| Назва: | Підприємство як соціальна організація |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 26,3 KB |
| Скачувань: | 36 |
До того часу ми говорили про соціальну структуру групи, яка формується офіційно. Але в будь-якій групі, незалежно від нашого бажання і бажання керівництва складається невидима на перший погляд внутрішня соціально-психологічна структура.
В групу входять люди, кожен з яких є певна індивідуальність , має темперамент і характер, певний склад розуму і інтелекту, свої цінності і інтереси. І ось ці індивідуальності знайомляться один з одним, спілкуються.
Спілкування – це багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного.
Індивід, яким би він не був автономним і самостійним, не може існувати, не може виражати свою сутність без спілкування з іншими людьми, без взаємодії з іншою групою людей. Словом, людина завжди пов’язана з ким-небудь із ближнього оточення. Кожна людина пов’язана із суспільством в цілому, відчуваючи на собі його вплив.
І поступово в групі складаються міжособистісні відносини, які будуються на сприйнятті і розумінні один одного.
Психологи спеціально вивчили в експериментальних умовах, що має найбільш сильне враження при першому знайомстві.
- Виявилось – перше, що кидається в очі і запам’ятовується людині – це зачіска, яка здатна змінити людину до невпізнанності.
Після зачіски ми звертаємо увагу на очі, які, як відомо, дзеркало душі. Очі можуть бути добрими, холодними, променистими, хитрими, злими, колючими. Вони настроюють іншу людину на певний лад: довірливий, насторожений, агресивний.
І, накінець, посмішка людини привертає увагу, особливо якщо вона добра і привітна, а не зла і натягнута.
В цілому вираз обличчя формується мімікою, яка в одних людей динамічна і різноманітна, а в інших - бідна, від чого створюється враження непривітності і потайливості.
Кожну людину відрізняє також манера поведінки, жести, хода, рухи тіла.
А далі ми приглядаємося до особистісних якостей. Хто ця людина? Що являє собою? Чи можна довіритися їй? Тут в хід ідуть соціальні стереотипи, установки і еталони сприйняття, життєва уява і рівень психологічної культури, зорема, вміння сприймати і оцінювати іншого.
Стереотип (упереджена установка) – це результат поспішних і недостатньо обгрунтованих висновків, зроблених на основі деяких фактів особистого досвіду, а частіше – наслідком некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизованих міркувань, прийнятих у певній соціальній групі).
Розрізняють три типи установки на сприйняття іншої людини: позитивна, негативна і адекватна. При позитивній установці ми переоцінюємо позитивні якості і даємо людині більший аванс, який проявляється в несвідомій довірливості. Негативна установка призводить до того, що сприймаються в основному негативні якості іншої людини, що виражається в недовірі, підозріливості.
Краще всього, звичайно, адекватна установка на те, що в кожної людини є як позитивні так і негативні якості, головне як вони збалансовані. Наявність установок розглядається як несвідома схильність сприймати і оцінювати якості інших людей. Ці установки лежать в основі невірної уяви про людину.
Спілкуючись між собою, люди впливають один на одного і цей вплив має психологічні механізми.
Психологічні механізми спілкування можна звести в певний ряд. Найпершим в цьому ряду є властивість зараження – ефект взаємного підсилення емоційних станів людей, що спілкуються між собою. Зараження проходить на рівні несвідомого, проявляється як в невеликій групі (заразним є сміх, злість і інші емоції) так і в великому гурті людей, в черзі, на зібранні.
Далі в цьому ряду будуть дві властивості навіювання і наслідування. Навіювання може бути індивідуальним чи груповим і проходити на свідомому чи несвідомому рівні в залежності від мети спілкування. Кожна людина має здатність сприймати ідеї, які передаються в спілкуванні, дії і почуття, що стають для неї ніби власними.
Наслідування – складна динамічна властивість. ЇЇ прояви – від сліпого копіювання поведінки, жестів, інтонації до свідомого мотивованого наслідування.
Одним із психологічних механізмів спілкування є змагання – властивість людей порівнювати себе з іншими людьми, бажання бути “не гіршими, ніж інші”. Змагання зумовлює напруження розумових, емоційних і фізичних сил. Добре, коли змагання є стимулом до розвитку, погано, коли воно переростає в суперництво: у мужчин в діловій сфері, у жінок – в особистій (хто краще виглядає, одягається, має успіх у мужчин).
Третій рівень взаємодії людей це переконання – аргументований, свідомий, словесний доказ своїх ідей, поглядів, вчинків. Переконання лише тоді діє, коли опирається не тільки на слова, але і на діла, емоції, ефекти зараження, навіювання, наслідування.
Міжособистісні відносини дуже важливі. Вони включають сприйняття і розуміння людьми один одного.
В групу входять люди, кожен з яких є певна індивідуальність , має темперамент і характер, певний склад розуму і інтелекту, свої цінності і інтереси. І ось ці індивідуальності знайомляться один з одним, спілкуються.
Спілкування – це багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного.
Індивід, яким би він не був автономним і самостійним, не може існувати, не може виражати свою сутність без спілкування з іншими людьми, без взаємодії з іншою групою людей. Словом, людина завжди пов’язана з ким-небудь із ближнього оточення. Кожна людина пов’язана із суспільством в цілому, відчуваючи на собі його вплив.
І поступово в групі складаються міжособистісні відносини, які будуються на сприйнятті і розумінні один одного.
Психологи спеціально вивчили в експериментальних умовах, що має найбільш сильне враження при першому знайомстві.
- Виявилось – перше, що кидається в очі і запам’ятовується людині – це зачіска, яка здатна змінити людину до невпізнанності.
Після зачіски ми звертаємо увагу на очі, які, як відомо, дзеркало душі. Очі можуть бути добрими, холодними, променистими, хитрими, злими, колючими. Вони настроюють іншу людину на певний лад: довірливий, насторожений, агресивний.
І, накінець, посмішка людини привертає увагу, особливо якщо вона добра і привітна, а не зла і натягнута.
В цілому вираз обличчя формується мімікою, яка в одних людей динамічна і різноманітна, а в інших - бідна, від чого створюється враження непривітності і потайливості.
Кожну людину відрізняє також манера поведінки, жести, хода, рухи тіла.
А далі ми приглядаємося до особистісних якостей. Хто ця людина? Що являє собою? Чи можна довіритися їй? Тут в хід ідуть соціальні стереотипи, установки і еталони сприйняття, життєва уява і рівень психологічної культури, зорема, вміння сприймати і оцінювати іншого.
Стереотип (упереджена установка) – це результат поспішних і недостатньо обгрунтованих висновків, зроблених на основі деяких фактів особистого досвіду, а частіше – наслідком некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизованих міркувань, прийнятих у певній соціальній групі).
Розрізняють три типи установки на сприйняття іншої людини: позитивна, негативна і адекватна. При позитивній установці ми переоцінюємо позитивні якості і даємо людині більший аванс, який проявляється в несвідомій довірливості. Негативна установка призводить до того, що сприймаються в основному негативні якості іншої людини, що виражається в недовірі, підозріливості.
Краще всього, звичайно, адекватна установка на те, що в кожної людини є як позитивні так і негативні якості, головне як вони збалансовані. Наявність установок розглядається як несвідома схильність сприймати і оцінювати якості інших людей. Ці установки лежать в основі невірної уяви про людину.
Спілкуючись між собою, люди впливають один на одного і цей вплив має психологічні механізми.
Психологічні механізми спілкування можна звести в певний ряд. Найпершим в цьому ряду є властивість зараження – ефект взаємного підсилення емоційних станів людей, що спілкуються між собою. Зараження проходить на рівні несвідомого, проявляється як в невеликій групі (заразним є сміх, злість і інші емоції) так і в великому гурті людей, в черзі, на зібранні.
Далі в цьому ряду будуть дві властивості навіювання і наслідування. Навіювання може бути індивідуальним чи груповим і проходити на свідомому чи несвідомому рівні в залежності від мети спілкування. Кожна людина має здатність сприймати ідеї, які передаються в спілкуванні, дії і почуття, що стають для неї ніби власними.
Наслідування – складна динамічна властивість. ЇЇ прояви – від сліпого копіювання поведінки, жестів, інтонації до свідомого мотивованого наслідування.
Одним із психологічних механізмів спілкування є змагання – властивість людей порівнювати себе з іншими людьми, бажання бути “не гіршими, ніж інші”. Змагання зумовлює напруження розумових, емоційних і фізичних сил. Добре, коли змагання є стимулом до розвитку, погано, коли воно переростає в суперництво: у мужчин в діловій сфері, у жінок – в особистій (хто краще виглядає, одягається, має успіх у мужчин).
Третій рівень взаємодії людей це переконання – аргументований, свідомий, словесний доказ своїх ідей, поглядів, вчинків. Переконання лише тоді діє, коли опирається не тільки на слова, але і на діла, емоції, ефекти зараження, навіювання, наслідування.
Міжособистісні відносини дуже важливі. Вони включають сприйняття і розуміння людьми один одного.