| Назва: | Природні передумови РПС |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 33,35 KB |
| Скачувань: | 37 |
2) результативний підхід - за його допомогою здійснюють еконо¬мічну оцінку лише ресурсів, які дають дохід, котрий є грошовим вираженням первинної продукції від експлуатації природного ресурсу чи різницею між доходом і поточними витратами. Проте дохід від вико¬ристання ресурсу може бути й опосередкованим, більш того, не для кожного виду ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. Разом з тим невикористаний ресурс може бути використаним, а за пев¬них умов стати дефіцитним;
3) затратно-ресурсний підхід - грунтується на поєднанні затрат на освоєння природних ресурсів і доходу від їх використання. При цьо¬му економічна оцінка буде значно вищою, а тому зросте її стимулююча функція;
4) рентний підхід - нині вважається найдоцільнішим, оскільки кра¬щий ресурс отримує більшу вартість (більший дохід за однакових затрат). Рентні оцінки враховують обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об'єктивні¬ша;
5) відтворювальний підхід (новий) - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворення ресурсу на певній території. Проте перспективна дефіцитність певного ресурсу може призвести до надмір¬ного завищення оцінки;
6) монопольпо-відомчий підхід - є різновидом затратного. Розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих уста¬нов з управління природними ресурсами.
Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні ре¬зультати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище. Для економічної оцінки природних ресурсів застосо¬вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен¬ти та ефективності.
3. Природно-ресурсний потенціал Західноукраїнського регіону як одна із форм РПС
З поняттям «регіон» пов’язаний термін «регіональна економіка» - науковий напрямок, що вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та районів. Поняття «регіональна економіка» та «розміщення продуктивних сил» близькі за змістом; усе-таки регіональна економіка більше «прив’язана» до поняття «регіон», у той час як наука про розміщення продуктивних сил займається й загально-регіональними проблемами.
Одна з функцій регіональної економіки – створення різних сервісних виробництв та організацій, а також виробництв, що випускають проукцію міжгалузевого призначення. На регіональному рівні можлива координація діяльності різних наукових установ та мобілізація їхніх зусиль на вирішення завдань регіонального характеру.
Для регіональної економіки характерні такі засади функціонування:
комплексність екологічного, економічного та соціального розвитку;
єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;
територіальна спільність виробництва;
цілісність системи соціальної інфраструктури;
поєднання територіального та галузевого управління об’єктом.
Західноукраїнський регіон складається із дев’яти областей: Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської. Львівської, Чернівецької Рівненської, Волинської, Вінницької, Хмельницької.
Район має багаті і різноманітні природні ресурси. Один з найбільш водозабезпечених районів України. Тому саме тут дуже перспективним є будівництво малих ГЕС, які б забезпечували невеликі населені пункти дешевою, а що найголовніше, екологічно чистою електроенергією. Карпатський район має найбагатші лісові ресурси в країні. Найбільша лісистість на Закарпатті — близько 50 % (та цим потрібно не хвалитись, а соромитись, бо на закарпатті 200 років тому лісистість досягала 90%(!). Звичайно повернутися до таких результатів нереально, зате потрібно хоч зберегти теперішній рівень). Промисловість — провідна галузь господарського комплексу Карпатського району. Розвинуті паливна, машинобудування і металообробка, хімічна, лісова і деревообробна, легка, харчова, будівельна галузі.
Прироні передумови. Західноукраїнський район має найбільш складну геологічну будову порівняно з іншими районами країни. Його східна частина розташована на Волино-Подільській плиті, південно-західна зайнята Карпатською гірською системою. З північного сходу Карпат відокремлюються Передкарпатським передовим прогином, з південного заходу – Закарпатським прогином. Саме з тектонічними прогинами пов’язані найбільш важливі поклади корисних копалин. З Передкарпатським прогином пов’язані родовища нафти (Долина, Борислав, Надвірна), газу (Дашава, Більче-Волиця), сірки (Роздол), озокериту, мінеральних вод. Закарпатський прогин багатий на кухонну сіль (Солотвино), поліметали, ануліти, барит.
Корисні копалини платформної частини району не такі різноманітні й багаті. Тут найбільше значеня має Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, а також родовища фосфоритів в Придністров’ї (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області). На півночі району є поклади торфу. Район багатий на сировину для будівельної промисловості.
3) затратно-ресурсний підхід - грунтується на поєднанні затрат на освоєння природних ресурсів і доходу від їх використання. При цьо¬му економічна оцінка буде значно вищою, а тому зросте її стимулююча функція;
4) рентний підхід - нині вважається найдоцільнішим, оскільки кра¬щий ресурс отримує більшу вартість (більший дохід за однакових затрат). Рентні оцінки враховують обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об'єктивні¬ша;
5) відтворювальний підхід (новий) - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворення ресурсу на певній території. Проте перспективна дефіцитність певного ресурсу може призвести до надмір¬ного завищення оцінки;
6) монопольпо-відомчий підхід - є різновидом затратного. Розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих уста¬нов з управління природними ресурсами.
Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні ре¬зультати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище. Для економічної оцінки природних ресурсів застосо¬вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен¬ти та ефективності.
3. Природно-ресурсний потенціал Західноукраїнського регіону як одна із форм РПС
З поняттям «регіон» пов’язаний термін «регіональна економіка» - науковий напрямок, що вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та районів. Поняття «регіональна економіка» та «розміщення продуктивних сил» близькі за змістом; усе-таки регіональна економіка більше «прив’язана» до поняття «регіон», у той час як наука про розміщення продуктивних сил займається й загально-регіональними проблемами.
Одна з функцій регіональної економіки – створення різних сервісних виробництв та організацій, а також виробництв, що випускають проукцію міжгалузевого призначення. На регіональному рівні можлива координація діяльності різних наукових установ та мобілізація їхніх зусиль на вирішення завдань регіонального характеру.
Для регіональної економіки характерні такі засади функціонування:
комплексність екологічного, економічного та соціального розвитку;
єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;
територіальна спільність виробництва;
цілісність системи соціальної інфраструктури;
поєднання територіального та галузевого управління об’єктом.
Західноукраїнський регіон складається із дев’яти областей: Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської. Львівської, Чернівецької Рівненської, Волинської, Вінницької, Хмельницької.
Район має багаті і різноманітні природні ресурси. Один з найбільш водозабезпечених районів України. Тому саме тут дуже перспективним є будівництво малих ГЕС, які б забезпечували невеликі населені пункти дешевою, а що найголовніше, екологічно чистою електроенергією. Карпатський район має найбагатші лісові ресурси в країні. Найбільша лісистість на Закарпатті — близько 50 % (та цим потрібно не хвалитись, а соромитись, бо на закарпатті 200 років тому лісистість досягала 90%(!). Звичайно повернутися до таких результатів нереально, зате потрібно хоч зберегти теперішній рівень). Промисловість — провідна галузь господарського комплексу Карпатського району. Розвинуті паливна, машинобудування і металообробка, хімічна, лісова і деревообробна, легка, харчова, будівельна галузі.
Прироні передумови. Західноукраїнський район має найбільш складну геологічну будову порівняно з іншими районами країни. Його східна частина розташована на Волино-Подільській плиті, південно-західна зайнята Карпатською гірською системою. З північного сходу Карпат відокремлюються Передкарпатським передовим прогином, з південного заходу – Закарпатським прогином. Саме з тектонічними прогинами пов’язані найбільш важливі поклади корисних копалин. З Передкарпатським прогином пов’язані родовища нафти (Долина, Борислав, Надвірна), газу (Дашава, Більче-Волиця), сірки (Роздол), озокериту, мінеральних вод. Закарпатський прогин багатий на кухонну сіль (Солотвино), поліметали, ануліти, барит.
Корисні копалини платформної частини району не такі різноманітні й багаті. Тут найбільше значеня має Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, а також родовища фосфоритів в Придністров’ї (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області). На півночі району є поклади торфу. Район багатий на сировину для будівельної промисловості.