| Назва: | РПС Казахстану |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 352,37 KB |
| Скачувань: | 13 |
В Казахстані знаходяться великі родовища нафти. Прикаспійська западина і півострів Мангишлак - нафтогазоносна провінція. Вона відома своєю високоякісною Ембінською нафтою, нафтове Жетибайське і газонафтове Узенське родовище (Мангишлак). З Прикаспійською западиною пов'язані величезні запаси кухонної і калійної солей. Самосадні соляні озера відомі в інших районах: Приіртиш’є, Приурал’є, Прибалхаш’є.
Демографічні умови і населення.У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізую¬чи вплив демографічних передумов на розміщення продук¬тивних сил, треба брати до уваги, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній спожи¬вач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:
— чисельність населення країни (регіону), його дина¬міка, характер відтворення;
— розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;
— статевовікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;
— структура зайнятості населення;
— національний склад населення;
— демографічна політика держави.
У взаємодії з іншими передумовами й факторами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним. Чисельність населення найбільше впливає на формуван¬ня контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутріш¬нього ринку країни або регіону. Певною мірою вона визна¬чає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю вели¬чину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці). Забезпечен¬ня потреб (хоча б елементарних) населення — найголов¬ніший заохочувальний мотив виробництва. Отже, чисель¬ність населення регіону — один із найважливіших фак¬торів формування внутрішнього ринку. Іншим важливим фактором є купівельна спроможність населення.
Аналізуючи демографічні передумови розміщення про¬дуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необ¬хідно для визначення цілої низки економічних показників:забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будів¬ництва житла, шкіл, лікарень тощо. Для населення Казахстану характерні стабільні темпи зростання.
Чисельність населення країни на 1 січня 2007 р. склала 15,395 млн. Чоловік. Останнім часом спостерігається позитивний природній приріст населення, тобто перевага народжуваності над смертністю. Динаміка роста населення представлена у табл. 1 [2;7].
Таблица 1
Населення Казахстану і його регіонів у 1999-2007 рр., тис. Чол
25.02.1999 1.01.2003 1.01.2004 1.01.2005 1.01.2007
14953,1 14862,5 14951,2 15074,2 15395,0
Що стосується етнічного складу Республіки Казахстан, то на території країни проживає 126 етносов. Основні 7 представлені у табл. 2.[ 7 ] питома вага інших 119 – десяті, соті або тисячні частки відсотка від всього населення Казахстану [2].
Таблица 2
Етнічний склад населення РК на 1 січня 2005 р.
Этнос Перепись 1989 Перепись 1999 Оценка 2006
Все населення 16 199,2 14 953,1 15 301,4
казахи 6 496,9 7 985,0 9 008,0
росіяни 6 062,0 4 479,6 3 962,1
українці 875,7 547,1 444,7
узбеки 331,0 370,7 433,5
уйгури 181,5 210,4 231,4
татари 320,7 249,0 229,1
німці 946,9 353,4 222,5
Інші націон. 256,3 142,0 770,1
Північні та південні райони мають більшу густоту населення, західні і центральні – меншу.
Міські жителі становлять більшість. Типовими є міста – центри гірничодобувної промисловості. Великі міста знаходяться здебільшого на півночі, північному сході та півдні. Найбільші міські агломерації – столиця Алмати (1,5 млн. чоловік) та індустріальні центри Караганда (600 тис. чол.)
У країні відчувається нестача трудових ресурсів, особливо в північних промислових районах. На структурі зайнятості позначається індустріально-аграрний тип економіки в країні. З 7684 сіл республіки тільки 344 (4,3 % від їхнього загального числа) є значними, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис.жителів. На частку таких сіл припадає майже третя частина сільського населення, або 2010,7 тис. чоловік. У той же час у 2084 малих селах (26%), із чисельністю населення в них до 200 чоловік, мешкає 3,2% від числа всіх сельчан, або 211,3 тис. чоловік.
Демографічні умови і населення.У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізую¬чи вплив демографічних передумов на розміщення продук¬тивних сил, треба брати до уваги, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній спожи¬вач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:
— чисельність населення країни (регіону), його дина¬міка, характер відтворення;
— розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;
— статевовікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;
— структура зайнятості населення;
— національний склад населення;
— демографічна політика держави.
У взаємодії з іншими передумовами й факторами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним. Чисельність населення найбільше впливає на формуван¬ня контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутріш¬нього ринку країни або регіону. Певною мірою вона визна¬чає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю вели¬чину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці). Забезпечен¬ня потреб (хоча б елементарних) населення — найголов¬ніший заохочувальний мотив виробництва. Отже, чисель¬ність населення регіону — один із найважливіших фак¬торів формування внутрішнього ринку. Іншим важливим фактором є купівельна спроможність населення.
Аналізуючи демографічні передумови розміщення про¬дуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необ¬хідно для визначення цілої низки економічних показників:забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будів¬ництва житла, шкіл, лікарень тощо. Для населення Казахстану характерні стабільні темпи зростання.
Чисельність населення країни на 1 січня 2007 р. склала 15,395 млн. Чоловік. Останнім часом спостерігається позитивний природній приріст населення, тобто перевага народжуваності над смертністю. Динаміка роста населення представлена у табл. 1 [2;7].
Таблица 1
Населення Казахстану і його регіонів у 1999-2007 рр., тис. Чол
25.02.1999 1.01.2003 1.01.2004 1.01.2005 1.01.2007
14953,1 14862,5 14951,2 15074,2 15395,0
Що стосується етнічного складу Республіки Казахстан, то на території країни проживає 126 етносов. Основні 7 представлені у табл. 2.[ 7 ] питома вага інших 119 – десяті, соті або тисячні частки відсотка від всього населення Казахстану [2].
Таблица 2
Етнічний склад населення РК на 1 січня 2005 р.
Этнос Перепись 1989 Перепись 1999 Оценка 2006
Все населення 16 199,2 14 953,1 15 301,4
казахи 6 496,9 7 985,0 9 008,0
росіяни 6 062,0 4 479,6 3 962,1
українці 875,7 547,1 444,7
узбеки 331,0 370,7 433,5
уйгури 181,5 210,4 231,4
татари 320,7 249,0 229,1
німці 946,9 353,4 222,5
Інші націон. 256,3 142,0 770,1
Північні та південні райони мають більшу густоту населення, західні і центральні – меншу.
Міські жителі становлять більшість. Типовими є міста – центри гірничодобувної промисловості. Великі міста знаходяться здебільшого на півночі, північному сході та півдні. Найбільші міські агломерації – столиця Алмати (1,5 млн. чоловік) та індустріальні центри Караганда (600 тис. чол.)
У країні відчувається нестача трудових ресурсів, особливо в північних промислових районах. На структурі зайнятості позначається індустріально-аграрний тип економіки в країні. З 7684 сіл республіки тільки 344 (4,3 % від їхнього загального числа) є значними, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис.жителів. На частку таких сіл припадає майже третя частина сільського населення, або 2010,7 тис. чоловік. У той же час у 2084 малих селах (26%), із чисельністю населення в них до 200 чоловік, мешкає 3,2% від числа всіх сельчан, або 211,3 тис. чоловік.