| Назва: | Відчуття та сенсорна організація особистості |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 5,27 KB |
| Скачувань: | 15 |
Відчуття та сенсорна організація особистості
Життєдіяльність людини відсувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієн¬туватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприй¬мання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди роз¬починається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.
Відчуття - це відображення окремих властивостей пред¬метів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучан¬ня, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її ото¬чують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціону¬ванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окре¬мих його частин.
Відчуття як образи, що відбивають окремі властивості предметів, виникають під час діяльності будь-яких органів
Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні орга¬ни чуття.
Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість.
Матеріальним органом відчуття є аналізатори.
Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчут¬тя навколишнього світу і стану самого організму (див. рис. 1).
Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов¬нішнього подразника на факт свідомості.
Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну при¬роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.
Рис. 1. Фізіологічний механізм процесу відчуття.
Аналізатор складається з трьох частин:
1) Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним транс¬форматором зовнішньої енергії в нервовий процес.
2) Аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналіза¬тора із центральним.
3) Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.
Чутливість аналізаторів не е постійною величиною. Вона може значною мірою змінюватися залежно від коливань інтенсивності подразника. Пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника називається сенсорною адап¬тацією. Процес адаптації виявляється у зниженні чутливості при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких.
У корковому відділі кожного аналізатора є ядро (центральна час¬тина), де сконцентровано основну масу рецепторних клітин, і пери¬ферія, що складається з розсіяних кліткових елементів, які в тій чи іншій кількості розташовані в різних областях кори.
Розсіяні (периферичні) елементи даного аналізатора входять у ділянки, суміжні з ядрами інших аналізаторів. Цим забезпечується участь в окремому акті відчуття більшої частини всієї кори головно¬го мозку.
Певним клітинам периферичного відділу аналізатора відповіда¬ють певні ділянки кори.
Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.
Рефлекторна дуга складається з рецептора, провідних шляхів, центральної частини та ефектора.
Процес зорового відчуття не лише починається в оці, а й завер¬шується в ньому. Те саме характерне і для інших аналізаторів.
Принцип зворотного зв'язку вимагає визнання того, що орган відчуття є навперемінно рецептором та ефектором.
Класифікація відчуттів
За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи:
1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).
2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні - спраги, голоду тощо).
3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і поло¬ження нашого тіла.
4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття.
Необхідно знати також, що існують тривалість, латентний (при¬хований) період, післядія відчуттів.
Властивості та закономірності відчуттів. Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно від¬биває основні характеристики предметів і явищ - якісні, кількісні та просторово-часові. У цих закономірностях яск¬раво проявляється природа чуттєвих образів, які є суб'єк¬тивним відображенням об'єктивного світу.
Життєдіяльність людини відсувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієн¬туватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприй¬мання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди роз¬починається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.
Відчуття - це відображення окремих властивостей пред¬метів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучан¬ня, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її ото¬чують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціону¬ванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окре¬мих його частин.
Відчуття як образи, що відбивають окремі властивості предметів, виникають під час діяльності будь-яких органів
Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні орга¬ни чуття.
Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість.
Матеріальним органом відчуття є аналізатори.
Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчут¬тя навколишнього світу і стану самого організму (див. рис. 1).
Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов¬нішнього подразника на факт свідомості.
Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну при¬роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.
Рис. 1. Фізіологічний механізм процесу відчуття.
Аналізатор складається з трьох частин:
1) Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним транс¬форматором зовнішньої енергії в нервовий процес.
2) Аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналіза¬тора із центральним.
3) Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.
Чутливість аналізаторів не е постійною величиною. Вона може значною мірою змінюватися залежно від коливань інтенсивності подразника. Пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника називається сенсорною адап¬тацією. Процес адаптації виявляється у зниженні чутливості при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких.
У корковому відділі кожного аналізатора є ядро (центральна час¬тина), де сконцентровано основну масу рецепторних клітин, і пери¬ферія, що складається з розсіяних кліткових елементів, які в тій чи іншій кількості розташовані в різних областях кори.
Розсіяні (периферичні) елементи даного аналізатора входять у ділянки, суміжні з ядрами інших аналізаторів. Цим забезпечується участь в окремому акті відчуття більшої частини всієї кори головно¬го мозку.
Певним клітинам периферичного відділу аналізатора відповіда¬ють певні ділянки кори.
Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.
Рефлекторна дуга складається з рецептора, провідних шляхів, центральної частини та ефектора.
Процес зорового відчуття не лише починається в оці, а й завер¬шується в ньому. Те саме характерне і для інших аналізаторів.
Принцип зворотного зв'язку вимагає визнання того, що орган відчуття є навперемінно рецептором та ефектором.
Класифікація відчуттів
За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи:
1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).
2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні - спраги, голоду тощо).
3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і поло¬ження нашого тіла.
4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття.
Необхідно знати також, що існують тривалість, латентний (при¬хований) період, післядія відчуттів.
Властивості та закономірності відчуттів. Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно від¬биває основні характеристики предметів і явищ - якісні, кількісні та просторово-часові. У цих закономірностях яск¬раво проявляється природа чуттєвих образів, які є суб'єк¬тивним відображенням об'єктивного світу.