| Назва: | Греко-перські війни ( 500 – 449 рр. до н.е. ) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,06 KB |
| Скачувань: | 45 |
обмежували торговельні можливості полісів Малої Азії.
3) Надзвичайно важкою була трудова повинність. Греків залучали до участі в ремонтно-будівельних роботах, у військових походах персів.
4) Перси втручалися у внутрішні справи малоазіатських міст, нав'язуючи правителів-тиранів з середовища місцевої аристократії. Правитель Мілету говорив, що "у випадку падіння могутності Дарія, як ні він сам не буде в змозі зберегти владу над мілетянами, так і ніхто інший, оскільки кожне місто віддасть перевагу владі демократії перед пануванням тирана".
Підкоривши Малу Азію, перси намагалися просунути своє панування далі на захід та на північ. З цією метою Дарій І в 514-513 рр. (за іншими даними - 515-514 і навіть у 512 р. до н.е.) через Фракію здійснив похід в Західне та Північне Причорномор'я під приводом помсти скіфам за здійснене ними вторгнення в VII ст. до н.е. у Північний Іран. Багатотисячна армія переправилася через протоку Боспор, міст через яку побудував самоський грек Машрокл, та Істр (Дунай), по мосту з кораблів у Скіфію. Дарій розраховував на швидку перемогу, і тому армія не була підготовлена до тривалого походу, про який Геродот повідомляє, що він зайняв два місяці, а Ктесій - 15 днів. Відсутність населених пунктів, відступ скіфів, які не розпочинали вирішальної битви, ведучи партизанську війну, вимусили Дарія повернутися назад. Крім того, причиною відступу була боязнь Дарія, що іонійські греки зруйнують міст через Дунай, який вони охороняли. Скіфський вождь Іданфірс надіслав Дарію послання, яке містило птаха, мишу, жабу і 5 стріл. Помічники Дарія так розшифрували скіфське послання - "Якщо ви, перси, не полетите в небеса, перетворившись у птахів, чи не зариєтесь у землю подібно мишам, чи не плигнете в озера, перетворившись в жаб, то не повернетеся назад, бо будете вражені цими стрілами".
Єдиним результатом цього походу було завоювання Херсонеса Фракійського і Чорноморських проток, що створило загрозу вторгненню персів на Балкани і ставило під загрозу економічну самостійність греків. Для завоювання фракійців Дарій залишив в Європі свого полководця Мегабаза. Однак плани подальших завоювань довелося відмінити у зв'язку із повстанням грецьких міст Малої Азії (500-494 рр. до н.е.).
Невдача скіфського походу надихнула опозиційні до Персії групи в Малій Азії, на чолі яких стояв Аристагор - тиран Мілета. У 500 р. до н.е. на зборах малоазіатських грецьких міст було прийнято рішення про відміну в них тиранії. Аристагор добровільно склав повноваження тирана, а інші були вигнані або страчені. Розуміючи труднощі боротьби з персами, малоазіатські греки звернулися за допомогою до Балканської Греції. Відгукнулися лише Афіни та Еретрія, які прислали відповідно 20 і 5 кораблів. Спарта, зіславшись на боротьбу з Аргосом, у допомозі відмовила. Союзницькі війська вторглися у м. Сарди (резиденція персів у Малій Азії) і спалили його. Це послужило сигналом для повстання на Геллеспонті та о. Кіпр. Перші перемоги повсталих об'єктивно пояснювалися тим, що Персія не зразу змогла підтягнути свої військові сили. Однак уже в 498 р. до н.е. на зворотному шляху з Сард флот союзників був розбитий, балканські греки повернулися додому. Поразки іонійських міст пояснювалися відсутністю у них загального плану військових дій та єдиного командування. В 495 р. до н.е. перси зібрали величезний флот з фінікійських кораблів (біля 600 суден) і наступного року у Мілетській гавані розгромили флот малоазіатських греків. Мілет було зруйновано, а все населення міста продано в рабство. Після цього перси захопили Хіос, вирізавши основну частину населення, спалили Візантій і Калхедон.
Хоча тиранії і не були відновлені, контроль над малоазійськими містами став суворішим. Обезлюднення міст і розорення їх жителів при збереженні попередньої суми податків призвело до погіршення становища місцевого населення. Поразка Мілета надзвичайно вразила афінян, які вважали його братнім містом. На сцені афінського театру йшла трагедія Фрініха "Взяття Мілета", і глядачі при вигляді нещасть ридали. Автор трагедії за нагадування про близькі нещастя був оштрафований на 1000 драхм.
Придушення малоазіатського повстання не змінило планів Персії, яка намагалася:
1. Затвердити свою владу в районі Егейського моря.
2. Підкорити собі другу частину грецького світу - Балкани, бо її панування над греками в Малій Азії не було надійним.
3. Контролювати всі торговельні шляхи у Східному Середземномор'ї.
4. Відновити володіння Фракією, яка відпала під час повстання малоазіатських греків.
Усі військові дії греко-перського конфлікту поділялися на 5 військових кампаній:
1. 500-494 рр. до н.е. - повстання грецьких міст Малої Азії.
2. 492-490 рр. до н.е. - перші походи персів на Балканську Грецію.
3.480-479 рр. до н.е. - похід Ксеркса (кульмінаційний пункт війни).
4. 478-459 рр. до н.е. - зміна характеру війни, перехід стратегічної ініціативи до греків; звільнення грецьких міст Малої Азії та Егейського моря.
3) Надзвичайно важкою була трудова повинність. Греків залучали до участі в ремонтно-будівельних роботах, у військових походах персів.
4) Перси втручалися у внутрішні справи малоазіатських міст, нав'язуючи правителів-тиранів з середовища місцевої аристократії. Правитель Мілету говорив, що "у випадку падіння могутності Дарія, як ні він сам не буде в змозі зберегти владу над мілетянами, так і ніхто інший, оскільки кожне місто віддасть перевагу владі демократії перед пануванням тирана".
Підкоривши Малу Азію, перси намагалися просунути своє панування далі на захід та на північ. З цією метою Дарій І в 514-513 рр. (за іншими даними - 515-514 і навіть у 512 р. до н.е.) через Фракію здійснив похід в Західне та Північне Причорномор'я під приводом помсти скіфам за здійснене ними вторгнення в VII ст. до н.е. у Північний Іран. Багатотисячна армія переправилася через протоку Боспор, міст через яку побудував самоський грек Машрокл, та Істр (Дунай), по мосту з кораблів у Скіфію. Дарій розраховував на швидку перемогу, і тому армія не була підготовлена до тривалого походу, про який Геродот повідомляє, що він зайняв два місяці, а Ктесій - 15 днів. Відсутність населених пунктів, відступ скіфів, які не розпочинали вирішальної битви, ведучи партизанську війну, вимусили Дарія повернутися назад. Крім того, причиною відступу була боязнь Дарія, що іонійські греки зруйнують міст через Дунай, який вони охороняли. Скіфський вождь Іданфірс надіслав Дарію послання, яке містило птаха, мишу, жабу і 5 стріл. Помічники Дарія так розшифрували скіфське послання - "Якщо ви, перси, не полетите в небеса, перетворившись у птахів, чи не зариєтесь у землю подібно мишам, чи не плигнете в озера, перетворившись в жаб, то не повернетеся назад, бо будете вражені цими стрілами".
Єдиним результатом цього походу було завоювання Херсонеса Фракійського і Чорноморських проток, що створило загрозу вторгненню персів на Балкани і ставило під загрозу економічну самостійність греків. Для завоювання фракійців Дарій залишив в Європі свого полководця Мегабаза. Однак плани подальших завоювань довелося відмінити у зв'язку із повстанням грецьких міст Малої Азії (500-494 рр. до н.е.).
Невдача скіфського походу надихнула опозиційні до Персії групи в Малій Азії, на чолі яких стояв Аристагор - тиран Мілета. У 500 р. до н.е. на зборах малоазіатських грецьких міст було прийнято рішення про відміну в них тиранії. Аристагор добровільно склав повноваження тирана, а інші були вигнані або страчені. Розуміючи труднощі боротьби з персами, малоазіатські греки звернулися за допомогою до Балканської Греції. Відгукнулися лише Афіни та Еретрія, які прислали відповідно 20 і 5 кораблів. Спарта, зіславшись на боротьбу з Аргосом, у допомозі відмовила. Союзницькі війська вторглися у м. Сарди (резиденція персів у Малій Азії) і спалили його. Це послужило сигналом для повстання на Геллеспонті та о. Кіпр. Перші перемоги повсталих об'єктивно пояснювалися тим, що Персія не зразу змогла підтягнути свої військові сили. Однак уже в 498 р. до н.е. на зворотному шляху з Сард флот союзників був розбитий, балканські греки повернулися додому. Поразки іонійських міст пояснювалися відсутністю у них загального плану військових дій та єдиного командування. В 495 р. до н.е. перси зібрали величезний флот з фінікійських кораблів (біля 600 суден) і наступного року у Мілетській гавані розгромили флот малоазіатських греків. Мілет було зруйновано, а все населення міста продано в рабство. Після цього перси захопили Хіос, вирізавши основну частину населення, спалили Візантій і Калхедон.
Хоча тиранії і не були відновлені, контроль над малоазійськими містами став суворішим. Обезлюднення міст і розорення їх жителів при збереженні попередньої суми податків призвело до погіршення становища місцевого населення. Поразка Мілета надзвичайно вразила афінян, які вважали його братнім містом. На сцені афінського театру йшла трагедія Фрініха "Взяття Мілета", і глядачі при вигляді нещасть ридали. Автор трагедії за нагадування про близькі нещастя був оштрафований на 1000 драхм.
Придушення малоазіатського повстання не змінило планів Персії, яка намагалася:
1. Затвердити свою владу в районі Егейського моря.
2. Підкорити собі другу частину грецького світу - Балкани, бо її панування над греками в Малій Азії не було надійним.
3. Контролювати всі торговельні шляхи у Східному Середземномор'ї.
4. Відновити володіння Фракією, яка відпала під час повстання малоазіатських греків.
Усі військові дії греко-перського конфлікту поділялися на 5 військових кампаній:
1. 500-494 рр. до н.е. - повстання грецьких міст Малої Азії.
2. 492-490 рр. до н.е. - перші походи персів на Балканську Грецію.
3.480-479 рр. до н.е. - похід Ксеркса (кульмінаційний пункт війни).
4. 478-459 рр. до н.е. - зміна характеру війни, перехід стратегічної ініціативи до греків; звільнення грецьких міст Малої Азії та Егейського моря.