| Назва: | Психологія споживання |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 15,16 KB |
| Опис: | Споживання є найважливішою сферою ринкової економіки, оскільки саме воно визначає ринковий попит і кінець-кінцем весь обіг капіталу та товарів. Наявність споживання й самої позиції споживача є обов’язковивою й невід’ємною частиною конкурентних відносин. Виходячи з цього, сфери виробництва й торгівлі спрямовані на боротьбу за споживача.
В психологічному плані головною характеристикою споживача в системі ринкових відносин є його «свобода вибору» того товару (послуг), який має максимально задовольняти його потреби. Для засвоєння своїх потреб люди вдаються до придбання товарів, що утворюють систему споживацького попиту. Дослідження вимог, мотивів вибору товарів, факторів, які впливають на вибір, сприйняття та оцінку товару і всієї системи споживацького попиту здійснюються в сучасному маркетингу. Сучасний маркетинг спирається на ряд основних принципів. Головною ідеєю маркетингу виступає уявлення про те, що покупець здійснює пошук не товару, але послуги чи вирішення проблеми, що може забезпечити товар. Звідси випливають 4 важливих висновки, які виступають в ролі передумов для розгортання всієї теорії споживання. ... |
| Скачувань: | 1018 |
Стосунки являють собою мотиваційно-емоційний комплекс, безпосередньо пов'язаний з поведінкою. Однак треба враховувати, що мотиви, інтереси особистості існують в безпосередній «склейці» з деякими провідними ідеями, в яки сконцентровано сприймання й розуміння навколишнього світу. Для різних соціальних та психологічних груп ці ідеї будуть зовсім різними, вони виступають в ролі своєрідних фільтрів, які пропускають чи не пропускають інформацію. Все те, що співзвучне концептуальним ідеям особистості, приймається ними як щось позитивне, а те, що суперечить її ідеям, відкладається чи взагалі не сприймається. Маркетологам добре відомий цей феномен, і чимало невдалих інформаційних кампаній пояснюються їхнім зіткненням з бар’єром саме такого негативного ставлення. Водночас маркетологам відомо, що бар’єри взаємин можуть бути подолані за допомогою обліку наявних стосунків та їх послідовного зрушення в бажаному напрямі.
ІІІ. Культурні цінності
Культурні цінності являють собою набір соціальних норм, правил, стандартів, яких дотримується більшість людей і які виконують регулятивну функцію по відношенню до їх поведінки. Культурні цінності включають в себе не тільки норми моралі, але й інші глобальні ідеї. Наприклад, функції чоловіка по відношенню од родини, принципи трудової етики і багато інших. У теоретичному плані культурні цінності постають у вигляді своєрідних вірувань. Вони втілені в звичаях, філософії, міфах, фольклорі, законах. Прийнято вважати, що культурні цінності є найбільш стійкою, традиційною структурою свідомості. Як така вона підлягає сильному стабілізуючому впливу з боку етнічних, регіональних і релігійних традицій. У системі маркетингу вираховування цього фактора є обов’язковим, оскільки товари, послуги й соціальні ідеї, які не відповідають цим традиціям, сприймаються людьми як ворожі й неприйнятні. Однак в умовах гострих соціально-економічних феноменів культурні цінності можуть суттєво змінюватися. Слід враховувати, що при руйнуванні старих цінностей, приміром, цінності соціального розподілу, виникає часовий вакуум, який заповнюється чи то стихійно і, як правило, більш спрощеними (а часто й соціально неприйнятними) цінностями, чи то на рівні державної культурної політики має бути запропонований прийнятний набір нових цінностей.
Проблема цінностей в перекладі на мову маркетингу означає проблему визначення образу або стилю життя. Типологія стилів життя являє собою досить складне дослідницько-аналітичне завдання, пов’язане з вибором базових цінностей. Як приклад, наведемо типологію стилів життя в Європі, розроблену А.Р. Вінклером.
У 1991 р. Вінклер (A.R. Winkler) запропонував типологію стилів життя в Європі, побудовану на основі двох векторної матриці, де горизонталь визначалась схильністю до «руху» чи «осілості», а вертикаль визначалась відношенням «матеріальні цінності» - «духовні цінності». На одержаних 4-х квадрантах розташовуються описувані стилі (автор виділяє їх шістнадцять). (Рисунок 1.2.)
1. «Обережні»: пенсіонери, які змирилися з долею і які прагнуть до стабільності.
2. «Оборонці»: молоді мешканці невеликих міст, які шукають захист і підтримку в традиційних структурах.
3. «Пильні»: незадоволені промислові робітники, які прагнуть зберегти свою індивідуальність.
4. «Забуті»: не пенсіонери та домогосподарки, які відчувають свою занедбаність і загрозу у зв’язку із зростаючою складністю суспільства: вони шукають захисту.
5. «Романтики»: сентиментальні, молоді «будівники гнізд», які прагнуть прогресу й стабільного життя для своїх родин.
6. «Команда»: молоді пари з передмість, які прагнуть стабільного життя, спорту та дозвілля; приналежність до малої групи дає відчуття стабільності.
Рис. 1.1. Типологія стилів життя в Європі.
7. «Новобранці»: робітнича молодь, яка почуває себе відірваною й прагне до інтеграції в суспільство за допомогою «роблення грошей» (споживання); заклопотані своєю низькою освіченістю.
8. «Денді»: група гедоністів- «показушників» з помірним доходом, заклопотана тим враженням, яке вона викликає в оточення.
9. «Бізнес (акули)»: марнотратні, добре освічені амбіційні молоді люди, які прагнуть до лідерства в конкурентному суспільстві.
10. «Протест»: інтелектуальні молоді критики, які прагнуть революціонізувати суспільство.
11. «Піонери»: молоді, забезпечені, понад край терпимі інтелектуали, які прагнуть до соціальної справедливості.
12. «Скаути»: терпимі похилого віку консерватори, які прагнуть до упорядкованого соціального прогресу.
13. «Громадяни»: організатори громадського життя, які прагнуть до лідерства в соціальній сфері.
14. «Моралісти»: спокійні, релігійні громадяни, які шукають мирне майбутнє для своїх дітей.
15. «Благородні»: прихильники законності й порядку, які належать до еліти, шо давно склалася.
16. «Суворі»: репресивні пуритани.
ІІІ. Культурні цінності
Культурні цінності являють собою набір соціальних норм, правил, стандартів, яких дотримується більшість людей і які виконують регулятивну функцію по відношенню до їх поведінки. Культурні цінності включають в себе не тільки норми моралі, але й інші глобальні ідеї. Наприклад, функції чоловіка по відношенню од родини, принципи трудової етики і багато інших. У теоретичному плані культурні цінності постають у вигляді своєрідних вірувань. Вони втілені в звичаях, філософії, міфах, фольклорі, законах. Прийнято вважати, що культурні цінності є найбільш стійкою, традиційною структурою свідомості. Як така вона підлягає сильному стабілізуючому впливу з боку етнічних, регіональних і релігійних традицій. У системі маркетингу вираховування цього фактора є обов’язковим, оскільки товари, послуги й соціальні ідеї, які не відповідають цим традиціям, сприймаються людьми як ворожі й неприйнятні. Однак в умовах гострих соціально-економічних феноменів культурні цінності можуть суттєво змінюватися. Слід враховувати, що при руйнуванні старих цінностей, приміром, цінності соціального розподілу, виникає часовий вакуум, який заповнюється чи то стихійно і, як правило, більш спрощеними (а часто й соціально неприйнятними) цінностями, чи то на рівні державної культурної політики має бути запропонований прийнятний набір нових цінностей.
Проблема цінностей в перекладі на мову маркетингу означає проблему визначення образу або стилю життя. Типологія стилів життя являє собою досить складне дослідницько-аналітичне завдання, пов’язане з вибором базових цінностей. Як приклад, наведемо типологію стилів життя в Європі, розроблену А.Р. Вінклером.
У 1991 р. Вінклер (A.R. Winkler) запропонував типологію стилів життя в Європі, побудовану на основі двох векторної матриці, де горизонталь визначалась схильністю до «руху» чи «осілості», а вертикаль визначалась відношенням «матеріальні цінності» - «духовні цінності». На одержаних 4-х квадрантах розташовуються описувані стилі (автор виділяє їх шістнадцять). (Рисунок 1.2.)
1. «Обережні»: пенсіонери, які змирилися з долею і які прагнуть до стабільності.
2. «Оборонці»: молоді мешканці невеликих міст, які шукають захист і підтримку в традиційних структурах.
3. «Пильні»: незадоволені промислові робітники, які прагнуть зберегти свою індивідуальність.
4. «Забуті»: не пенсіонери та домогосподарки, які відчувають свою занедбаність і загрозу у зв’язку із зростаючою складністю суспільства: вони шукають захисту.
5. «Романтики»: сентиментальні, молоді «будівники гнізд», які прагнуть прогресу й стабільного життя для своїх родин.
6. «Команда»: молоді пари з передмість, які прагнуть стабільного життя, спорту та дозвілля; приналежність до малої групи дає відчуття стабільності.
Рис. 1.1. Типологія стилів життя в Європі.
7. «Новобранці»: робітнича молодь, яка почуває себе відірваною й прагне до інтеграції в суспільство за допомогою «роблення грошей» (споживання); заклопотані своєю низькою освіченістю.
8. «Денді»: група гедоністів- «показушників» з помірним доходом, заклопотана тим враженням, яке вона викликає в оточення.
9. «Бізнес (акули)»: марнотратні, добре освічені амбіційні молоді люди, які прагнуть до лідерства в конкурентному суспільстві.
10. «Протест»: інтелектуальні молоді критики, які прагнуть революціонізувати суспільство.
11. «Піонери»: молоді, забезпечені, понад край терпимі інтелектуали, які прагнуть до соціальної справедливості.
12. «Скаути»: терпимі похилого віку консерватори, які прагнуть до упорядкованого соціального прогресу.
13. «Громадяни»: організатори громадського життя, які прагнуть до лідерства в соціальній сфері.
14. «Моралісти»: спокійні, релігійні громадяни, які шукають мирне майбутнє для своїх дітей.
15. «Благородні»: прихильники законності й порядку, які належать до еліти, шо давно склалася.
16. «Суворі»: репресивні пуритани.
Новости загрузка новостей...