| Назва: | Греко-перські війни ( 500 – 449 рр. до н.е. ) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,06 KB |
| Скачувань: | 45 |
З "Опису Еллади" Павсанія (II ст. н.е.) бачимо, що в Марафонській битві разом з вільними брали участь і раби. За його словами, тоді вперше раби билися разом з еллінами . Після перемоги афінський воїн Філіппід приніс в Афіни радісну звістку про перемогу. "Радуйтеся афіняни - ми перемогли!" сказав він і впав мертвим. Чому помер найкращий афінський бігун? Перед битвою він збігав через гірський перевал із Афін у Спарту. щоб просити союзників про допомогу. Подолавши за два дні більше 200 км, гонець повернувся і, не відпочивши, взяв участь у битві з персами. Можливо, був навіть пораненим, а потім побіг в Афіни. Одразу ж після битви афіняни повернулися до рідного міста і зустріли перський флот, який затримався ще в Еретрії, для того щоб взяти полонених. Побачивши готовність захисників міста дати відсіч, перси не посміли атакувати Афіни і повернули назад. 2000-ий спартанський загін через три дні уже був в Аттиці, але до початку бою не встиг, хоча вирішив пройти до Марафону.
1) Афіняни присвятили героям Марафонської битви дві епітафії:
Доблесть цих мужів освітлює безсмертна слава,
Тут перемогли вони горде перське військо.
Пішими піднялися проти Азії сильної кінноти,
Щоб Елладі рабського дня не знати.
2) Була у цих бійців невгасима мужність у серці.
Протистояли ворогам біля марафонських воріт,
Так захищали Афіни, б'ючись за місто і славу,
Щоб повернути назад могутню силу ворогів.
Павсаній в "Описі Еллади" розповів про картину, присвячену марафонській битві, яку намалював на афінській агорі Полігнот. А в загальногрецькі святилища - Олімпію і Дельфи були відправлені багаті подарунки із захопленої здобичі. Перемога мала величезне моральне значення, бо сталася тоді, коли багато грецьких міст готові були підкоритися персам і навіть в Афінах готувалася зрада. У свідомості наступних поколінь Марафонська битва залишилася як перемога еллінської свободи над східним деспотизмом, свідомого громадянина-патріота над вірнопідданим рабом перського самодержця. [ 1, 127-131 ]
2.2. Перший афінський морський союз
У ході війни з персами в районі Егейського моря під голову¬ванням Афін утворився союз грецьких держав, відомий під іме¬нем Першого афінського морського союзу (У IV ст. виник Другий афінський морський союз).
Перший афінський морський союз являє собою цікаву спробу об'єднання значної частини Егейського району у формі єдиної держави. Афінський морський союз, що спочатку склався як чисто військовий союз, в якому Афінам належала тільки вій¬ськова гегемонія, фактично дуже швидко переродився в афінську морську державу.
Його історія є ілюстрацією процесу переростання федерації полісів, федерації грецьких міст - держав, у територіальну державу. Але цей процес, як ми побачимо далі, не був доведений до кінця, бо в природі полісів були такі риси, що перешкоджали їх міцному державному об'єднанню.
Історія Першого афінського морського союзу така. У період нападу Ксеркса, коли війна відбувалася головно на суші, головну роль у воєнному командуванні союзників відігравала Спарта. Воєнна перевага Спарти на суші була безперечною. Тому ніяких заперечень спартанська гегемонія в керівництві воєнними операціями не викликала.
Але коли війна після 479 р. була перенесена па море, становище спартанського командування виявилося найвищою мірою двознач¬ним: спартанцям доводилося керувати морськими операціями, дово¬дилося керувати флотом, у складі якого не було ні одного спартан¬ського судна, а головне ядро було афінським. Таке становище було особливо незручним тому, що афінський флот був настроєний дуже демократично, і спартанські аристократичні звички були надзви¬чайно гидкими афінській флотській демократії, цій «корабельній черні», як її тоді звичайно називали.
Малоазіатські держави, що в міру визволення їх від перського панування вступали в союз греків проти Персії, в переважній біль¬шості були демократичними общинами. Тому утворювався розрив між демократичним складом флоту і спартанським верховним ко¬мандуванням.
Справа ускладнилася ще й тим, що спартанський командувач Павсаній (переможець при Платеї) на Сході вступив у дуже підозрілі зносини з персами. Це ще більше ускладнило обстановку і створило, нарешті, таке становище, що в 478 р. грецький флот ввернувся до Афін з проханням взяти в свої руки керівництво воєнними операціями. Спарті довелося з цим примиритися, тому що для неї це був дуже зручний вихід із становища. До того часу Спарті в цей момент було дуже тривожне становище у зв'язку а заворушеннями ілотів.
Отже, на 477 р. Спарта та її пелопоннеські союзники вийшли з загальногрецької федерації, і в ній лишилися Афіни і ті острівні та малоазіатські міста, що були за цей період звільнені від пер¬ського панування.
1) Афіняни присвятили героям Марафонської битви дві епітафії:
Доблесть цих мужів освітлює безсмертна слава,
Тут перемогли вони горде перське військо.
Пішими піднялися проти Азії сильної кінноти,
Щоб Елладі рабського дня не знати.
2) Була у цих бійців невгасима мужність у серці.
Протистояли ворогам біля марафонських воріт,
Так захищали Афіни, б'ючись за місто і славу,
Щоб повернути назад могутню силу ворогів.
Павсаній в "Описі Еллади" розповів про картину, присвячену марафонській битві, яку намалював на афінській агорі Полігнот. А в загальногрецькі святилища - Олімпію і Дельфи були відправлені багаті подарунки із захопленої здобичі. Перемога мала величезне моральне значення, бо сталася тоді, коли багато грецьких міст готові були підкоритися персам і навіть в Афінах готувалася зрада. У свідомості наступних поколінь Марафонська битва залишилася як перемога еллінської свободи над східним деспотизмом, свідомого громадянина-патріота над вірнопідданим рабом перського самодержця. [ 1, 127-131 ]
2.2. Перший афінський морський союз
У ході війни з персами в районі Егейського моря під голову¬ванням Афін утворився союз грецьких держав, відомий під іме¬нем Першого афінського морського союзу (У IV ст. виник Другий афінський морський союз).
Перший афінський морський союз являє собою цікаву спробу об'єднання значної частини Егейського району у формі єдиної держави. Афінський морський союз, що спочатку склався як чисто військовий союз, в якому Афінам належала тільки вій¬ськова гегемонія, фактично дуже швидко переродився в афінську морську державу.
Його історія є ілюстрацією процесу переростання федерації полісів, федерації грецьких міст - держав, у територіальну державу. Але цей процес, як ми побачимо далі, не був доведений до кінця, бо в природі полісів були такі риси, що перешкоджали їх міцному державному об'єднанню.
Історія Першого афінського морського союзу така. У період нападу Ксеркса, коли війна відбувалася головно на суші, головну роль у воєнному командуванні союзників відігравала Спарта. Воєнна перевага Спарти на суші була безперечною. Тому ніяких заперечень спартанська гегемонія в керівництві воєнними операціями не викликала.
Але коли війна після 479 р. була перенесена па море, становище спартанського командування виявилося найвищою мірою двознач¬ним: спартанцям доводилося керувати морськими операціями, дово¬дилося керувати флотом, у складі якого не було ні одного спартан¬ського судна, а головне ядро було афінським. Таке становище було особливо незручним тому, що афінський флот був настроєний дуже демократично, і спартанські аристократичні звички були надзви¬чайно гидкими афінській флотській демократії, цій «корабельній черні», як її тоді звичайно називали.
Малоазіатські держави, що в міру визволення їх від перського панування вступали в союз греків проти Персії, в переважній біль¬шості були демократичними общинами. Тому утворювався розрив між демократичним складом флоту і спартанським верховним ко¬мандуванням.
Справа ускладнилася ще й тим, що спартанський командувач Павсаній (переможець при Платеї) на Сході вступив у дуже підозрілі зносини з персами. Це ще більше ускладнило обстановку і створило, нарешті, таке становище, що в 478 р. грецький флот ввернувся до Афін з проханням взяти в свої руки керівництво воєнними операціями. Спарті довелося з цим примиритися, тому що для неї це був дуже зручний вихід із становища. До того часу Спарті в цей момент було дуже тривожне становище у зв'язку а заворушеннями ілотів.
Отже, на 477 р. Спарта та її пелопоннеські союзники вийшли з загальногрецької федерації, і в ній лишилися Афіни і ті острівні та малоазіатські міста, що були за цей період звільнені від пер¬ського панування.