| Назва: | Як людина пізнає Всесвіт |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,45 KB |
| Скачувань: | 29 |
дає змогу описати певні сторони і властивості реальної дійсності. До того ж четвертою координатою є час.
Аналогічна справа і з різними багатовимірними про¬сторами, які використовуються в теоретичній фізиці. Там роль додаткових координат можуть відігравати імпульс, маса, швидкість, інші фізичні параметри. По¬дібні багатовимірні моделі інколи сприяють ефективному описанню складних фізичних процесів і здобуванню цін¬них результатів. Але було б глибоко неправильно при¬ймати подібні моделі за саму реальну дійсність. „.
Системний підхід. Характерною особливістю сучасної науки є так званий системний підхід до вивчення й ро¬зуміння явищ навколишнього світу і процесів, які в ньому відбуваються.
Потреба такого підходу безпосередньо пов'язана з нагромадженням і поглибленням наукових знань, з ускладненням наукової картини світобудови, з'ясуван¬ням різноманітних зв'язків між явищами, пізнанням різних рівнів існування матерії - від мікропроцесів до гігантських утворень космічного порядку.
У ході розвитку природознавства з'ясувалося, що всякий об'єкт має цілий ряд властивостей не зводжуваних до його власних індивідуальних якостей. Наявність цих властивостей визначається тією фундаментальною обставиною, що кожний окремо взятий об'єкт, з одного боку, є складною системою - єдністю складових його частин, а з другого - елементом певної сукупності предметів, відносин і взаємодій - певних реальних си¬стем.
Отже, системний підхід до вивчення довколишньої дійсності відбиває системний характер предметів і про¬цесів об'єктивного світу.
З точки зору системного підходу будь-який об'єкт розглядається водночас з кількох різних аспектів. По-перше, як самостійна система, якась якісна одиниця реального світу. При цьому особлива увага звертається
на співвідношення між частинами і цілим, що відобра¬жає один з основних законів діалектики - закон пере¬ходу кількісних змін у якісні. По-друге, об'єкт, який нас цікавить, розглядається як утворення, що підлягає пев¬ним закономірностям мікросвіту, який і сам є складною системою. По-третє, як частина зовнішнього середовища, що підпорядковується її закономірностям і взаємодіє з нею. І, нарешті, по-четверте, як елемент певної сукуп¬ності явищ.
Водночас треба зазначити, що системний підхід - це не єдиний засіб пізнання природи. Зокрема, він не може замінити методів дослідження різних об'єктів і явищ, застосовуваних конкретними науками.
Аналогічна справа і з різними багатовимірними про¬сторами, які використовуються в теоретичній фізиці. Там роль додаткових координат можуть відігравати імпульс, маса, швидкість, інші фізичні параметри. По¬дібні багатовимірні моделі інколи сприяють ефективному описанню складних фізичних процесів і здобуванню цін¬них результатів. Але було б глибоко неправильно при¬ймати подібні моделі за саму реальну дійсність. „.
Системний підхід. Характерною особливістю сучасної науки є так званий системний підхід до вивчення й ро¬зуміння явищ навколишнього світу і процесів, які в ньому відбуваються.
Потреба такого підходу безпосередньо пов'язана з нагромадженням і поглибленням наукових знань, з ускладненням наукової картини світобудови, з'ясуван¬ням різноманітних зв'язків між явищами, пізнанням різних рівнів існування матерії - від мікропроцесів до гігантських утворень космічного порядку.
У ході розвитку природознавства з'ясувалося, що всякий об'єкт має цілий ряд властивостей не зводжуваних до його власних індивідуальних якостей. Наявність цих властивостей визначається тією фундаментальною обставиною, що кожний окремо взятий об'єкт, з одного боку, є складною системою - єдністю складових його частин, а з другого - елементом певної сукупності предметів, відносин і взаємодій - певних реальних си¬стем.
Отже, системний підхід до вивчення довколишньої дійсності відбиває системний характер предметів і про¬цесів об'єктивного світу.
З точки зору системного підходу будь-який об'єкт розглядається водночас з кількох різних аспектів. По-перше, як самостійна система, якась якісна одиниця реального світу. При цьому особлива увага звертається
на співвідношення між частинами і цілим, що відобра¬жає один з основних законів діалектики - закон пере¬ходу кількісних змін у якісні. По-друге, об'єкт, який нас цікавить, розглядається як утворення, що підлягає пев¬ним закономірностям мікросвіту, який і сам є складною системою. По-третє, як частина зовнішнього середовища, що підпорядковується її закономірностям і взаємодіє з нею. І, нарешті, по-четверте, як елемент певної сукуп¬ності явищ.
Водночас треба зазначити, що системний підхід - це не єдиний засіб пізнання природи. Зокрема, він не може замінити методів дослідження різних об'єктів і явищ, застосовуваних конкретними науками.