| Назва: | Запобіжні заходи в кримінальному процесі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 66,35 KB |
| Скачувань: | 79 |
В.М. Тертишник наголошує, що загальний строк тримання обвину¬ваченого під вартою має бути в межах строків, визначених в санкції статті, за якою кваліфікується інкриміноване йому діяння: загаль¬ний строк арешту, включаючи і перебування обвинуваченого під вартою в період знаходження справи в суді, не повинен перевищу¬вати строку позбавлення волі, до якого він може бути засуджений (виходити за межі санкції статті, за якою кваліфіковано його дії).[19; 591]
Звільняють з-під варти особу у випадках:
- скасування запобіжного заходу;
- зміни запобіжного заходу;
- закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо його не продовжено в установленому законом порядку. Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.
Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення (ч. З ст. 20 Закону України "Про попе¬реднє ув’язнення").
З метою запобігання порушенню строків тримання під вартою адміністрація установи, де утримується особа, яку взято під варту, заздалегідь нагадує органу, за яким він закріплений, про закінчення строку.
У судових стадіях кримінального процесу строки тримання під вартою законом у числовому вимірі не регламентовано. В міжна¬родно-правових документах, ратифікованих Україною, визначено, що кожна заарештована людина має право на судовий розгляд упродовж розумного строку (ч. З ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини; ч. З ст. 9 Міжнародного пакту про грома¬дянські та політичні права).
Поняття «розумного строку» є оціночним. Для кожно¬го заінтересованого суб'єкта судового розгляду “розумність” є різною. Проте, в будь-якому разі це поняття означає, що:
• кримінальну справу щодо заарештованої особи має бути роз¬глянуто в суді без невиправданих затримок, що її у вітчизняній судовий практиці називають "тяганиною";
• роботу суду має бути організовано таким чином, щоб кримі¬нальні справи щодо заарештованих розглядалися в першу чергу. [20;144]
8. Юридична відповідальність. За порушення передбачена кримін ально-правова відповідальність:
- ув’язненого - за втечу з місця попереднього ув’язнення — ст. 393 КК України;
- особи, яка проводить дізнання, начальника органу дізнання, слідчого, проку¬рора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК України.
За завідомо незаконне взяття під варту (арешт) передбачено кри¬мінальну відповідальність за ст. 371 КК України.
Нагляд, за законністю утримання затриманих та взятих під варту осіб здійснює прокурор.
Особи, взяті під варту, мають право мати при собі документи й записи, що стосуються кримінальної справи.
Вони мають також право на 8-годинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків; на побачення із захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, у провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час. Скарга, заяви й листи, адресовані прокуророві, перегляду не підлягають і надсилаються за адресою протягом доби з часу їх подачі. Скарги, заяви й листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі чи органу, у провадженні яких знаходиться справа, про що сповіщається особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за провадженням дізнання або слідства (ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 12, ч. 2, 5 ст. 13 Закону про попереднє ув’язнення).
Перевірка законності утримання під вартою належить також до компетенції Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди¬ни, який згідно з п. 8 ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини " має право відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, опитувати осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання.
Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» кореспонденція Уповноваженому та його представникам від осіб, які затримані, перебувають під вартою, в місцях позбавлення волі та в місцях примусового тримання чи лікування, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає ніяким видам цензури та перевірок.
Процесуальна характеристика неізоляційних запобіжних заходів
Процесуальна характеристика ПІДПИСКИ ПРО НЕВИЇЗД
Звільняють з-під варти особу у випадках:
- скасування запобіжного заходу;
- зміни запобіжного заходу;
- закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо його не продовжено в установленому законом порядку. Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.
Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення (ч. З ст. 20 Закону України "Про попе¬реднє ув’язнення").
З метою запобігання порушенню строків тримання під вартою адміністрація установи, де утримується особа, яку взято під варту, заздалегідь нагадує органу, за яким він закріплений, про закінчення строку.
У судових стадіях кримінального процесу строки тримання під вартою законом у числовому вимірі не регламентовано. В міжна¬родно-правових документах, ратифікованих Україною, визначено, що кожна заарештована людина має право на судовий розгляд упродовж розумного строку (ч. З ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини; ч. З ст. 9 Міжнародного пакту про грома¬дянські та політичні права).
Поняття «розумного строку» є оціночним. Для кожно¬го заінтересованого суб'єкта судового розгляду “розумність” є різною. Проте, в будь-якому разі це поняття означає, що:
• кримінальну справу щодо заарештованої особи має бути роз¬глянуто в суді без невиправданих затримок, що її у вітчизняній судовий практиці називають "тяганиною";
• роботу суду має бути організовано таким чином, щоб кримі¬нальні справи щодо заарештованих розглядалися в першу чергу. [20;144]
8. Юридична відповідальність. За порушення передбачена кримін ально-правова відповідальність:
- ув’язненого - за втечу з місця попереднього ув’язнення — ст. 393 КК України;
- особи, яка проводить дізнання, начальника органу дізнання, слідчого, проку¬рора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК України.
За завідомо незаконне взяття під варту (арешт) передбачено кри¬мінальну відповідальність за ст. 371 КК України.
Нагляд, за законністю утримання затриманих та взятих під варту осіб здійснює прокурор.
Особи, взяті під варту, мають право мати при собі документи й записи, що стосуються кримінальної справи.
Вони мають також право на 8-годинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків; на побачення із захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, у провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час. Скарга, заяви й листи, адресовані прокуророві, перегляду не підлягають і надсилаються за адресою протягом доби з часу їх подачі. Скарги, заяви й листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі чи органу, у провадженні яких знаходиться справа, про що сповіщається особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за провадженням дізнання або слідства (ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 12, ч. 2, 5 ст. 13 Закону про попереднє ув’язнення).
Перевірка законності утримання під вартою належить також до компетенції Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди¬ни, який згідно з п. 8 ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини " має право відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, опитувати осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання.
Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» кореспонденція Уповноваженому та його представникам від осіб, які затримані, перебувають під вартою, в місцях позбавлення волі та в місцях примусового тримання чи лікування, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає ніяким видам цензури та перевірок.
Процесуальна характеристика неізоляційних запобіжних заходів
Процесуальна характеристика ПІДПИСКИ ПРО НЕВИЇЗД