| Назва: | Комерційна діяльність страховика |
| Розмiр: | 8,33 KB |
| Надіслав(ла): | Unknown |
| Опис: | 8,3 k |
| Скачувань: | 1705 |
Вступ.
Формування в Україні ринкової еко¬номіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів госпо¬дарювання для усіх суб'єктів ринку перед¬бачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшко¬дування втрат як фізичним, так і юридич¬ним особам.
Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма гос¬подарюючими суб'єктами зростає ймовір¬ність виникнення непередбачуваних усклад¬нень, підвищується ступінь ризику на усіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ри¬зикує втратити свій капітал, може спричи¬нити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах рин¬ку може втратити роботу, здоров'я, праце¬здатність, свої заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повер¬тають кредит, хтось потерпає від зміни кур¬су валюти і т.ін.
Суттєво впливає на зростання ризиків, по¬в'язаних із технікою та технологією, розви¬ток науково-технічного прогресу.
Все більшої гостроти набувають еко¬логічні проблеми. Потребують професійно¬го вирішення політичні аспекти суспільно¬го буття.
Зростання ризику у всіх сферах людсь¬кого життя та господарської діяльності обу¬мовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така:
чим більше суб'єктів охоплено страхуван¬ням, тим менше воно коштує окремій особі.
Страхування у ринковій економіці грун¬тується на попередньому створенні страхо¬вих фондів з страхових внесків та на відшко¬дуванні збитків потерпілим-учасникам.
Отже, страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах рин¬кової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприєм¬ництва, яке в Україні тільки починає розви¬ватися.
Страхова організація може мати доходи
— від страхової діяльності;
— від інвестиційної діяльності та розмі¬щення тимчасово вільних коштів;
— від інших операцій. Доходи від страхової діяльності включа¬ють:
— зароблені страхові платежі за догово¬рами страхування та перестрахування;
— комісійні винагороди за перестраху¬вання;
— частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
— повернуті суми із централізованих страхових резервів;
— повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чин¬ним законодавством.
Зароблені страхові платежі визнача¬ються за формулою:
ЗСП = СНСП зв.п.+ СНЗСПпоч.зв.н. — СНЗСПк.зв.п ,
де ЗСП — зароблені страхові платежі;
СНСПзв.п.-сума надходжень страхових платежів за звітний період;
СНЗСПпоч.зв.п. — сума незароблених стра¬хових платежів на початок звітного періоду;
СНЗСПк.зв.п. — сума незароблених стра¬хових платежів на кінець звітного періоду.
До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.
Страхові платежі — первинний доход страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвес¬тиційної діяльності.
Оскільки від моменту надходження пла¬тежів страхувальників на рахунки страхо¬виків до виплати їх у формі страхового по¬криття минає певний час, а тривалість збе¬реження засобів страхувальника визначаєть¬ся строком договору, що може дорівнювати трьом, п'яти, десяти, п'ятнадцяти і більше років, то запасні і резервні фонди, які фор¬мує страховик, можуть десятиріччями не використовуватись. Це створює об'єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних операціях іншого виду, даючи доход від інве¬стиційної діяльності та розміщення тимча¬сово вільних засобів.
Крім того, страхова компанія може мати доход від надання послуг, пов'язаних з ри¬зик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т.ін. (доходи від інших опе¬рацій).
Витрати страховика утворюють со¬бівартість страхових послуг. Вони мають таку структуру :
— витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;
— відрахування в централізовані стра¬хові резервні фонди;
— відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених акта¬ми чинного законодавства;
— витрати на проведення страхування;
— інші витрати.
Собівартість у страховій справі — явище особливе. Страховик, беручи на себе страхо¬ву відповідальність за даним видом дого¬вору, тільки приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги. Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи за даним договором, а може , окрім цього, вклю¬чати виплату річного відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівар¬тості розглядають у вузькому та широкому її розумінні.
Формування в Україні ринкової еко¬номіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів госпо¬дарювання для усіх суб'єктів ринку перед¬бачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшко¬дування втрат як фізичним, так і юридич¬ним особам.
Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма гос¬подарюючими суб'єктами зростає ймовір¬ність виникнення непередбачуваних усклад¬нень, підвищується ступінь ризику на усіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ри¬зикує втратити свій капітал, може спричи¬нити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах рин¬ку може втратити роботу, здоров'я, праце¬здатність, свої заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повер¬тають кредит, хтось потерпає від зміни кур¬су валюти і т.ін.
Суттєво впливає на зростання ризиків, по¬в'язаних із технікою та технологією, розви¬ток науково-технічного прогресу.
Все більшої гостроти набувають еко¬логічні проблеми. Потребують професійно¬го вирішення політичні аспекти суспільно¬го буття.
Зростання ризику у всіх сферах людсь¬кого життя та господарської діяльності обу¬мовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така:
чим більше суб'єктів охоплено страхуван¬ням, тим менше воно коштує окремій особі.
Страхування у ринковій економіці грун¬тується на попередньому створенні страхо¬вих фондів з страхових внесків та на відшко¬дуванні збитків потерпілим-учасникам.
Отже, страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах рин¬кової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприєм¬ництва, яке в Україні тільки починає розви¬ватися.
Страхова організація може мати доходи
— від страхової діяльності;
— від інвестиційної діяльності та розмі¬щення тимчасово вільних коштів;
— від інших операцій. Доходи від страхової діяльності включа¬ють:
— зароблені страхові платежі за догово¬рами страхування та перестрахування;
— комісійні винагороди за перестраху¬вання;
— частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
— повернуті суми із централізованих страхових резервів;
— повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чин¬ним законодавством.
Зароблені страхові платежі визнача¬ються за формулою:
ЗСП = СНСП зв.п.+ СНЗСПпоч.зв.н. — СНЗСПк.зв.п ,
де ЗСП — зароблені страхові платежі;
СНСПзв.п.-сума надходжень страхових платежів за звітний період;
СНЗСПпоч.зв.п. — сума незароблених стра¬хових платежів на початок звітного періоду;
СНЗСПк.зв.п. — сума незароблених стра¬хових платежів на кінець звітного періоду.
До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.
Страхові платежі — первинний доход страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвес¬тиційної діяльності.
Оскільки від моменту надходження пла¬тежів страхувальників на рахунки страхо¬виків до виплати їх у формі страхового по¬криття минає певний час, а тривалість збе¬реження засобів страхувальника визначаєть¬ся строком договору, що може дорівнювати трьом, п'яти, десяти, п'ятнадцяти і більше років, то запасні і резервні фонди, які фор¬мує страховик, можуть десятиріччями не використовуватись. Це створює об'єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних операціях іншого виду, даючи доход від інве¬стиційної діяльності та розміщення тимча¬сово вільних засобів.
Крім того, страхова компанія може мати доход від надання послуг, пов'язаних з ри¬зик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т.ін. (доходи від інших опе¬рацій).
Витрати страховика утворюють со¬бівартість страхових послуг. Вони мають таку структуру :
— витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;
— відрахування в централізовані стра¬хові резервні фонди;
— відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених акта¬ми чинного законодавства;
— витрати на проведення страхування;
— інші витрати.
Собівартість у страховій справі — явище особливе. Страховик, беручи на себе страхо¬ву відповідальність за даним видом дого¬вору, тільки приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги. Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи за даним договором, а може , окрім цього, вклю¬чати виплату річного відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівар¬тості розглядають у вузькому та широкому її розумінні.
Новости загрузка новостей...