| Назва: | Запобіжні заходи в кримінальному процесі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 66,35 KB |
| Скачувань: | 58 |
Можливо, і не має нагальної потреби в конкретизації видів процесуального примусу, оскільки Кримінальний процес, як і, власне, Кримінальне право за своєю правовою природою покликані захищати права та законні інтереси фізичних, юридичних осіб, суспільства, держави від найбільш небезпечних діянь та посягань. Тому в своєму арсеналі вони містять найсуворіші заходи примусу, які пронизують практично всі правовідносини, що скаладаються в сфері застосування норм Кримінального та Кримінально-процесуального права. Відшукати елементи процесуального примусу можна практично в усіх статтях КПК. Отже, і класифікацію заходів процесуального примусу можна продовжувати деталізувати.
Особисто мені найбільш вдалою вбачається класифікація заходів процесуального примусу, запропонована Л.М. Лобойко:. Всі заходи процесуального примусу він поділяє на запобіжні та інші, які, як правило, не включаються до навчальних програм з кримінально-процесуального права:
- привід свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозріваного;
- відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає;
- письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом;
- поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх;
- запобіжне обмеження;
- поміщення обвинуваченого до медичного закладу;
- видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок. [20;130]
Заходи процесуального примусу не є мірами кримінального покарання; їх не можна застосовувати як засіб вимагання показань від обвинуваченого чи підозрюваного. Водночас законодавець, виходячи з гуманних міркувань, передбачив, що попереднє ув’язнення зараховується судом до строку покарання при засудженні до позбавлення волі і направлення в дисциплінарний батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт - день за три. При засудженні до інших мір покарання суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити від нього засудженого (ст. 47 КК України). Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, зараховується до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за день (ст. 47 КК України). У тому разі, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання (ч. З ст. 338 КПК).
Класифікація заходів процесуального примусу
Серед вчених до цього часу тривають дискусії стосовно питання класифікації заходів процесуального примусу. Серед можна виділити найбільш детальну, запропоновану Л.М. Лобойко.
Усі заходи процесуального примусу поділяються на дві групи:
1. запобіжні заходи;
2. інші заходи процесуального примусу:
Інші заходи процесуального примусу поділяються:
1. Привід:
- свідка (ч.2 ст.70 КПК);
- потерпілого (ч. 3 ст.72 КПК);
- обвинуваченого (ст.135 КПК);
- підозрюваного (ст. 136 КПК);
2. Відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає (ст. 147 КПК);
3. Письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом (ч.3 ст. 148 КПК);
4. Поміщення неповнолітнього віком від 11 до віку, з якого настає кримінальна відповідальність, до приймальника-розподільника для неповнолітніх (ч. З ст. 7-3 КПК);
5. Запобіжне обмеження, тобто заборона особі, щодо якої порушено кримінальну справу, виїжджати за межі України до закінчення досудового слідства чи судового розгляду (ст. 98-1 КПК);
6. Поміщення обвинуваченого до медичного закладу (ст. 205 КПК);
7. Видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок (ст. 272 КПК) та ін.
Кримінально-процесуальна характеристика окремих заходів процесуального примусу
Привід. Цей захід процесуального примусу здійснюється у передбачених КПК випадках щодо свідка, потерпілого, підозрюваного та обинуваченого.
Свідком в кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона не є зацікавленим у результатах справи учасником процесу.
Потерпілий - фізична особа , якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Підозрюваний –(ст. 43-1 КПК) – особа :
- затримана за підозрою у вчиненні злочину;
- до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.
- обвинувачений (ст. 43 КПК) – особа, щодо якої в порядку, визначеному КПК, слідчим винесено вмотивовану постанову про притягнення її як обвинуваченого.
Особисто мені найбільш вдалою вбачається класифікація заходів процесуального примусу, запропонована Л.М. Лобойко:. Всі заходи процесуального примусу він поділяє на запобіжні та інші, які, як правило, не включаються до навчальних програм з кримінально-процесуального права:
- привід свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозріваного;
- відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає;
- письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом;
- поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх;
- запобіжне обмеження;
- поміщення обвинуваченого до медичного закладу;
- видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок. [20;130]
Заходи процесуального примусу не є мірами кримінального покарання; їх не можна застосовувати як засіб вимагання показань від обвинуваченого чи підозрюваного. Водночас законодавець, виходячи з гуманних міркувань, передбачив, що попереднє ув’язнення зараховується судом до строку покарання при засудженні до позбавлення волі і направлення в дисциплінарний батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт - день за три. При засудженні до інших мір покарання суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити від нього засудженого (ст. 47 КК України). Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, зараховується до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за день (ст. 47 КК України). У тому разі, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання (ч. З ст. 338 КПК).
Класифікація заходів процесуального примусу
Серед вчених до цього часу тривають дискусії стосовно питання класифікації заходів процесуального примусу. Серед можна виділити найбільш детальну, запропоновану Л.М. Лобойко.
Усі заходи процесуального примусу поділяються на дві групи:
1. запобіжні заходи;
2. інші заходи процесуального примусу:
Інші заходи процесуального примусу поділяються:
1. Привід:
- свідка (ч.2 ст.70 КПК);
- потерпілого (ч. 3 ст.72 КПК);
- обвинуваченого (ст.135 КПК);
- підозрюваного (ст. 136 КПК);
2. Відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає (ст. 147 КПК);
3. Письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом (ч.3 ст. 148 КПК);
4. Поміщення неповнолітнього віком від 11 до віку, з якого настає кримінальна відповідальність, до приймальника-розподільника для неповнолітніх (ч. З ст. 7-3 КПК);
5. Запобіжне обмеження, тобто заборона особі, щодо якої порушено кримінальну справу, виїжджати за межі України до закінчення досудового слідства чи судового розгляду (ст. 98-1 КПК);
6. Поміщення обвинуваченого до медичного закладу (ст. 205 КПК);
7. Видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок (ст. 272 КПК) та ін.
Кримінально-процесуальна характеристика окремих заходів процесуального примусу
Привід. Цей захід процесуального примусу здійснюється у передбачених КПК випадках щодо свідка, потерпілого, підозрюваного та обинуваченого.
Свідком в кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона не є зацікавленим у результатах справи учасником процесу.
Потерпілий - фізична особа , якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Підозрюваний –(ст. 43-1 КПК) – особа :
- затримана за підозрою у вчиненні злочину;
- до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.
- обвинувачений (ст. 43 КПК) – особа, щодо якої в порядку, визначеному КПК, слідчим винесено вмотивовану постанову про притягнення її як обвинуваченого.