вищим, ніж у місцях їх витоку. Щоб вода в цих ріках не текла у зворотному напрямку, в місцях їх впадання у водосховище було збудовано дамби. Вода з річок у Дніпро потрапляє за допомогою потужних насосів. Кількість спожитої ними енергії ставить під сумнів економічну доцільність існування Київсь¬кої ГЕС
Зі скороченням виробництва в останні роки зменшилися викиди шкідливих речовин у повітря. У 1998 р. вони становили 423,9 тис. т, при¬чому більше половини їх припадає на транспортні засоби. Серед міст району найбільшу частку викидів в повітря дає м. Київ.
Хибна практика екстенсивного лісокористування в районі спричинила значне виснаження лісів, погіршення структури лісового фонд; зниження його продуктивності. Сьогодні понад 90% площі займають лісові насадження і середньостиглі ліси. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно можливих. Значної шкоди лісам завдають лісові пожежі (у 2006 р. в розмірі 26,5 тис. грн.). Більшість лісів північно-західної і західної частин області радіаційного забруднення.
Через недосконалі технології видобутку та переробки мінерально сировини, незадовільне вирішення питань комплексного освоєння родо нищ у надрах залишається і губиться розвіданих запасів нафти 70%, солей 32%, вугілля 40%, металів 25%.
Нерозв'язаною залишається проблема використання техногенним родовищ корисних копалин - відвалів видобутку та відходів збагачення і переробки мінеральної сировини, які містять цінні корисні копалини і ма¬ють промислове значення.