| Назва: | Як людина пізнає Всесвіт |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,45 KB |
| Скачувань: | 29 |
Подібної ідеалістичної точки зору додержуються не тільки філософи-ідеалісти, але й деякі природодослідни¬ки на Заході. Так, англійський астроном Е. Мілн заявив, що він вислуховуватиме тільки ті зауваження своїх критиків, що стосуються суто математичного боку його теорії. Така заява стала прямим наслідком філософської позиції Мілна, викладеної ним у книжці «Християнська ідея бога». Дослід повинен зайняти підпорядковане ста¬новище, твердив він, і відповідати картині Всесвіту, яку ми можемо вивести чистим розумом.
Інший англійський учений - відомий фізик А. Бддінгтон вважав, що всі закони природи нібито можна вивести без допомоги досліду, виключно шляхом логіч¬них міркувань, на основі чистого розуму.
Справді, в ході теоретичних досліджень учені вису¬вають ті Чи інші передбачення і припущення. А потім теоретичним шляхом з них виводяться всілякі можливі наслідки. Але справа у тому, що в основі таких вихід¬них припущень завжди лежать або вже існуючі, переві¬рені на досліді теоретичні уявлення, або конкретні реальні факти. А здобуті висновки в свою чергу за до¬помогою спостережень й експериментів зіставляються з існуючим у природі станом речей. Тому було б непра¬вильним твердити, що фізики і астрономи «не знають, про що вони говорять».
Будь-які теоретичні побудови тільки тоді мають на¬укову цінність, коли вони прямо або посередньо пов'я¬зані з реальною дійсністю, відображають об'єктивні властивості навколишнього світу. І про цей зв'язок не можна забувати ніколи.
Все, про що тільки-но говорилося, переконливо пока¬зує повну безпідставність звинувачення, яке сучасні релігійні теоретики кидають науці, звинувачення в недостовірності й неповноті наукових знань, що спираєть¬ся на мінливість наукових уявлень. Ми переконалися, що ця мінливість насправді відбиває поступальний рух
науки, її дедалі глибше проникнення в сутність - рух од відносних істин до абсолютної.
Практика - критерій істини. З точки зору діалектич¬ного матеріалізму вищим критерієм істинних наукових знань є практика, практична діяльність людей у найширшому значенні цього слова. Справедливість і дієвість цього критерію всебічно перевірена всією історією роз¬витку науки й людського суспільства; Коли б наука давала нам неправильні, викривлені уявлення про при¬роду і її закономірності, людина не могла б здійснити жодного технологічного процесу, не могла б створити жодної машини, не могла б розв'язати жодного завдан¬ня, пов'язаного з необхідністю розуміння природних явищ. «Від живого споглядання,- зазначав В. І. Ле¬нін,- до абстрактного мислення і від нього до практи¬ки - такий є діалектичний шлях пізнання істини, пі¬знання об'єктивної реальності» І.
Практика багатоманітна і в різних конкретних умо¬вах може виступати в різних формах. Висновки науки можуть перевірятися спостереженнями, експеримента¬ми, а також застосуванням цих висновків у виробничих і технологічних процесах, у конструкціях приладів, ме¬ханізмів, машин, апаратів та інших технічних пристро¬їв і виробів.
Які ж конкретні форми критерію практики є в науці про Всесвіт? Через дистанційний характер астрономіч¬них досліджень безпосередня практична перевірка тих чи інших висновків астрономічної теорії дуже утрудне¬на, а в більшості випадків і нездійсненна.
Як відомо, астрономічні дослідження охоплюють величезний простір радіусом близько 10-12 млрд. св. років. Між тим донедавна сфера практичного застосу¬вання астрономічних знань була обмежена межами Землі. Та й застосування це по суті зводилося до розв'язан¬ня ряду завдань навігації і геодезії, а також до вимірю¬вання часу. У цій сфері земна практика добре підтвер¬дила надійність астрономічних даних, їх використання приводило до бажаних результатів.
Ще однією сферою, де справедливість астрономічних теорій могла бути підтверджена і підтверджувалася спо¬стереженнями, була небесна механіка, чи, як її зараз називають, теоретична астрономія. Передбачені небес¬ною механікою астрономічні явища - появи періодич¬них комет, затемнення Місяця і Сонця, збурення в русі планет і обчислені з урахуванням цих збурень їх май¬бутні розміщення на небі - відбувалися саме так і тоді, як це було розраховано.
З розвитком астрофізики в сферу людської практики почали залучатися результати вивчення фізичних про¬цесів, що проходять у Всесвіті. Результати ці впрова¬джувались у фізичну практику і тим самим проходили ретельну перевірку, а те, що за їх допомогою діставала фізика, з часом виходило в життя і апробувалося вже загальнолюдською практикою.
Так, термоядерна теоретична модель джерела соняч¬ної енергії, побудована на основі астрономічних спосте¬режень Сонця, яка міцно увійшла в теоретичну фізику, реалізувалася потім у пристроях для здійснення термо¬ядерних вибухів, а нині склала теоретичну основу конструювання керованих термоядерних реакторів, що обіцяють у недалекому майбутньому черговий технічний переворот в енергетиці.
Інший англійський учений - відомий фізик А. Бддінгтон вважав, що всі закони природи нібито можна вивести без допомоги досліду, виключно шляхом логіч¬них міркувань, на основі чистого розуму.
Справді, в ході теоретичних досліджень учені вису¬вають ті Чи інші передбачення і припущення. А потім теоретичним шляхом з них виводяться всілякі можливі наслідки. Але справа у тому, що в основі таких вихід¬них припущень завжди лежать або вже існуючі, переві¬рені на досліді теоретичні уявлення, або конкретні реальні факти. А здобуті висновки в свою чергу за до¬помогою спостережень й експериментів зіставляються з існуючим у природі станом речей. Тому було б непра¬вильним твердити, що фізики і астрономи «не знають, про що вони говорять».
Будь-які теоретичні побудови тільки тоді мають на¬укову цінність, коли вони прямо або посередньо пов'я¬зані з реальною дійсністю, відображають об'єктивні властивості навколишнього світу. І про цей зв'язок не можна забувати ніколи.
Все, про що тільки-но говорилося, переконливо пока¬зує повну безпідставність звинувачення, яке сучасні релігійні теоретики кидають науці, звинувачення в недостовірності й неповноті наукових знань, що спираєть¬ся на мінливість наукових уявлень. Ми переконалися, що ця мінливість насправді відбиває поступальний рух
науки, її дедалі глибше проникнення в сутність - рух од відносних істин до абсолютної.
Практика - критерій істини. З точки зору діалектич¬ного матеріалізму вищим критерієм істинних наукових знань є практика, практична діяльність людей у найширшому значенні цього слова. Справедливість і дієвість цього критерію всебічно перевірена всією історією роз¬витку науки й людського суспільства; Коли б наука давала нам неправильні, викривлені уявлення про при¬роду і її закономірності, людина не могла б здійснити жодного технологічного процесу, не могла б створити жодної машини, не могла б розв'язати жодного завдан¬ня, пов'язаного з необхідністю розуміння природних явищ. «Від живого споглядання,- зазначав В. І. Ле¬нін,- до абстрактного мислення і від нього до практи¬ки - такий є діалектичний шлях пізнання істини, пі¬знання об'єктивної реальності» І.
Практика багатоманітна і в різних конкретних умо¬вах може виступати в різних формах. Висновки науки можуть перевірятися спостереженнями, експеримента¬ми, а також застосуванням цих висновків у виробничих і технологічних процесах, у конструкціях приладів, ме¬ханізмів, машин, апаратів та інших технічних пристро¬їв і виробів.
Які ж конкретні форми критерію практики є в науці про Всесвіт? Через дистанційний характер астрономіч¬них досліджень безпосередня практична перевірка тих чи інших висновків астрономічної теорії дуже утрудне¬на, а в більшості випадків і нездійсненна.
Як відомо, астрономічні дослідження охоплюють величезний простір радіусом близько 10-12 млрд. св. років. Між тим донедавна сфера практичного застосу¬вання астрономічних знань була обмежена межами Землі. Та й застосування це по суті зводилося до розв'язан¬ня ряду завдань навігації і геодезії, а також до вимірю¬вання часу. У цій сфері земна практика добре підтвер¬дила надійність астрономічних даних, їх використання приводило до бажаних результатів.
Ще однією сферою, де справедливість астрономічних теорій могла бути підтверджена і підтверджувалася спо¬стереженнями, була небесна механіка, чи, як її зараз називають, теоретична астрономія. Передбачені небес¬ною механікою астрономічні явища - появи періодич¬них комет, затемнення Місяця і Сонця, збурення в русі планет і обчислені з урахуванням цих збурень їх май¬бутні розміщення на небі - відбувалися саме так і тоді, як це було розраховано.
З розвитком астрофізики в сферу людської практики почали залучатися результати вивчення фізичних про¬цесів, що проходять у Всесвіті. Результати ці впрова¬джувались у фізичну практику і тим самим проходили ретельну перевірку, а те, що за їх допомогою діставала фізика, з часом виходило в життя і апробувалося вже загальнолюдською практикою.
Так, термоядерна теоретична модель джерела соняч¬ної енергії, побудована на основі астрономічних спосте¬режень Сонця, яка міцно увійшла в теоретичну фізику, реалізувалася потім у пристроях для здійснення термо¬ядерних вибухів, а нині склала теоретичну основу конструювання керованих термоядерних реакторів, що обіцяють у недалекому майбутньому черговий технічний переворот в енергетиці.