1 2 3 4

Замість морально застарілого літака “Вуазен”-LAS у 1916 р. у виробництво на фірмі “Анатра” був впроваджений його модифікований варіант - так званий “Вуазен Іванова” (скорочено “В.І.”), створений самодіяльним конструктором підпоручиком Петром Івановим. Автору конструкції вдалося добитися значного покращення льотних даних порівняно з базовим типом, зокрема швидкість зросла на 20 км/год при збереженні попереднього типу двигуна (”Сальмсон” потужністю 150 к.с.) [9, 177-178]. Але досягнуто це було за рахунок надмірного полегшення конструкції і, як наслідок, - зниження міцності. Це, у свою чергу, стало причиною частих аварій. Тому особливою популярністю на фронті літаки цього типу не користувалися, було навіть зроблено висновок про цілковиту непридатність цих машин до бойового використання [2, 52]. Та, незважаючи на недоліки, “Вуазен Іванова” будувався порівняно великою серією - за 1916-1917 рр. “Анатра” випустила близько 150 таких машин.

Керівництво і конструкторський відділ фірми “Анатра”, випробувавши свої сили у створенні легких літаків, вирішили порушити монополію І.Сікорського та Російсько-Балтійського вагонобудівного заводу на виробництво багатомоторних бомбардувальників. Улітку 1916 р. на фiрмi “Анатра” пiд керiвництвом льотчика-випробувача В.М.Хiонi був створений оригiнальний двофюзеляжний двомоторний бомбардувальник “Анадва” (або “Анатра”-ВХ). Він являв собою два з'єднані спільною біпланною корбкою фюзеляжі літаків “Анатра”-Д/ДС. Два його дослідні зразки загалом успішно пройшли льотні випробування, та військові не поспішали замовляти цей літак, вважаючи що він не повністю відповідає вимогам часу за своїми льотними даними. Лише після того, як зазнали невдачі спроби отримати сучасні бомбардувальники з-за кордону, було оформлене замовлення на поставку 50-ти літаків “Анадва” [9, 175-176]. Однак відбулося це лише 3 листопада 1917 р. і через революційні події жоден серійний літак цього типу так і не був збудований. Ще однією досить перспективною машиною, котра не потрапила в серійне виробництво (на цей раз через відсутність достатньої кількості двигунів) був спроектований Деканом двомісний багатоцільовий літак (винищувач-розвідник) “Анадіс” (або “Анатра”-ДІс, тобто “Декан із Іспано-С'юїзою”) [1, 80]. Прототип його був обладнаний двигуном типу “Іспано-С'юїза” потужністю 180 к.с., а на серійних літаках її передбачалося довести до 200-220 к.с. За своїми якостями ця машина відповідала європейському рівню. Із літаком “Анадіс” пов'язана одна з перших в історії авіації спроб далекого перельоту - за маршрутом Одеса-Салоніки-Рим-Марсель-Париж. Організатори цієї акції ставили перед собою пропагандистську мету - продемонструвати союзникам рівень розвитку російської авіації і добитися більш щедрого постачання з їх боку. Однак ця спроба завершилася невдачею: літак розбився при вимушеній посадці в районі Ясс.

Крім машин власної розробки, “Анатра” продовжувала випускати і ліцензійні французькі машини. Наприкінці 1916 р. поряд із замовленнями на 700 розвідників “Анатра”-Д, фірма отримала контракти на поставку винищувачів “Н'юпор”-XVII (замовлено 100 літаків, проте жоден із них, ймовірно, так і не був збудований) і навчальних літаків “Фарман”-VII (200) [2, 53-56].

1 2 3 4