| Назва: | Наша Галактика |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,59 KB |
| Скачувань: | 23 |
Наша Галактика
Галактика Андромеди разом з нашою Галактикою і ще кількома сусідніми галактиками меншої маси утво¬рюють так звану Місцеву групу. Деякі з-поміж зоряних систем цієї групи, зокрема Велика й Мала Магелланові Хмари, є супутниками нашої Галактики. Разом з нею вони обертаються навколо загального центра мас.
Ще одне скупчення галактик розташоване в сузір'ї Діви. Воно є центром ще більш гігантської, ніж Місцева група, системи зоряних островів - Надскупчення галак¬тик, до складу якого входить і Місцева група з нашою Галактикою.
Сучасним засобам астрономічних досліджень доступ¬на величезна ділянка простору радіусом близько 10- 12 млрд. світлових років.
На цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься Метагалактикою.
За своїм зовнішнім виглядом галактики поділяються на три основні типи: еліптичні, спіральні й неправильної форми.
Наша Галактика належить до спіральних. А такі Галактики становлять близько 50 % зоряних островів. Ця обставина полегшує застосування методу порівняння.
Всесвіт. Останніми роками в науковій і науково-по¬пулярній літературі можна зустріти вирази типу «вік Всесвіту», «початок Всесвіту в часі», «радіус Всесвіту» тощо.
Як на перший погляд, подібні вислови суперечать нашим уявленням про вічність матерії, закону збереження матерії і руху. Однак суперечність ця уявна. Вона пов'язана із зміною змісту поняття «Всесвіт», яка сталася останніми роками в результаті розвитку астро¬номічних уявлень і філософської думки. Якщо раніше поняття «Всесвіт» вважалося тотожним поняттю «ма¬теріальний світ», то тепер виникла потреба в їх розме¬жуванні, яка пов'язана не тільки з поглибленням наших знань про космічні явища, а й з розумінням того, що процес наукового пізнання є процесом суб'єкт-об'єктної взаємодії.
Матерія нескінченно розмаїта. Матеріальний світ - це незліченна кількість об'єктів, явищ, подій, процесів, зв'язків і відношень. Охопити їх усі без винятку, тобто пізнати всю матерію відразу, наука неспроможна хоча б з тієї очевидної причини, що момент, коли людина почала вивчати навколишній світ, віддалений від сьогод¬нішнього дня на кінцевий проміжок часу. Тому наука на будь-якому рівні свого розвитку здатна охопити і фактично охоплює лише певне коло явищ, процесів, зв'язків і відношень.
У процесі своєї практичної діяльності людина виді¬ляє з нескінченного розмаїття матеріального світу скін¬ченну кількість об'єктів, явищ, відношень, зв'язків, взаємодій: будує наукову картину світу. Картину, яка розвивається в міру нагромадження знань, відбиваючи дедалі глибші закономірності світобудови. Таким чином, наукова картина світу - це кінцевий «зріз» нескінченно різноманітної об'єктивної реальності.
«Якщо Всесвіт, що вивчається нами сьогодні, виник 20 мільярдів років тому, то з філософської точки зору важливим є визнання об'єктивного характеру цього процесу як космічного етапу саморозвитку матерії. Справа конкретної науки - фізики зрозуміти й описа¬ти цей процес. Можливим .є мислити й існування бага¬тьох Всесвітів із складною топологією. Тому доцільно відрізняти термін Всесвіт природодослідника, яким позначаються наші відомості про Всесвіт, нагромаджені на даний момент часу, від філософського поняття матері¬ального світу. Це поняття включає у себе в приховано¬му вигляді всі майбутні досягнення у вченні про Всесвіт природодослідника» '.
Отже, сукупність відомостей про світобудову, нагро¬маджених наукою на даний момент часу, доцільно по¬значити терміном «Всесвіт природодослідника» на відмі¬ну від філософського поняття «матеріальний світ», що включає у себе в прихованому вигляді всі майбутні досягнення у вченні про «Всесвіт природодослідника».
«Всесвіт природодослідника» є результатом складної суб'єкт-об'єктної взаємодії. Він відображає реальні вла¬стивості матерії, але ставити питання про те, якими є ці властивості поза пізнавальним процесом, що його здійт онюе людство, безглуздо.
«Спір про дійсність чи недійсність мислення, яке ізолюється від практики, є чисто схоластичне питан¬ня»,- підкреслював К. Маркс. Єдиний спосіб бачення дійсності - її бачення через призму практики.
Таким чином, людство в процесі своєї практичної діяльності реалізує свій «Всесвіт природодослідника», виділяючи з нескінченної багатоманітності матерії ті її властивості й закономірності, які мають най¬більш важливе значення для практики, для самого існування людського суспільства, для його подальшого розвитку.
Теорія розширюваного Всесвіту. Основне завдання одного з найважливіших розділів сучасної астрофізи¬ки - космології полягає в тому, щоб вивчити структуру
простору Всесвіту у великих масштабах і закономірно¬сті його еволюції в часі.
У 1922 р. радянський математик О. О. Фрідман, ана¬лізуючи рівняння загальної теорії відносності А. Ейн¬штейна, що описують поведінку Всесвіту, дійшов неспо¬діваного висновку про те, що Всесвіт не може перебувати в стаціонарному стані: він має або розширятися, або стискатися, або пульсувати.
Галактика Андромеди разом з нашою Галактикою і ще кількома сусідніми галактиками меншої маси утво¬рюють так звану Місцеву групу. Деякі з-поміж зоряних систем цієї групи, зокрема Велика й Мала Магелланові Хмари, є супутниками нашої Галактики. Разом з нею вони обертаються навколо загального центра мас.
Ще одне скупчення галактик розташоване в сузір'ї Діви. Воно є центром ще більш гігантської, ніж Місцева група, системи зоряних островів - Надскупчення галак¬тик, до складу якого входить і Місцева група з нашою Галактикою.
Сучасним засобам астрономічних досліджень доступ¬на величезна ділянка простору радіусом близько 10- 12 млрд. світлових років.
На цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься Метагалактикою.
За своїм зовнішнім виглядом галактики поділяються на три основні типи: еліптичні, спіральні й неправильної форми.
Наша Галактика належить до спіральних. А такі Галактики становлять близько 50 % зоряних островів. Ця обставина полегшує застосування методу порівняння.
Всесвіт. Останніми роками в науковій і науково-по¬пулярній літературі можна зустріти вирази типу «вік Всесвіту», «початок Всесвіту в часі», «радіус Всесвіту» тощо.
Як на перший погляд, подібні вислови суперечать нашим уявленням про вічність матерії, закону збереження матерії і руху. Однак суперечність ця уявна. Вона пов'язана із зміною змісту поняття «Всесвіт», яка сталася останніми роками в результаті розвитку астро¬номічних уявлень і філософської думки. Якщо раніше поняття «Всесвіт» вважалося тотожним поняттю «ма¬теріальний світ», то тепер виникла потреба в їх розме¬жуванні, яка пов'язана не тільки з поглибленням наших знань про космічні явища, а й з розумінням того, що процес наукового пізнання є процесом суб'єкт-об'єктної взаємодії.
Матерія нескінченно розмаїта. Матеріальний світ - це незліченна кількість об'єктів, явищ, подій, процесів, зв'язків і відношень. Охопити їх усі без винятку, тобто пізнати всю матерію відразу, наука неспроможна хоча б з тієї очевидної причини, що момент, коли людина почала вивчати навколишній світ, віддалений від сьогод¬нішнього дня на кінцевий проміжок часу. Тому наука на будь-якому рівні свого розвитку здатна охопити і фактично охоплює лише певне коло явищ, процесів, зв'язків і відношень.
У процесі своєї практичної діяльності людина виді¬ляє з нескінченного розмаїття матеріального світу скін¬ченну кількість об'єктів, явищ, відношень, зв'язків, взаємодій: будує наукову картину світу. Картину, яка розвивається в міру нагромадження знань, відбиваючи дедалі глибші закономірності світобудови. Таким чином, наукова картина світу - це кінцевий «зріз» нескінченно різноманітної об'єктивної реальності.
«Якщо Всесвіт, що вивчається нами сьогодні, виник 20 мільярдів років тому, то з філософської точки зору важливим є визнання об'єктивного характеру цього процесу як космічного етапу саморозвитку матерії. Справа конкретної науки - фізики зрозуміти й описа¬ти цей процес. Можливим .є мислити й існування бага¬тьох Всесвітів із складною топологією. Тому доцільно відрізняти термін Всесвіт природодослідника, яким позначаються наші відомості про Всесвіт, нагромаджені на даний момент часу, від філософського поняття матері¬ального світу. Це поняття включає у себе в приховано¬му вигляді всі майбутні досягнення у вченні про Всесвіт природодослідника» '.
Отже, сукупність відомостей про світобудову, нагро¬маджених наукою на даний момент часу, доцільно по¬значити терміном «Всесвіт природодослідника» на відмі¬ну від філософського поняття «матеріальний світ», що включає у себе в прихованому вигляді всі майбутні досягнення у вченні про «Всесвіт природодослідника».
«Всесвіт природодослідника» є результатом складної суб'єкт-об'єктної взаємодії. Він відображає реальні вла¬стивості матерії, але ставити питання про те, якими є ці властивості поза пізнавальним процесом, що його здійт онюе людство, безглуздо.
«Спір про дійсність чи недійсність мислення, яке ізолюється від практики, є чисто схоластичне питан¬ня»,- підкреслював К. Маркс. Єдиний спосіб бачення дійсності - її бачення через призму практики.
Таким чином, людство в процесі своєї практичної діяльності реалізує свій «Всесвіт природодослідника», виділяючи з нескінченної багатоманітності матерії ті її властивості й закономірності, які мають най¬більш важливе значення для практики, для самого існування людського суспільства, для його подальшого розвитку.
Теорія розширюваного Всесвіту. Основне завдання одного з найважливіших розділів сучасної астрофізи¬ки - космології полягає в тому, щоб вивчити структуру
простору Всесвіту у великих масштабах і закономірно¬сті його еволюції в часі.
У 1922 р. радянський математик О. О. Фрідман, ана¬лізуючи рівняння загальної теорії відносності А. Ейн¬штейна, що описують поведінку Всесвіту, дійшов неспо¬діваного висновку про те, що Всесвіт не може перебувати в стаціонарному стані: він має або розширятися, або стискатися, або пульсувати.