| Назва: | Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,22 KB |
| Скачувань: | 17 |
Організація ж незаконного пункту прийому, схову чи збуту металобрухту означає вчинення дій, спрямованих на створення умов, необхідних для його нормального функціонування (підшукування відповідних приміщень, споруд, земельних ділянок, придбання необхідного обладнання, пошук і прийняття на роботу персоналу, розробка і проведення конспиративних заходів і т.п.)
Злочин визнається закінченим з змоменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативно становлять об’єктивну сторону злочину(організація незаконних пнктів прийому,схову та збуту металобрухту – змоменту, коли такий пункт був фактично створений( організований))[11].
Крім того, відповідно до ч.1 ст.12 КК України – залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч.2 ст.12 КК України – злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що санкція ч.2 ст.213 КК України, передбачає масимальне покарання у вигляді обмеження волі, то злочини, передбачені ч.1 та ч.2 ст.213 КК України слід класифікувати як невеликої тяжкості.
Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину проти порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Суб’єкт злочину є загальний, тобто суб’єктом злочину, передбаченого ст 213 КК України може бути будь-яка фізична особа, що досягла віку з якого відповідно до Кримінального кодексу України може настати кримінальна відповідальність за дії вказані у даній статті. Отже відповідно до ст.ст.18, 19 та 22 КК України суб’єктом даного злочину є фізична осудна особа, якій до вчинення даного виду злочину виповнилось 16-ть років.
Аналізуючи ЗУ «Про металобрухт» можна прийти висновку, як це зазначалося вище, що суб’єктом в цьому складі злочину може бути як фізична осба, котра не зареєстрована, як суб’єкт підприємницької діяльності (ч.7ст.4 ЗУ «Про металобрухт), за умови що ця особазай мається збиранням та реалізацією побутового металобрухту, так і фізичних осіб— суб’єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов’язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності. При цьму єдиним суб’єктом уповноваженим здійснювати операції з металобрухтом в повному обсязі є лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами (які є юридичними особами). Оскільки, КК Укрїни не передбачає можливості притягати до відповідальності юридичних осіб, відповідальність несуть службові особи цих юридичних осіб.
Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства.[12]
З суб’єктом злочину пов’язана кваліфікуюча ознака складу злочину передбаченого ст.213 КК України . Дана стаття містить лише одну кваліфікуючу ознаку. Так, частина 2 цієї статті передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті (тобто пов’язані з операцій щодо брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту )однак за наявності кваліфікуючої ознаки – якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Відповідно до ст.88 ч.1 КК України – особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Ст.89 КК України передбачає строки погашення судимості.
З урахуванням санкції ч.1 ст.213 КК України, яка передбачає покарання у вигляді штрафу або громадських робіт, то відповідно до ч.1 п.5 ст.89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до штрафу або громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Виходячи з наведених норм кримінального закону слід зробити висновок, що відповідальність за ч.2 ст.213 КК України може наступити для особи, яка вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.213 КК України і з дня відбуття нею призначеного покарання (сплати штрафу, закінчення виконання громадських робіт) пройшло менше одного року.
Злочин визнається закінченим з змоменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативно становлять об’єктивну сторону злочину(організація незаконних пнктів прийому,схову та збуту металобрухту – змоменту, коли такий пункт був фактично створений( організований))[11].
Крім того, відповідно до ч.1 ст.12 КК України – залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч.2 ст.12 КК України – злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що санкція ч.2 ст.213 КК України, передбачає масимальне покарання у вигляді обмеження волі, то злочини, передбачені ч.1 та ч.2 ст.213 КК України слід класифікувати як невеликої тяжкості.
Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину проти порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Суб’єкт злочину є загальний, тобто суб’єктом злочину, передбаченого ст 213 КК України може бути будь-яка фізична особа, що досягла віку з якого відповідно до Кримінального кодексу України може настати кримінальна відповідальність за дії вказані у даній статті. Отже відповідно до ст.ст.18, 19 та 22 КК України суб’єктом даного злочину є фізична осудна особа, якій до вчинення даного виду злочину виповнилось 16-ть років.
Аналізуючи ЗУ «Про металобрухт» можна прийти висновку, як це зазначалося вище, що суб’єктом в цьому складі злочину може бути як фізична осба, котра не зареєстрована, як суб’єкт підприємницької діяльності (ч.7ст.4 ЗУ «Про металобрухт), за умови що ця особазай мається збиранням та реалізацією побутового металобрухту, так і фізичних осіб— суб’єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов’язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності. При цьму єдиним суб’єктом уповноваженим здійснювати операції з металобрухтом в повному обсязі є лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами (які є юридичними особами). Оскільки, КК Укрїни не передбачає можливості притягати до відповідальності юридичних осіб, відповідальність несуть службові особи цих юридичних осіб.
Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства.[12]
З суб’єктом злочину пов’язана кваліфікуюча ознака складу злочину передбаченого ст.213 КК України . Дана стаття містить лише одну кваліфікуючу ознаку. Так, частина 2 цієї статті передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті (тобто пов’язані з операцій щодо брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту )однак за наявності кваліфікуючої ознаки – якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Відповідно до ст.88 ч.1 КК України – особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Ст.89 КК України передбачає строки погашення судимості.
З урахуванням санкції ч.1 ст.213 КК України, яка передбачає покарання у вигляді штрафу або громадських робіт, то відповідно до ч.1 п.5 ст.89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до штрафу або громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Виходячи з наведених норм кримінального закону слід зробити висновок, що відповідальність за ч.2 ст.213 КК України може наступити для особи, яка вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.213 КК України і з дня відбуття нею призначеного покарання (сплати штрафу, закінчення виконання громадських робіт) пройшло менше одного року.