| Назва: | Способи подолання протидії слідству при допиті |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 38,07 KB |
| Скачувань: | 26 |
Обмовою вважається повідомлення допитуваною особою, передусім з метою самій уникнути кримінального переслідування, неправдивих свідчень про яку-небудь особу, що містять відомості, які доводять причетність даної особи до злочину, але такі свідчення не відповідають дійсності. До обмови когось особу здебільшого спонукає прагнення самій уникнути покарання. Часто така особа навіть не усвідомлює маштабності шкоди, яку вона спричинює процесу розслідування, не кажучи про осіб, яких вона обмовляє.Через неї слідство може піти хибним шляхом, а встановлення істини затягнутися на невизначений термін. Для викриття обмови слідчий має використовувати тактичні прийоми переконання, порівняння свідчень, отриманих на кількох допитах особи, із свідченнями інших осіб, які мають відношення до справи, пред'явлення речових доказів та ін.
Самообмову визначають як свідому вольову поведінку невинуватої особи, яка втягнута в „орбіту” процесуальної діяльності як обвинувачуваний (підозрюваний), та її поведінка виявляється у дачі неправдивих свідчень стосовно своєї причетності до інкримінованого діяння. [5; 146]
Звичайно особа сама себе обмовляє, визнаючи себе винною у вчиненні злочину,якого насправді не вчиняла, з метою уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин, який вона скоїла. Крім того це скеровує слідство в хибному напрямку і є більш ефективним способом протидії розслідуванню, ніж неправдиві свідчення чи відмова від дачі свідчень.
Якщо слідчий в процесі допиту виявляє, що особа обмовляє саму себе, він повинен ретельно проаналізувати всі її свідчення та переконати її в помилковості зайнятої нею позиції і в необхідності давати правдиві показання. Також пропонується в подібних випадках використовувати тактичний прийом деталізація свідчень, оскільки особа, обмовляючи себе, найчастіше не володіє всім обсягом інформації про злочин та не може знати всіх деталей, а лише в конкретних межах. Тому в її свідченнях обов'язково будуть розбіжності, використання яких і становить зміст цього тактичного прийому подолання протидії слідству. Використання цього прийому засноване на тому, що зви¬чайно дуже важко неправдиве свідчення обміркувати до найдрібніших деталей. Слідчий, ставлячи допитуваному перелік запитань щодо подробиць певного факту, примушує його са¬мостійно встановити протиріччя у власних показаннях. На¬приклад, якщо допитуваний стверджує, що в певний час він бус в кінотеатрі, то слідчий уточнює, який кінофільм він ди¬вився, на якому місці сидів, зберігся квиток чи ні, який був кіножурнал, як після сеансу дістався додому тощо, при цьо¬му доходячи висновку про правдивість його відповідей або про можливість перебування допитуваного на місці скоєння зло¬чину. Проте, інформа¬тивними показниками можливої неправдивості свідчень допи¬туваного можуть бути, з одного боку, повні і детальні відпо¬віді на всі без винятку запитання слідчого, а з другого — повна неможливість відповісти на ці запитання. Виходячи із загальних особливостей запам'ятовування, людина здатна пригадати приблизно 56—60% деталізованої інформації.
Наступним видом протидії слідству є замовчування. Деякі вчені дотримуються думки, що воно не є самостійною формою протидії слідству і розглядають його як пасивну форму брехні. Замовчування поділяють на законне – право підозрюваного, обвинуваченого, відмовитися давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення, відмовитися давати показання і відповідати на запитання (ст. 142 КПК України), право свідка відмовитись від дачі показань щодо себе та членів своєї сім'ї тощо та незаконне (неправомірне) – замовчування свідком інформації, що має значення для встановлення істини у справі, за що передбачено кримінальну відповідальність, про що його обов'язково повинен повідомити слідчий. Власне таке попередження також можна вважати самомтійним тактичним прийомом подолання продії слідству.
Деякі автори пропонують визначити як тактичний прийом припинення брехні. Проте, його застосування є допустимим лише якщо достовірно відомо, що особа дає неправдиві свідчення і це можна довести наявними в справі доказами.
Наступний варіант протидії слідству – перешкоджання виконанню певних слідчих дій. Такими перешкодами можуть бути: тривале відрядження особи, що позбавляє слідчого можливості допитати цю особу, умисна госпіталізація осіб, які можуть дати свідчення по справі, зачинення складів, сховищ, сейфів, де може міститися важлива для слідства інформація, приховання ключів від них, заяви про їх втрату з метою перешкодити виявленню та вилученню такої інформації, речових доказів тощо.
Погрози особі, яка дає првдиві свідчення у справі, також є такою перешкодою, особливо якщо ця особа дійсно боїться цих погроз або якщо є реальні педстави їх побоюватися.
Самообмову визначають як свідому вольову поведінку невинуватої особи, яка втягнута в „орбіту” процесуальної діяльності як обвинувачуваний (підозрюваний), та її поведінка виявляється у дачі неправдивих свідчень стосовно своєї причетності до інкримінованого діяння. [5; 146]
Звичайно особа сама себе обмовляє, визнаючи себе винною у вчиненні злочину,якого насправді не вчиняла, з метою уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин, який вона скоїла. Крім того це скеровує слідство в хибному напрямку і є більш ефективним способом протидії розслідуванню, ніж неправдиві свідчення чи відмова від дачі свідчень.
Якщо слідчий в процесі допиту виявляє, що особа обмовляє саму себе, він повинен ретельно проаналізувати всі її свідчення та переконати її в помилковості зайнятої нею позиції і в необхідності давати правдиві показання. Також пропонується в подібних випадках використовувати тактичний прийом деталізація свідчень, оскільки особа, обмовляючи себе, найчастіше не володіє всім обсягом інформації про злочин та не може знати всіх деталей, а лише в конкретних межах. Тому в її свідченнях обов'язково будуть розбіжності, використання яких і становить зміст цього тактичного прийому подолання протидії слідству. Використання цього прийому засноване на тому, що зви¬чайно дуже важко неправдиве свідчення обміркувати до найдрібніших деталей. Слідчий, ставлячи допитуваному перелік запитань щодо подробиць певного факту, примушує його са¬мостійно встановити протиріччя у власних показаннях. На¬приклад, якщо допитуваний стверджує, що в певний час він бус в кінотеатрі, то слідчий уточнює, який кінофільм він ди¬вився, на якому місці сидів, зберігся квиток чи ні, який був кіножурнал, як після сеансу дістався додому тощо, при цьо¬му доходячи висновку про правдивість його відповідей або про можливість перебування допитуваного на місці скоєння зло¬чину. Проте, інформа¬тивними показниками можливої неправдивості свідчень допи¬туваного можуть бути, з одного боку, повні і детальні відпо¬віді на всі без винятку запитання слідчого, а з другого — повна неможливість відповісти на ці запитання. Виходячи із загальних особливостей запам'ятовування, людина здатна пригадати приблизно 56—60% деталізованої інформації.
Наступним видом протидії слідству є замовчування. Деякі вчені дотримуються думки, що воно не є самостійною формою протидії слідству і розглядають його як пасивну форму брехні. Замовчування поділяють на законне – право підозрюваного, обвинуваченого, відмовитися давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення, відмовитися давати показання і відповідати на запитання (ст. 142 КПК України), право свідка відмовитись від дачі показань щодо себе та членів своєї сім'ї тощо та незаконне (неправомірне) – замовчування свідком інформації, що має значення для встановлення істини у справі, за що передбачено кримінальну відповідальність, про що його обов'язково повинен повідомити слідчий. Власне таке попередження також можна вважати самомтійним тактичним прийомом подолання продії слідству.
Деякі автори пропонують визначити як тактичний прийом припинення брехні. Проте, його застосування є допустимим лише якщо достовірно відомо, що особа дає неправдиві свідчення і це можна довести наявними в справі доказами.
Наступний варіант протидії слідству – перешкоджання виконанню певних слідчих дій. Такими перешкодами можуть бути: тривале відрядження особи, що позбавляє слідчого можливості допитати цю особу, умисна госпіталізація осіб, які можуть дати свідчення по справі, зачинення складів, сховищ, сейфів, де може міститися важлива для слідства інформація, приховання ключів від них, заяви про їх втрату з метою перешкодити виявленню та вилученню такої інформації, речових доказів тощо.
Погрози особі, яка дає првдиві свідчення у справі, також є такою перешкодою, особливо якщо ця особа дійсно боїться цих погроз або якщо є реальні педстави їх побоюватися.