| Назва: | Формування загальних і одиночних понять, методологічні прийоми |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 6,87 KB |
| Скачувань: | 13 |
Роль уявлень при вивченні природознавства дуже ве¬лика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвиваються у дітей пам'ять і мислення. Уявлення е також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учите¬ля, а також засвоєння матеріалу підручника.
Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можли¬вість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробу¬вати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подраз¬ників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утво¬рюються тимчасові зв'язки, внаслідок чого організм реагує на предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів е найважливішою умовою переходу від окре¬мих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.
Щоб сформувати в учнів загальне уявлення про той чи інший об'єкт, найдоцільніше ознайомлювати дітей з ним безпосередньо в природі. Тому великого значення набу¬вають спостереження під час екскурсій, а також довготри¬валі самостійні спостереження в природі. Під час цих спос¬тережень учні не тільки запам'ятовують зовнішні особли¬вості тих або інших об'єктів, а й звертають увагу на їхнє природне оточення. Це дає можливість виявити певні взаємозв'язки між об'єктом і середовищем. Під час спосте¬режень тісно переплітаються елементи чуттєвого (емпірич¬ного) і абстрактного (логічного), що забезпечує розуміння учнями суті явищ, які вивчаються.
Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується із словом учителя, який спрямовує цей процес, бо молодші школярі ще не можуть самостійно ви¬ділити головні властивості об'єкта. Діти сприймають тільки ті його особливості, які відразу впадають в око, хоч вони можуть бути й неістотні.
Мало чути - треба вміти слухати, мало дивитися - треба вміти бачити. І вчитель керує цим процесом. Спо¬чатку учні розглядають весь предмет, схоплюючи його загальний образ. Поступово вчитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з об'єктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки.
Кращому запам'ятовуванню створених образів сприяє замальовування розглянутих об'єктів по пам'яті. Проте слід зауважити, що малюнками, особливо перемальову¬ванням з підручника, захоплюватися не треба, бо це заби¬рає багато часу.
З меншою ефективністю, але все ж можна створити ці¬лісне уявлення про той чи інший предмет і за допомогою наочних посібників: картин, діапозитивів, діафільмів та ін.
При вивченні властивостей предметів неживої природи найбільш ефективними є демонстраційний експеримент вчителя та індивідуальні досліди учнів. Наприклад, власти¬вості корисних копалин учні вивчають, роблячи ряд дослі¬дів, передбачених програмою.
Не можна зловживати наочністю, бо це призводить до гальмування розвитку абстрактного мислення. Неприпус¬тиме переважання словесних методів, бо в такому разі діти запам'ятають багато слів, які не матимуть у їхній свідомості ніякого реального змісту. Отже, вчитель, за¬стосовуючи різноманітні засоби наочності, організовуючи спостереження дітей серед природи, постійно повинен керувати процесом сприймання учнями явищ і об'єктів, утворення в їхній свідомості яскравих уявлень. Таке ке¬рування проводиться спрямуванням уваги дітей на істотні ознаки об'єкта, розкриттям взаємозв'язків окремих пред¬метів або явищ. Увага стимулюється за допомогою різно¬манітних запитань і завдань, а також виконанням дітьми цілеспрямованої роботи з предметом.
Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можли¬вість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробу¬вати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подраз¬ників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утво¬рюються тимчасові зв'язки, внаслідок чого організм реагує на предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів е найважливішою умовою переходу від окре¬мих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.
Щоб сформувати в учнів загальне уявлення про той чи інший об'єкт, найдоцільніше ознайомлювати дітей з ним безпосередньо в природі. Тому великого значення набу¬вають спостереження під час екскурсій, а також довготри¬валі самостійні спостереження в природі. Під час цих спос¬тережень учні не тільки запам'ятовують зовнішні особли¬вості тих або інших об'єктів, а й звертають увагу на їхнє природне оточення. Це дає можливість виявити певні взаємозв'язки між об'єктом і середовищем. Під час спосте¬режень тісно переплітаються елементи чуттєвого (емпірич¬ного) і абстрактного (логічного), що забезпечує розуміння учнями суті явищ, які вивчаються.
Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується із словом учителя, який спрямовує цей процес, бо молодші школярі ще не можуть самостійно ви¬ділити головні властивості об'єкта. Діти сприймають тільки ті його особливості, які відразу впадають в око, хоч вони можуть бути й неістотні.
Мало чути - треба вміти слухати, мало дивитися - треба вміти бачити. І вчитель керує цим процесом. Спо¬чатку учні розглядають весь предмет, схоплюючи його загальний образ. Поступово вчитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з об'єктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки.
Кращому запам'ятовуванню створених образів сприяє замальовування розглянутих об'єктів по пам'яті. Проте слід зауважити, що малюнками, особливо перемальову¬ванням з підручника, захоплюватися не треба, бо це заби¬рає багато часу.
З меншою ефективністю, але все ж можна створити ці¬лісне уявлення про той чи інший предмет і за допомогою наочних посібників: картин, діапозитивів, діафільмів та ін.
При вивченні властивостей предметів неживої природи найбільш ефективними є демонстраційний експеримент вчителя та індивідуальні досліди учнів. Наприклад, власти¬вості корисних копалин учні вивчають, роблячи ряд дослі¬дів, передбачених програмою.
Не можна зловживати наочністю, бо це призводить до гальмування розвитку абстрактного мислення. Неприпус¬тиме переважання словесних методів, бо в такому разі діти запам'ятають багато слів, які не матимуть у їхній свідомості ніякого реального змісту. Отже, вчитель, за¬стосовуючи різноманітні засоби наочності, організовуючи спостереження дітей серед природи, постійно повинен керувати процесом сприймання учнями явищ і об'єктів, утворення в їхній свідомості яскравих уявлень. Таке ке¬рування проводиться спрямуванням уваги дітей на істотні ознаки об'єкта, розкриттям взаємозв'язків окремих пред¬метів або явищ. Увага стимулюється за допомогою різно¬манітних запитань і завдань, а також виконанням дітьми цілеспрямованої роботи з предметом.