| Назва: | Як людина пізнає Всесвіт |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,45 KB |
| Скачувань: | 29 |
Методичні міркування. Важливо наголосити на тому, що стиль сучасного наукового мислення, наукового під¬ходу до пізнання навколишнього світу і його явищ докорінно відрізняється від релігійного.
При цьому, оскільки основоположні фундаментальні уявлення релігії з часом практично не змінюються, не зазнав ніяких істотних змін і «релігійний комплекс», про який йшлося на початку книжки, а також відповідний йому релігійний стиль мислення.
Оволодіння науковим стилем мислення, науковим підходом до осмислення дійсності - необхідна умова формування послідовного, атеїстичного, діалектико-матеріалістичного світогляду. І на цей бік питання у робо¬ті з атеїстичного виховання школярів слід звертати найсерйознішу увагу.
А для того щоб виробити справді науковий стиль мислення, навчитися сприймати навколишню дійсність з наукових позицій, потрібне активне освоєння досвіду наукового пізнання світу, його всебічне осмислення з по¬зицій діалектико-матеріалістичної філософії.
Саме ця обставина вимагає детального розгляду в на¬шій книжці питань, пов'язаних з методологією сучас¬ного наукового дослідження.
Пізнаванність світу. Коли людина починала на нашій планеті свою творчу діяльність, у її розпорядженні не було нічого, крім землі, води, повітря і тих живих орга¬нізмів, до появи яких призвів саморозвиток тваринного й рослинного світу. Багато сторіч потрібно було для того, щоб з цих вихідних продуктів створити те велике різноманіття предметів й об'єктів, яке становить мате¬ріальний фундамент сучасної цивілізації. І в основі цього
творчого процесу лежав процес пізнання людиною нав¬колишнього світу і його закономірностей.
Матеріальний світ нескінченно різноманітний, без¬межний також процес його пізнання. Оскільки всі без винятку явища природи мають природні причини і під¬порядковуються натуральним закономірностям, то ці причини в принципі можуть бути виявлені і пізнані людиною.
Однак історія знає багато випадків, коли деякі вчені висловлювали песимістичні погляди щодо перспектив і можливостей подальшого розвитку науки, її здатності розв'язувати ті чи інші завдання. Наприклад, давньо¬грецький філософ-ідеаліст Платон, ілюструючи уявлення про непізнаванність навколишнього світу, навів образ печери, на стіни якої промені світла відкидають лише тіні різних предметів. Тіні - це все, що може спостері¬гати людина, і їй ніколи не осягнути сутності тих пред¬метів, які ці тіні відкидають.
Час від часу з'являлись судження про неможливість розв'язання тих чи інших конкретних проблем, які по¬ставали перед ученими в процесі вивчення космічних явищ. Типовим прикладом такого роду е наведене в під¬ручнику з астрономії твердження буржуазного філософа Огюста Конта, який заявив, що ніколи і ніяким спосо¬бом людина не зможе довідатись про хімічний склад Сонця і зірок. Однак не минуло й двох десятиліть, як відкриття спектрального аналізу показало повну неспро¬можність подібної точки зору.
І це - типовий приклад! За всяким разом розвиток науки долав межі, що здавалися нездоланними.
Коли можливості якогось методу дослідження вияв¬ляються вичерпаними, то рано чи пізно розробляються нові, досконаліші й ефективніші методи, завдяки яким учені дістають інформацію про такі сфери природних явищ, які раніше були недоступні для дослідження.
Постійне вдосконалення способів пізнання особливо
добре можна простежити на прикладі астрономії. Про¬тягом сторіч астрономія була оптичною наукою. З усієї багатющої сукупності електромагнітних випромінювань, що пронизують космічний простір, дослідники Всесвіту могли вивчати тільки видиме світло.
І хоч в атмосфері Землі, крім «оптичного вікна», існує ще й «радіовікно», аж до кінця першої половини XX сторіччя космічні радіохвилі не вивчалися, незва¬жаючи на те, що радіо було винайдене на самому почат¬ку нашого століття. Це пояснюється тим, що енергія космічного радіовипромінювання мізерно мала, а при¬ймальні прилади, достатньо чутливі для його реєстра¬ції, з'явилися тільки після закінчення другої світової війни.
Радіоастрономічні дослідження одразу набагато роз¬ширили можливості вивчення космічних процесів і за порівняно короткий час дали безліч унікальних відомо¬стей про Всесвіт. Радіохвилі добре проходять крізь між¬зоряне середовище і тому містять інформацію про такі космічні об'єкти, від яких світлові промені до нас не доходять. Крім того, космічне радіовипромінювання дуже в багатьох випадках пов'язане з бурхливими фі¬зичними процесами, що відбуваються в різних куточках Всесвіту. А саме такі процеси становлять найбільший інтерес для науки.
За останні роки завдяки розвитку космічної техніки астрономія перетворилася на всехвильову науку. Зо¬крема, дуже цікаві дослідження в інфрачервоних, уль¬трафіолетових і рентгенівських променях проводились на радянських пілотованих станціях «Салют», а та¬кож на радянських і американських штучних супут¬никах Землі. Особливо цінні відомості були здобуті в рентгенівському і гамма-діапазонах електромагнітних хвиль.
При цьому, оскільки основоположні фундаментальні уявлення релігії з часом практично не змінюються, не зазнав ніяких істотних змін і «релігійний комплекс», про який йшлося на початку книжки, а також відповідний йому релігійний стиль мислення.
Оволодіння науковим стилем мислення, науковим підходом до осмислення дійсності - необхідна умова формування послідовного, атеїстичного, діалектико-матеріалістичного світогляду. І на цей бік питання у робо¬ті з атеїстичного виховання школярів слід звертати найсерйознішу увагу.
А для того щоб виробити справді науковий стиль мислення, навчитися сприймати навколишню дійсність з наукових позицій, потрібне активне освоєння досвіду наукового пізнання світу, його всебічне осмислення з по¬зицій діалектико-матеріалістичної філософії.
Саме ця обставина вимагає детального розгляду в на¬шій книжці питань, пов'язаних з методологією сучас¬ного наукового дослідження.
Пізнаванність світу. Коли людина починала на нашій планеті свою творчу діяльність, у її розпорядженні не було нічого, крім землі, води, повітря і тих живих орга¬нізмів, до появи яких призвів саморозвиток тваринного й рослинного світу. Багато сторіч потрібно було для того, щоб з цих вихідних продуктів створити те велике різноманіття предметів й об'єктів, яке становить мате¬ріальний фундамент сучасної цивілізації. І в основі цього
творчого процесу лежав процес пізнання людиною нав¬колишнього світу і його закономірностей.
Матеріальний світ нескінченно різноманітний, без¬межний також процес його пізнання. Оскільки всі без винятку явища природи мають природні причини і під¬порядковуються натуральним закономірностям, то ці причини в принципі можуть бути виявлені і пізнані людиною.
Однак історія знає багато випадків, коли деякі вчені висловлювали песимістичні погляди щодо перспектив і можливостей подальшого розвитку науки, її здатності розв'язувати ті чи інші завдання. Наприклад, давньо¬грецький філософ-ідеаліст Платон, ілюструючи уявлення про непізнаванність навколишнього світу, навів образ печери, на стіни якої промені світла відкидають лише тіні різних предметів. Тіні - це все, що може спостері¬гати людина, і їй ніколи не осягнути сутності тих пред¬метів, які ці тіні відкидають.
Час від часу з'являлись судження про неможливість розв'язання тих чи інших конкретних проблем, які по¬ставали перед ученими в процесі вивчення космічних явищ. Типовим прикладом такого роду е наведене в під¬ручнику з астрономії твердження буржуазного філософа Огюста Конта, який заявив, що ніколи і ніяким спосо¬бом людина не зможе довідатись про хімічний склад Сонця і зірок. Однак не минуло й двох десятиліть, як відкриття спектрального аналізу показало повну неспро¬можність подібної точки зору.
І це - типовий приклад! За всяким разом розвиток науки долав межі, що здавалися нездоланними.
Коли можливості якогось методу дослідження вияв¬ляються вичерпаними, то рано чи пізно розробляються нові, досконаліші й ефективніші методи, завдяки яким учені дістають інформацію про такі сфери природних явищ, які раніше були недоступні для дослідження.
Постійне вдосконалення способів пізнання особливо
добре можна простежити на прикладі астрономії. Про¬тягом сторіч астрономія була оптичною наукою. З усієї багатющої сукупності електромагнітних випромінювань, що пронизують космічний простір, дослідники Всесвіту могли вивчати тільки видиме світло.
І хоч в атмосфері Землі, крім «оптичного вікна», існує ще й «радіовікно», аж до кінця першої половини XX сторіччя космічні радіохвилі не вивчалися, незва¬жаючи на те, що радіо було винайдене на самому почат¬ку нашого століття. Це пояснюється тим, що енергія космічного радіовипромінювання мізерно мала, а при¬ймальні прилади, достатньо чутливі для його реєстра¬ції, з'явилися тільки після закінчення другої світової війни.
Радіоастрономічні дослідження одразу набагато роз¬ширили можливості вивчення космічних процесів і за порівняно короткий час дали безліч унікальних відомо¬стей про Всесвіт. Радіохвилі добре проходять крізь між¬зоряне середовище і тому містять інформацію про такі космічні об'єкти, від яких світлові промені до нас не доходять. Крім того, космічне радіовипромінювання дуже в багатьох випадках пов'язане з бурхливими фі¬зичними процесами, що відбуваються в різних куточках Всесвіту. А саме такі процеси становлять найбільший інтерес для науки.
За останні роки завдяки розвитку космічної техніки астрономія перетворилася на всехвильову науку. Зо¬крема, дуже цікаві дослідження в інфрачервоних, уль¬трафіолетових і рентгенівських променях проводились на радянських пілотованих станціях «Салют», а та¬кож на радянських і американських штучних супут¬никах Землі. Особливо цінні відомості були здобуті в рентгенівському і гамма-діапазонах електромагнітних хвиль.