| Назва: | Як людина пізнає Всесвіт |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,45 KB |
| Скачувань: | 29 |
Зрозуміло, при поширенні (екстраполяції) будь-якої наукової теорії на нові факти слід враховувати, що всяка теорія має певні межі застосовуваності. Явища, що ле¬жать за цими межами, не можуть дістати в межах даної теорії задовільного пояснення. Для цього, як вже було зазначено вище, потрібна більш загальна теорія, яка включає в себе попередню як крайній випадок.
Так, скажімо, класичну механіку не можна застосу¬вати до явищ, що відбуваються з близькосвітловими швидкостями чи в дуже потужних полях тяжіння. Для опису таких явищ потрібна теорія відносності. Неза¬стосовною е класична механіка і до мікропроцесів. Цю сферу явищ описує квантова механіка, крайнім випад¬ком якої є механіка звичайна.
У свою чергу і у теорії відносності є свої межі засто¬совності. Вона не може описати фізичні процеси, що відбуваються у надщільних станах матерії. Відповідна, загальніша теорія ще повинна бути побудована.
На жаль, основна трудність полягає в тому, що дале¬ко не завжди можна наперед сказати, де саме проходять межі застосовності даної теорії. В таких ситуаціях є не¬безпека поширити існуючі теоретичні уявлення на такі явища, для описування яких вони непридатні, що не¬минуче призведе до помилкових результатів. Подібну можливість завжди треба мати на увазі, коли оперуєш новими фактами. Тут ретельна перевірка здобутих ре¬зультатів особливо необхідна.
Якщо в якій-небудь галузі науки є кілька протибор¬ствуючих гіпотез, то в таких ситуаціях перевага зви¬чайно віддається тій гіпотезі, яка пояснює більшу кіль¬кість конкретних фактів. Проте подібний критерій практики аж ніяк не може вважатися безпомилковим. Справа в тому, що узгодженість із фактами нерідко досягається в сучасних фізико-математичних побудовах і моделях шляхом введення ряду припущень, різних параметрів і всіляких поправочних коефіцієнтів. Тому при оцінці наукових теорій, призначених для описання складних явищ, однієї лише узгодженості з відомими фактами ще недостатньо. Треба, щоб пропонована гіпо¬теза чи теорія поряд з цим мала ще й здатність передба¬чувати нові явища.
Цей критерій набирає особливо важливого значення в тих випадках, коли неможлива експериментальна пе¬ревірка пропонованих теоретичних концепцій, що обго¬ворюються.
Розглядаючи питання про критерії істинності наших уявлень про навколишній світ, необхідно протиставити позиції науки і релігії. Ре¬лігія виходить з того, що в основі всього, що існує і від¬бувається, лежить божественна воля, і тому в будь-яких подіях, об'єктах, процесах релігія вбачає прояв надпри¬родних сил. Але цей основоположний принцип усякої релігії нічим не доведений, не підтверджений і тому приймається на віру.
На противагу цьому наука шукає справжні зв'язки між явищами, розкриває природні причини того, що відбувається, відкриває реально існуючі закономірності навколишнього світу, нічого не беручи на віру і пере¬віряючи кожне своє відкриття практикою. І тому ні про який зв'язок між релігійною вірою і науковим знанням, ні про яке мирне співіснування науки і релігії не може бути й мови. Не може бути тому, що релігійне і наукове ставлення до світу, підхід до розуміння навколишньо¬го грунтуються на діаметрально протилежних прин¬ципах.
З огляду на принципову важливість обговорюваного питання треба спинитися на співвідношенні віри і знан¬ня дещо детальніше.
Релігія і віра у надприродне невіддільні одне від одного.
При цьому релігійна віра - це сліпа віра, яка не потребує ніяких обгрунтувань і доведень. Сліпа віра зберігається навіть тоді, коли вона вступає в очевидну суперечність із здоровим глуздом, елементарною логікою і реальним станом речей. Саме з цієї причини релігійні люди легко миряться з численними внутрішніми супе¬речностями релігійних учень, а також з повною відсут¬ністю яких-небудь переконливих практичних підтвер¬джень релігійних уявлень.
Сліпа віра - це специфічно релігійний атрибут, їй немає і не може бути місця в науці. Неправомірно, на¬приклад, ставити питання: «вірить» чи «не вірить» уче¬ний, скажімо, в існування позаземних цивілізацій? Нау¬ка робить свої висновки тільки на основі фактичних даних, що є в її розпорядженні, і їх витлумачення з точки зору вже існуючих теоретичних уявлень чи спеціально для цієї мети розроблюваних. Ці висновки можуть мати різний ступінь достовірності, залежно від
надійності вихідних фактичних даних і результатів пе¬ревірки практикою наукових теорій, що застосовуються для їх пояснення. Але все це не має абсолютно нічого спільного з сліпою вірою типу релігійної. А там, де починається сліпа віра, наука закінчується.
Так, скажімо, класичну механіку не можна застосу¬вати до явищ, що відбуваються з близькосвітловими швидкостями чи в дуже потужних полях тяжіння. Для опису таких явищ потрібна теорія відносності. Неза¬стосовною е класична механіка і до мікропроцесів. Цю сферу явищ описує квантова механіка, крайнім випад¬ком якої є механіка звичайна.
У свою чергу і у теорії відносності є свої межі засто¬совності. Вона не може описати фізичні процеси, що відбуваються у надщільних станах матерії. Відповідна, загальніша теорія ще повинна бути побудована.
На жаль, основна трудність полягає в тому, що дале¬ко не завжди можна наперед сказати, де саме проходять межі застосовності даної теорії. В таких ситуаціях є не¬безпека поширити існуючі теоретичні уявлення на такі явища, для описування яких вони непридатні, що не¬минуче призведе до помилкових результатів. Подібну можливість завжди треба мати на увазі, коли оперуєш новими фактами. Тут ретельна перевірка здобутих ре¬зультатів особливо необхідна.
Якщо в якій-небудь галузі науки є кілька протибор¬ствуючих гіпотез, то в таких ситуаціях перевага зви¬чайно віддається тій гіпотезі, яка пояснює більшу кіль¬кість конкретних фактів. Проте подібний критерій практики аж ніяк не може вважатися безпомилковим. Справа в тому, що узгодженість із фактами нерідко досягається в сучасних фізико-математичних побудовах і моделях шляхом введення ряду припущень, різних параметрів і всіляких поправочних коефіцієнтів. Тому при оцінці наукових теорій, призначених для описання складних явищ, однієї лише узгодженості з відомими фактами ще недостатньо. Треба, щоб пропонована гіпо¬теза чи теорія поряд з цим мала ще й здатність передба¬чувати нові явища.
Цей критерій набирає особливо важливого значення в тих випадках, коли неможлива експериментальна пе¬ревірка пропонованих теоретичних концепцій, що обго¬ворюються.
Розглядаючи питання про критерії істинності наших уявлень про навколишній світ, необхідно протиставити позиції науки і релігії. Ре¬лігія виходить з того, що в основі всього, що існує і від¬бувається, лежить божественна воля, і тому в будь-яких подіях, об'єктах, процесах релігія вбачає прояв надпри¬родних сил. Але цей основоположний принцип усякої релігії нічим не доведений, не підтверджений і тому приймається на віру.
На противагу цьому наука шукає справжні зв'язки між явищами, розкриває природні причини того, що відбувається, відкриває реально існуючі закономірності навколишнього світу, нічого не беручи на віру і пере¬віряючи кожне своє відкриття практикою. І тому ні про який зв'язок між релігійною вірою і науковим знанням, ні про яке мирне співіснування науки і релігії не може бути й мови. Не може бути тому, що релігійне і наукове ставлення до світу, підхід до розуміння навколишньо¬го грунтуються на діаметрально протилежних прин¬ципах.
З огляду на принципову важливість обговорюваного питання треба спинитися на співвідношенні віри і знан¬ня дещо детальніше.
Релігія і віра у надприродне невіддільні одне від одного.
При цьому релігійна віра - це сліпа віра, яка не потребує ніяких обгрунтувань і доведень. Сліпа віра зберігається навіть тоді, коли вона вступає в очевидну суперечність із здоровим глуздом, елементарною логікою і реальним станом речей. Саме з цієї причини релігійні люди легко миряться з численними внутрішніми супе¬речностями релігійних учень, а також з повною відсут¬ністю яких-небудь переконливих практичних підтвер¬джень релігійних уявлень.
Сліпа віра - це специфічно релігійний атрибут, їй немає і не може бути місця в науці. Неправомірно, на¬приклад, ставити питання: «вірить» чи «не вірить» уче¬ний, скажімо, в існування позаземних цивілізацій? Нау¬ка робить свої висновки тільки на основі фактичних даних, що є в її розпорядженні, і їх витлумачення з точки зору вже існуючих теоретичних уявлень чи спеціально для цієї мети розроблюваних. Ці висновки можуть мати різний ступінь достовірності, залежно від
надійності вихідних фактичних даних і результатів пе¬ревірки практикою наукових теорій, що застосовуються для їх пояснення. Але все це не має абсолютно нічого спільного з сліпою вірою типу релігійної. А там, де починається сліпа віра, наука закінчується.