| Назва: | Транспортний комлекс України |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,35 KB |
| Скачувань: | 51 |
Потреба України (окрім танкерів та метановозів) становить близько 120 нових вантажних транспортних суден вантажопід'ємністю більше ніж 1 млн. т і 10-12 пасажирських суден на тис. місць. Маючи власну добре розвинуту суднобудівну промисловість, Україна може щорічно оновлювати свій флот. Поряд цим потрібна модернізація та реконструкція морських портів, крема Одеського, Іллічівського, Південного, Миколаївського, Маріупольського та ін.
Більш інтенсивне використання паромних переправ Іллічівськ - Іарна, Одеса - Батумі, через Керченську протоку дозволить розкририти можливості торгового флоту України і надання Україною транспортних послуг іншим країнам. Пасажирські переве¬дення здійснюють 17 морських портів. Але значення морського транспорту для перевезення пасажирів є незначним і дещо ско¬рочується.
Річковий транспорт. Поряд з морським с одним з найдеше-ІІих, оскільки використовує природні транспортні магістралі - судноплавні річки.
Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить оільше ніж 4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світловід-бивною обстановкою - 3,9 тис. км. Основні водні артерії - Дніпро та його притоки Прип'ять і Десна, Дністер, Південний Ііуг. Як магістральні річкові шляхи використовуються також ді-Іянки Дністровського лиману загальною протяжністю більше ніж 30 км, а також гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морським устаткуванням - 140 км.
Усі інші судноплавні річки - Десна (на північ від Чернігова), Стир, Горинь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський До¬нець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель - за транспортним вико¬ристанням належать до малих річок. Загальна протяжність суд¬ноплавних ділянок р. Десна - 575 км. Вона відіграє важливу роль у перевезеннях вантажів Чернігівської області. При збільшенні гарантійних глибин у нижній течії. Десна може мати вели¬ке значення для економічних зв'язків області з областями серед¬ньої і нижньої течії Дніпра. Річки Стир (судноплавні ділянки - 280 км) і Горинь (210 км) обслуговують внутрішньообласні пере¬везення Волинської і Рівненської областей.
Дністер (судноплавні ділянки більше ніж 120 км) судноплав¬ний у межах Вінницької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької і Чернівецької областей.
У Дніпропетровській області для судноплавства використо¬вують малі річки - Самару і Орель, у Полтавській - Сулу і Псьол, у Харківській і Луганській - Сіверський Донець.
Малі річки використовуються переважно для перевезення бу¬дівельних матеріалів, деякої продукції АПК і суттєвої ролі у роз¬міщенні продуктивних сил не відіграють.
Основу річкового транспорту України становить акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», яка складається з Головно¬го підприємства та 290 структурних одиниць.
Річковий транспорт України системою каналів зв'язаний з річ¬ками сусідніх держав: Білорусі і Польщі (басейн Дніпра з'єдну¬ється з басейном Вісли, Дніпро-Бузьким каналом), що дає вихід у Балтійське море.
Основні вантажо-розвантажувальні роботи здійснюються в та¬ких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніп-родзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково. В названих пор¬тах річковий транспорт працює у тісному взаємозв'язку із заліз¬ничним і морським транспортом. Завдяки використанню суден типу ріка-море вантажі перевозяться по Дніпру, Чорному морю, Дунаю і далі в річкові порти Румунії, Болгарії, Угорщини, Авст¬рії, Німеччини; по Чорному і Середземному морях - в морські порти Туреччини, Греції, Італії, Франції, Ізраїлю та інших країн Середземномор'я.
У структурі перевезень вантажів переважають мінеральні бу¬дівельні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні мате¬ріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля, продукція АПК. Найбільший обсяг вантажних перевезень мають Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області.
Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збіль¬шити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка-море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв'язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових ван¬тажів; поглибити фарватери ряду рік, зокрема Десни; пом'якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими.
Більш інтенсивне використання паромних переправ Іллічівськ - Іарна, Одеса - Батумі, через Керченську протоку дозволить розкририти можливості торгового флоту України і надання Україною транспортних послуг іншим країнам. Пасажирські переве¬дення здійснюють 17 морських портів. Але значення морського транспорту для перевезення пасажирів є незначним і дещо ско¬рочується.
Річковий транспорт. Поряд з морським с одним з найдеше-ІІих, оскільки використовує природні транспортні магістралі - судноплавні річки.
Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить оільше ніж 4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світловід-бивною обстановкою - 3,9 тис. км. Основні водні артерії - Дніпро та його притоки Прип'ять і Десна, Дністер, Південний Ііуг. Як магістральні річкові шляхи використовуються також ді-Іянки Дністровського лиману загальною протяжністю більше ніж 30 км, а також гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морським устаткуванням - 140 км.
Усі інші судноплавні річки - Десна (на північ від Чернігова), Стир, Горинь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський До¬нець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель - за транспортним вико¬ристанням належать до малих річок. Загальна протяжність суд¬ноплавних ділянок р. Десна - 575 км. Вона відіграє важливу роль у перевезеннях вантажів Чернігівської області. При збільшенні гарантійних глибин у нижній течії. Десна може мати вели¬ке значення для економічних зв'язків області з областями серед¬ньої і нижньої течії Дніпра. Річки Стир (судноплавні ділянки - 280 км) і Горинь (210 км) обслуговують внутрішньообласні пере¬везення Волинської і Рівненської областей.
Дністер (судноплавні ділянки більше ніж 120 км) судноплав¬ний у межах Вінницької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької і Чернівецької областей.
У Дніпропетровській області для судноплавства використо¬вують малі річки - Самару і Орель, у Полтавській - Сулу і Псьол, у Харківській і Луганській - Сіверський Донець.
Малі річки використовуються переважно для перевезення бу¬дівельних матеріалів, деякої продукції АПК і суттєвої ролі у роз¬міщенні продуктивних сил не відіграють.
Основу річкового транспорту України становить акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», яка складається з Головно¬го підприємства та 290 структурних одиниць.
Річковий транспорт України системою каналів зв'язаний з річ¬ками сусідніх держав: Білорусі і Польщі (басейн Дніпра з'єдну¬ється з басейном Вісли, Дніпро-Бузьким каналом), що дає вихід у Балтійське море.
Основні вантажо-розвантажувальні роботи здійснюються в та¬ких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніп-родзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково. В названих пор¬тах річковий транспорт працює у тісному взаємозв'язку із заліз¬ничним і морським транспортом. Завдяки використанню суден типу ріка-море вантажі перевозяться по Дніпру, Чорному морю, Дунаю і далі в річкові порти Румунії, Болгарії, Угорщини, Авст¬рії, Німеччини; по Чорному і Середземному морях - в морські порти Туреччини, Греції, Італії, Франції, Ізраїлю та інших країн Середземномор'я.
У структурі перевезень вантажів переважають мінеральні бу¬дівельні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні мате¬ріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля, продукція АПК. Найбільший обсяг вантажних перевезень мають Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області.
Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збіль¬шити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка-море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв'язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових ван¬тажів; поглибити фарватери ряду рік, зокрема Десни; пом'якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими.