| Назва: | Методика розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми |
| Розмiр: | 33,6 KB |
| Надіслав(ла): | Сергій Кабеліс |
| Опис: | ЧНУ, Пурич С.Д. оцінка "5" /курсова/ |
| Скачувань: | 2119 |
Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації УВП, погодженого з службою в справах неповнолітніх, відповідно до ст. 410 КПК України суд повідомляє службу про час і місце розгляду подання. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення викликаних осіб та висновок прокурора, після чого у дорадчій кімнаті ухвалює постанову. Ухвала суду з цих питань оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором. Судом встановлюєтьсяі режим колонії, куди переводиться засуджений неповнолітній. Суд при вирішенні питання про доцільність переведенні засудженогоз виховно-трудової колонії у виправно-трудову повинен враховувати дані про поведінку засудженого за період відбування ним покарання у виховно-трудовій колонії та його вплив на інших неповнолітніх, які утримуються в цій колонії. У разі такого переведення вперше засуджені за злочин, вчинений через необережність, направляються для подальшого відбування покаранняв колонію для осіб, які вчинили злочин через необережність.
Щодо засуджених жіночої статі, які досягли 18-річного віку, то для них немає ніякої альтернативи: всі вони переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму до виправно-трудової колонії загального режиму. Засуджені чоловічої статі, які досягли 18-річного віку, можуть бути переведені або у виправно-трудову колонію загального режиму, або у виправно-трудову колонію посиленого режиму. Тут враховуються ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особистість і поведінка засудженого.
Тому до тих пір, поки вирішуватиметься питання про створення так званих молодіжних колоній, доцільно розширити підстави залишення у виховно-трудових колоніях засуджених, які досягли повноліття, з тим, щоб у виправно-трудові колонії для дорослих переводилися тільки особи, які систематично або злісно порушують вимоги режиму. Залишати ж у виховно-трудових колоніях слід таких засуджених (які досягли повноліття), що стали на шлях виправлення, виявляють зразкову поведінку і чесне ставлення до праці та навчання.
6 Висновок.
Значну роль у боротьбі зі злочинністю серед неповнолітніх грають прокуратура та суд, що розслідують та розглядають справи про злочини, що вчинені підлітками.
Сьогодні у всіх прокуратурах виділені спеціальні слідчі, що займаються розслідуванням справ щодо неповнолітніх, а в судах – спеціальні судді для розгляду справ щодо злочинів, вчинених підлітками.
Спеціалізація слідчих та суддів дозволяє вивчати та попереджувати злочини неповнолітніх. Однією з особистостей справ відносно підлітків слід вважати те, що вони притягуються до кримінальної відповідальності лише у екстремальних випадках, коли засоби виховного характеру не дали результатів або не можуть бути застосовані у зв’язку із тяжкістю скоєного. У інших випадках робиться все можливе для перевиховання та виправлення неповнолітніх правопорушників без застосування покарання: підліток передається на перевиховання колективу; матеріали щодо нього направляються до комісії у справах неповнолітніх. У стадії судового засідання, якщо суддя дійде висновку, що виправлення підлітка, що вчинив злочин, який не становить суспільної небезпеки, можливе без застосування покарання, справа припиняється і до нього застосовуються засоби виховного впливу.
Нажаль, зустрічаються такі прокурори та судді, котрі вважають, що справи про злочини, вчинені неповнолітніми, не становлять труднощів, нескладні за фабулою, тому їх розслідуванню та судовому розгляду не приділяють особливої уваги. Це глибоко помилкова думка. Справи про підлітків іноді дійсно нескладні за фабулою, але вони потребують від слідчого та судді великої майстерності, знань особливостей юнацької психології, основ педагогіки, різнобічного досвіду слідчої та судової роботи.
Профілактична діяльність слідчого та судді здійснюється у двох напрямах. Перший з них – це попереджувальні міроприємства по матеріалам конкретної кримінальної справи. Другий напрям виходить за межі розслідування та судового розгляду конкретної справи: він охоплює роботу слідчого та суду по матеріалам кількох справ, відображає результати вивчення причин злочинності на певному об’єкті (мікрорайон, школа, профтехучилище, підприємство), сюди ж слід віднести також участь слідчого та судді у загальній профілактичній роботі, що проводиться у масштабі району, міста, області.
Робота слідчого та судді щодо викорінення злочинності серед неповнолітніх, на мою думку, буде успішною лише тоді, коли вони будуть спиратися на сили громадськості, коли кожний злочин, вчинений підлітком, буде своєчасно розкритий, буде виявлено та покарано всіх осіб, що втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність.
Перелік використаної літератури.
1 Конституція України.
2 Кримінальний кодекс України.
3 Фіцула М. «Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх»//Право України 1995 №8.
4 Яровий А. «Проблеми правового регулювання діяльності установ виконання покарання для неповнолітніх»//Вісник Академії правових наук України 1999 №3(18).
Щодо засуджених жіночої статі, які досягли 18-річного віку, то для них немає ніякої альтернативи: всі вони переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму до виправно-трудової колонії загального режиму. Засуджені чоловічої статі, які досягли 18-річного віку, можуть бути переведені або у виправно-трудову колонію загального режиму, або у виправно-трудову колонію посиленого режиму. Тут враховуються ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особистість і поведінка засудженого.
Тому до тих пір, поки вирішуватиметься питання про створення так званих молодіжних колоній, доцільно розширити підстави залишення у виховно-трудових колоніях засуджених, які досягли повноліття, з тим, щоб у виправно-трудові колонії для дорослих переводилися тільки особи, які систематично або злісно порушують вимоги режиму. Залишати ж у виховно-трудових колоніях слід таких засуджених (які досягли повноліття), що стали на шлях виправлення, виявляють зразкову поведінку і чесне ставлення до праці та навчання.
6 Висновок.
Значну роль у боротьбі зі злочинністю серед неповнолітніх грають прокуратура та суд, що розслідують та розглядають справи про злочини, що вчинені підлітками.
Сьогодні у всіх прокуратурах виділені спеціальні слідчі, що займаються розслідуванням справ щодо неповнолітніх, а в судах – спеціальні судді для розгляду справ щодо злочинів, вчинених підлітками.
Спеціалізація слідчих та суддів дозволяє вивчати та попереджувати злочини неповнолітніх. Однією з особистостей справ відносно підлітків слід вважати те, що вони притягуються до кримінальної відповідальності лише у екстремальних випадках, коли засоби виховного характеру не дали результатів або не можуть бути застосовані у зв’язку із тяжкістю скоєного. У інших випадках робиться все можливе для перевиховання та виправлення неповнолітніх правопорушників без застосування покарання: підліток передається на перевиховання колективу; матеріали щодо нього направляються до комісії у справах неповнолітніх. У стадії судового засідання, якщо суддя дійде висновку, що виправлення підлітка, що вчинив злочин, який не становить суспільної небезпеки, можливе без застосування покарання, справа припиняється і до нього застосовуються засоби виховного впливу.
Нажаль, зустрічаються такі прокурори та судді, котрі вважають, що справи про злочини, вчинені неповнолітніми, не становлять труднощів, нескладні за фабулою, тому їх розслідуванню та судовому розгляду не приділяють особливої уваги. Це глибоко помилкова думка. Справи про підлітків іноді дійсно нескладні за фабулою, але вони потребують від слідчого та судді великої майстерності, знань особливостей юнацької психології, основ педагогіки, різнобічного досвіду слідчої та судової роботи.
Профілактична діяльність слідчого та судді здійснюється у двох напрямах. Перший з них – це попереджувальні міроприємства по матеріалам конкретної кримінальної справи. Другий напрям виходить за межі розслідування та судового розгляду конкретної справи: він охоплює роботу слідчого та суду по матеріалам кількох справ, відображає результати вивчення причин злочинності на певному об’єкті (мікрорайон, школа, профтехучилище, підприємство), сюди ж слід віднести також участь слідчого та судді у загальній профілактичній роботі, що проводиться у масштабі району, міста, області.
Робота слідчого та судді щодо викорінення злочинності серед неповнолітніх, на мою думку, буде успішною лише тоді, коли вони будуть спиратися на сили громадськості, коли кожний злочин, вчинений підлітком, буде своєчасно розкритий, буде виявлено та покарано всіх осіб, що втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність.
Перелік використаної літератури.
1 Конституція України.
2 Кримінальний кодекс України.
3 Фіцула М. «Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх»//Право України 1995 №8.
4 Яровий А. «Проблеми правового регулювання діяльності установ виконання покарання для неповнолітніх»//Вісник Академії правових наук України 1999 №3(18).
Новости загрузка новостей...