1 2 3 4 5 6 7 8 9

Якщо застосувати таку конструкцію до досліджуваної статті, то суб’єктами (носіями)даних відносин є держава з однієї сторони, фізичні та юридичні особи (в особі засновників, учасників, службових осіб підприємств, установ, організацій що здійснюють незаконні операції з металобрухтом) які займаються операціями з металобрухтом, надають сховища, приміщення та споруди для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організують незаконні пунктів прийому, схову та збуту металобрухту – з іншої сторони.

Предметом злочину є структурний елемент суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, через вплив на який цим відносинам заподіюється або може заподіюватись шкода. Іншими словами предметом злочину є речі матеріального світу, з приводу яких здійснюється злочин. Отже, предметом досліджуваного злочину є

1) металобрухт; 2) приміщення та споруди, в яких розта¬шовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту; 3) вказані неза¬конні пункти.

Кримінальний кодекс України не містить роз’яснень щодо зазначених вище зазначених понять, оскільки ця стаття носить банкетний характер і для визначення понять, що згадуються у ній необхідно звертатись до спеціальних законів, що регламентують дані питання.

Так, Закон України «Про металобрухт», прийнятий у 1999 р., у ст.1 визначає поняття металобрухту як - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів;

Існують окремі нормативні акти які встановлюють перелік об’єктів що належать до металобрухту,зокрема, перелік видів металобрухту, що утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил та інших військових формуваннях, експорт якого забороняється. Перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. №1595 визначає що вважається металобрухтом, що утворився при розібранні списаної віїськової техніки техніки: авіаційної техніки та авіаційни двигунів, артилерійського та зенітно-ракетного озброєння, антенних систем радіолокаційних станцій ракетних комплексів та шахтних пускових установок, бронетанкової та інженерної техніки відпрацьованих акумуляторних батарей, кабелів електропостачання та зв’язку, обмоток електричних машин кораблів, плавзасобів автомобільного транспорту та протипожежної техніки легкого озброєння та індивідуальних засобів бронезахисту металобрухт, отриманий від утилізації боєприпасів

Хоча згаданий Закон містить два поняття металобрухту – побутовий (непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність) та промисловий ( непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів) кримінальний закон не містить обмежень відповідальності в залежності від того, з яким саме – побутовим чи промисловим металобрухтом – здійснювались незаконні операції. Незаконні операції збудь яким зцих видів металобрухту є кримінальнопротиправні.

Під приймальним пунктом спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства Закон визначає - виробничий підрозділ спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, на базі якого проводяться операції по збиранню, заготівлі металобрухту. Приймальний пункт повинен мати вагове та інше обладнання, відповідну ділянку з твердим покриттям, які необхідні для приймання та зберігання металобрухту. Стосовно спеціалізованого підприємства , то закон України «Про металобрухт» визначає у ст. 1 і поняття спеціалізованих установ, як спеціалізованих металургійних переробних підприємств, тобто підприємства, які відповідають вимогам, що ставляться цим Законом до спеціалізованого підприємства, мають у власності виробниче обладнання, яке забезпечує технологію металургійної переробки металобрухту, пов’язану зі зміною структури металу, його хімічного складу відповідно до стандартів, та пройшли атестацію в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики.

Отже приміщення, що не відповідають вимогам вказаного Закону слід визнати як незаконні.

До приміщень і споруд, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схо¬ву та збуту металобрухту, належать, наприклад, будинки, квартири, гаражі, цехи, склади, інші відокремлені приміщення і будівлі як народногосподарського, так і побу¬тового призначення[5].

1 2 3 4 5 6 7 8 9