1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

В конфлікті немає неправих і правих, кожен хоче досягнути своєї мети. Конфлікт – це такий вид взаємодії, де результат належить всім учасникам конфлікту, свій вклад в конфлікт вносить кожен учасник.. Як правило, людина думає: “Я правий, а інший – неправий”. Кожен збирає навколо себе союзників, щоб доказати: “Я правий!” Так проходить поширення конфлікту.

Конфлікт являє собою загострену форму протиріччя, але він також служить способом виявлення і розв’язання протиріч.

Оскільки в ході конфлікту розв’язуються протиріччя, проходить пошук шляхів виходу із ситуації, яка склалася, то виникає запитання про функції конфлікту, тобто другими словами погано чи добре, що конфлікт розгорівся?

Із щоденної точки зору може бути лише негативна відповідь, тому що конфлікт пов’язаний із такими явищами, як побутова сварка, службові неприємності, міжнаціональні, територіальні, суспільні протиборства, пов’язані з втратами. Звідси і оцінка конфлікту – небажаний.

Інша точка зору – конфлікт не лише негативне соціальне явище, але також і позитивне. Так, конфлікт роз’їдає соціальну систему, яка нормально функціонує, але в ході конфлікту з’являються сили, які зможуть вернути систему в стан балансу і стабільності, а також підтримувати її в стійкому стані. Оскільки в результаті взаємодії людей конфліктів не уникнути, то вони також виконують і позитивну конструктивну функцію:

конфлікт сприяє рухові вперед, запобігає застоєві;

в процесі конфлікту виділяється джерело розбіжності і можливе розв’язання конфлікту;

в результаті конфлікту формуються нові відносини, коректується взаємодія;

в конфлікті виплескуються негативні почуття, розряджається напруга, агресія;

конфлікт – спосіб самоутвердження особистості, необхідна форма поведінки для підтримання статусу;

внутрішньогруповий конфлікт в науковій діяльності створює необхідний рівень напруги, потрібний для творчої активності;

міжгрупові конфлікти можуть сприяти зростанню згуртованості і солідарності в групі;

необхідність вирішення конфлікту призводить до концентрації зусиль учасників конфлікту на його вирішення.

Основні функціональні (позитивні) наслідки конфліктів для організації:

Проблема вирішується таким шляхом, який влаштовує всі сторони, в результаті люди відчувають себе учасниками в вирішенні важливої для них проблеми.

Спільно прийняте рішення швидше і краще втілюється в життя.

Сторони набувають досвіду співробітництва у вирішенні спірних питань, можуть використовувати його в майбутньому.

Ефективне вирішення конфліктів між керівником і підлеглими зруйновує “синдром покірності” – страх відкрито виражати свою думку, кооли вона відрізняється від думки особи, що старша по посаді.

Покращуютьбся відносини між людьми.

Ознаки деструктивного конфлікту:

розширення конфлікту;

незалежність конфлікту від причини, що його породжувала, навіть якщо причини конфлікту усунені, то конфлікт продовжується;

збільшення затрат і втрат, які несуть учасники конфлікту;

зростання агресивних дій учасників.

Основні деструктивні (негативні) наслідки конфліктів:

Непродуктивні, конкурентні відносини між людьми.

Відсутність прагнень до співробітництва, добрих відносин.

Уява про протилежну сторону, як про ворога, а про свою позицію – як виключно позитивну.

Згортання будь-якої взаємодії з протилежною стороною.

Переконаність, що перемога в конфлікті важливіша, ніж реальне вирішення проблеми.

Почуття образи, незадлволення, поганий настрій, текучість кадрів.

ОСНОВНІ МОДЕЛІ ТА СТИЛІ ПОВЕДІНКИ ПРИ РОЗВ’ЯЗАННІ КОНФЛІКТІВ

Можна виділити три основні моделі поведінки в конфлікті і відповідні типи суб’єктів.

Деструктивний тип характеризується постійною готовністю до розв’язання конфліктів, не схильний до компромісів і настроєний на повне “знищення” противника. В побуті – це егоїст, зачинщик сварок і скандалів; в закладі – кляузник; в гурті – ініціатор безпорядку.

Конформістський тип суб’єкту – пасивний, вони скоріше поступаються, ніж продовжують боротьбу. Цей тип небезпечний, тому що об’єктивно сприяє, а точніше, провокує і сприяє чужим агресивним намірам. Не може зіграти і позитивної ролі, оскільки протиріччя між суб’єктами носять дріб’язковий характер, тоді компроміс є кращим виходом із конфлікту.

Конструктивний тип прагне погасити конфлікт, знайти рішення. Прийнятливе для обидвох сторін, шукає варіанти задоволення інтересів обох сторін.

Для опису стратегії конфліктної взаємодії на практиці використовують двомірну модель К. Томаса. За основу моделі покладена орієнтація учасників ситуації на свої власні інтереси і інтереси партнера.

Якщо ваша реакція пасивна, то ви прагнутимете вийти з конфлікту; якщо реакція активна, то ви будете намагатися розв’язати його. Прагнення до спільних дій викликає спробу розв’язати конфлікт разом з іншими його учасниками. Прагнення до індивідуальних дій спричинює пошук шляхувирішення проблеми, або ухилення від ї вирішення.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10