| Назва: | Рим та Карфаген |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 41,38 KB |
| Скачувань: | 45 |
Тим часом до Іспанії у 210 р. до н.е. було вислано нового полководця – Публія Корнелія Сципіона – сина полеглого в 211 р. до н.е. в Іспанії консула. Він мав тільки 26 років життя, не займав іще ніяких вищих посад, але відзначився вже як талановитий офіцер у боях над Тицином та під Каннами. Сципіон наново організував римські легіони в Іспанії й, щоб піднести їх бойовий дух, відразу розпочав похід на карфагенську столицю – Новий Карфаген. По короткій облозі Сципіон здобув місто в 209 р. до н.е. і захопив величезні воєнні та торговельні засоби. Але найважливішим було те, що він дістав у свої руки заручників різних іберійських племен, яких тут тримали карфагеняни. Через них він зумів приєднати на сторону Риму різні місцеві народи і в такий спосіб підірвати вплив на них Карфагена. Наступного 208 р. до н.е. він виступив проти Гасдрубала і погромив його в бою під Бекулою над Гвадалквівіром (Крип,303). Але Гасдрубал вибрався з оточення й чимшвидше поспішив на північ, щоб поєднатися з Ганнібалом. Він перезимував у Галлії, а потім через Альпи дістався у Надпаданську низину. Військо його було невелике, всього кільканадцять тисяч. Консул Гай Клавдій Нерон дізнався про напрямок походу Гасдрубала, зайняв йому шлях над р. Метав і тут остаточно розбив його військо в 207 р. до н.е. Гасдрубал боровся до останнього і поліг геройською смертю. Голову його римляни відрубали і підкинули під табір Ганнібала. Це був знак, що великий полководець не може вже очікувати на допомогу (Лемб,288 – 297).
Не зважаючи на рішучий опір братів Ганнібала Магона і Гасдрубала Гіско, Сципіон протягом 207 – 206 рр. до н.е. розповсюдив свою владу на більшу частину Іспанії. Вищою точкою кампанії була битва при місті Іліпе в Турдетанії, де Сципіон з 48 тисячами чоловік блискучим маневром рішуче розгромив сімдесятитисячне карфагенське військо. З карфагенським правлінням в Іспанії було покінчено. Незабаром після цього Сципіон здійснив сміливий похід до Північної Африки, де уклав союз з нумідійським принцом Массинісою (Дюп,162).
Боротьба продовжувалася і на Аппенінському півострові. Консул Фабій Максим, відволікши основні сили Ганнібала, зумів у 209 р. до н.е. здобути приморське місто Тарент. Після цього воєнно – політичне становище Ганнібала в Італії погіршилось. Хоча йому вдалося оточити і знищити римських консулів Клавдія Марцелла та Квінкція Криспіна в 208 р. до н.е., але цей успіх не змінити загального ходу воєнних дій. Сицилія та Іберія були втрачені. Італійські союзники, що від’єдналися від Риму, почали знову переходити на його сторону. Карфагенська наймана армія танула на очах (Кузя,84).
В 205 р. до н.е. Сципіон повернувся з Іспанії. За його ініціативою почалася реалізація останньої ланки стратегічного плану римлян – підготовка походу до Африки. Цей похід був логічним завершенням вже фактично виграної війни. Коли римські війська під командуванням Сципіона з’явилися в Північній Африці, карфагенський уряд поспішно викликав на допомогу Ганнібала. Не зазнавши жодної поразки за 15 років перебування в Італії, Ганнібал був вимушений її залишити і тим самим визнати крах всього походу (Бадак,68).
Перед від’їздом карфагенський полководець наказав перебити всіх італіків, які служили у нього в військах, але не захотіли покинути батьківщину. З Кротона Ганнібал вирушив до Африки, висадився в Лептісі, де провів зиму 203/202 рр. до н.е. Остання битва, яка остаточно визначила результат війни, відбулася коло міста Зами в 202 р. до н.е.(Машкін,174-175).
Не зважаючи на рішучий опір братів Ганнібала Магона і Гасдрубала Гіско, Сципіон протягом 207 – 206 рр. до н.е. розповсюдив свою владу на більшу частину Іспанії. Вищою точкою кампанії була битва при місті Іліпе в Турдетанії, де Сципіон з 48 тисячами чоловік блискучим маневром рішуче розгромив сімдесятитисячне карфагенське військо. З карфагенським правлінням в Іспанії було покінчено. Незабаром після цього Сципіон здійснив сміливий похід до Північної Африки, де уклав союз з нумідійським принцом Массинісою (Дюп,162).
Боротьба продовжувалася і на Аппенінському півострові. Консул Фабій Максим, відволікши основні сили Ганнібала, зумів у 209 р. до н.е. здобути приморське місто Тарент. Після цього воєнно – політичне становище Ганнібала в Італії погіршилось. Хоча йому вдалося оточити і знищити римських консулів Клавдія Марцелла та Квінкція Криспіна в 208 р. до н.е., але цей успіх не змінити загального ходу воєнних дій. Сицилія та Іберія були втрачені. Італійські союзники, що від’єдналися від Риму, почали знову переходити на його сторону. Карфагенська наймана армія танула на очах (Кузя,84).
В 205 р. до н.е. Сципіон повернувся з Іспанії. За його ініціативою почалася реалізація останньої ланки стратегічного плану римлян – підготовка походу до Африки. Цей похід був логічним завершенням вже фактично виграної війни. Коли римські війська під командуванням Сципіона з’явилися в Північній Африці, карфагенський уряд поспішно викликав на допомогу Ганнібала. Не зазнавши жодної поразки за 15 років перебування в Італії, Ганнібал був вимушений її залишити і тим самим визнати крах всього походу (Бадак,68).
Перед від’їздом карфагенський полководець наказав перебити всіх італіків, які служили у нього в військах, але не захотіли покинути батьківщину. З Кротона Ганнібал вирушив до Африки, висадився в Лептісі, де провів зиму 203/202 рр. до н.е. Остання битва, яка остаточно визначила результат війни, відбулася коло міста Зами в 202 р. до н.е.(Машкін,174-175).