| Назва: | Держава і право ЗУНР |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 26,69 KB |
| Скачувань: | 86 |
"Пф. 1. Західноукраїнська Народна Республіка заявляє цим не¬похитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику держа¬ву з Українською Народною Республікою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина держав¬ної цілості, в Українську народну Республіку.
Пф.2. Українська Народна Республіка заявляє цим рівнож свій непохитний намір злитися в одну державу з Західноукраїнською Народною Республікою .
Пф.З. Правитсльства обох Республік уважають себе зобов'яза¬ними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоби . обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.
Пф.4. Західноукраїнська Народна Республіка з огляду на ви¬творені історичними обставинами окремі правні інституції та культурні й соціальні окремішності життя . як будуча частина неподільної УНР дістає територіальну автономію, якої межі озна¬чить у хвилі реалізації злуки . окрема спільна комісія . Тоді також будуть установлені детальні условнни злуки обох держав"[15].
Виходячи зі змісту і суті цього "передвступного догово¬ру", мова йшла про повну ліквідацію ЗУНР як окремої держави і її входження до складу УНР.
Цей договір був в першу чергу політичним актом, а не стільки державно-право¬вим. Метою акту було продемонструвати світові непо¬дільність української землі, єдність і солідарність всього україн¬ського народу.
3 січня 1919 р. у Станиславові, була прийнята Ухвала "Про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Україн¬ською Народною Республікою".
В Ухвалі зокрема зазначалось . що "Українська Національна Рада виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжсственно з'єднання з ни¬нішнім днем ЗУНР з УНР в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку.
Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку . та поручає Державному Секретаріатові негайно розпочати пере¬говори з київським правительством для 'сфіналізованя договору про злуку.
До часу, коли зберуться Установчі збори з'єдинсної Республи-ки, законодатну владу на території бувшої ЗУНР виконує Укра¬їнська Національна Рада. До того ж самого часу цивільну і вій¬ськову адміністрацію на згаданій території веде Державний Сек¬ретаріат, як виконуючий орган . Української Національної Ради"
23 січня 1919 року „Акт злуки” був одноголосно ратифікований Трудовим Конгресом .Там же було змінено назву ЗУНР на „Західна Область Української Народної Республіки” (ЗОУНР). Для українців це стало здійсненням багатовікового прагнення об’єднатися у єдиній соборній державі. Не зважаючи на те, що це об’єднання було декларативним , воно залишало глибокий відбиток в історії українського народу. І з того часу саме 22 січня 1919 року і є днем національного свята соборності, возз'єднання ук¬раїнського народу в одне ціле. З цього часу і починається новітній час нашої єдності, що була втрачена ще в часи падіння Київської Русі.
5. Висновок
Західноук¬раїнська Народна Республіка внесла великий вклад не тільки в українське державо- і правотворення,а і поряд з іншими новоствореними країнами Східної та Південно-Східної Європи внесла свій вклад у будівництво нових національних і що немало значимо демократичних держав. Останнє виражається втому, що в основі всієї діяльності ЗУНР лежали принципи Правди, Закону, Справедливості і Порядку. Особливістю було і те, що встановлювались ці принципи не насильством і терором, а через взаємне порозумін¬ня та згоду(на відміну від деяких сусідів).
Підтвердженням вище викладеного виступають акти та документи ЗУНР, які проголошували принципи народного суверенітету, народовладдя, намагалися встановити національну рівність та справедливість, вказували конкретні шляхи їх досягнення.
Особливим проявом демократичності стала реальна турбота про національну рівноправність, забезпечення і гарантування усім національним меншостям, які населяли Західну Україну, тих же прав, що й самим українцям. При цьому з боку держави не було випадків насильства над людьми інших націй, національної дискримінації, навіть до поляків, з якими йшла війна .Щодо останнього, то польська сторона з цим не погоджується, посилаючись на випадки мародерства з боку окремих осіб (не пов’язаних з державою).
Якщо, більш, конкретизувати здобутки законодавства ЗУНР, то воно проголошувало: свобода слова, друку, мітингів і зборів, недоторканість особи, свобода організації будь-яких сою¬зів, товариств і партій, свобода преси і видання будь-якої літера¬тури, це встановлення загального, рівного, прямого виборчого права, таємного голосування, пропорціональної виборчої системи тощо.
Ці права та свободи, зокрема, знайшли своє відображення у „Тимчасовому Основному законі” від 13 листопада 1918 року та у проекті Західноукраїнської народної республіки(1920 рік)[16]
Пф.2. Українська Народна Республіка заявляє цим рівнож свій непохитний намір злитися в одну державу з Західноукраїнською Народною Республікою .
Пф.З. Правитсльства обох Республік уважають себе зобов'яза¬ними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоби . обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.
Пф.4. Західноукраїнська Народна Республіка з огляду на ви¬творені історичними обставинами окремі правні інституції та культурні й соціальні окремішності життя . як будуча частина неподільної УНР дістає територіальну автономію, якої межі озна¬чить у хвилі реалізації злуки . окрема спільна комісія . Тоді також будуть установлені детальні условнни злуки обох держав"[15].
Виходячи зі змісту і суті цього "передвступного догово¬ру", мова йшла про повну ліквідацію ЗУНР як окремої держави і її входження до складу УНР.
Цей договір був в першу чергу політичним актом, а не стільки державно-право¬вим. Метою акту було продемонструвати світові непо¬дільність української землі, єдність і солідарність всього україн¬ського народу.
3 січня 1919 р. у Станиславові, була прийнята Ухвала "Про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Україн¬ською Народною Республікою".
В Ухвалі зокрема зазначалось . що "Українська Національна Рада виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжсственно з'єднання з ни¬нішнім днем ЗУНР з УНР в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку.
Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку . та поручає Державному Секретаріатові негайно розпочати пере¬говори з київським правительством для 'сфіналізованя договору про злуку.
До часу, коли зберуться Установчі збори з'єдинсної Республи-ки, законодатну владу на території бувшої ЗУНР виконує Укра¬їнська Національна Рада. До того ж самого часу цивільну і вій¬ськову адміністрацію на згаданій території веде Державний Сек¬ретаріат, як виконуючий орган . Української Національної Ради"
23 січня 1919 року „Акт злуки” був одноголосно ратифікований Трудовим Конгресом .Там же було змінено назву ЗУНР на „Західна Область Української Народної Республіки” (ЗОУНР). Для українців це стало здійсненням багатовікового прагнення об’єднатися у єдиній соборній державі. Не зважаючи на те, що це об’єднання було декларативним , воно залишало глибокий відбиток в історії українського народу. І з того часу саме 22 січня 1919 року і є днем національного свята соборності, возз'єднання ук¬раїнського народу в одне ціле. З цього часу і починається новітній час нашої єдності, що була втрачена ще в часи падіння Київської Русі.
5. Висновок
Західноук¬раїнська Народна Республіка внесла великий вклад не тільки в українське державо- і правотворення,а і поряд з іншими новоствореними країнами Східної та Південно-Східної Європи внесла свій вклад у будівництво нових національних і що немало значимо демократичних держав. Останнє виражається втому, що в основі всієї діяльності ЗУНР лежали принципи Правди, Закону, Справедливості і Порядку. Особливістю було і те, що встановлювались ці принципи не насильством і терором, а через взаємне порозумін¬ня та згоду(на відміну від деяких сусідів).
Підтвердженням вище викладеного виступають акти та документи ЗУНР, які проголошували принципи народного суверенітету, народовладдя, намагалися встановити національну рівність та справедливість, вказували конкретні шляхи їх досягнення.
Особливим проявом демократичності стала реальна турбота про національну рівноправність, забезпечення і гарантування усім національним меншостям, які населяли Західну Україну, тих же прав, що й самим українцям. При цьому з боку держави не було випадків насильства над людьми інших націй, національної дискримінації, навіть до поляків, з якими йшла війна .Щодо останнього, то польська сторона з цим не погоджується, посилаючись на випадки мародерства з боку окремих осіб (не пов’язаних з державою).
Якщо, більш, конкретизувати здобутки законодавства ЗУНР, то воно проголошувало: свобода слова, друку, мітингів і зборів, недоторканість особи, свобода організації будь-яких сою¬зів, товариств і партій, свобода преси і видання будь-якої літера¬тури, це встановлення загального, рівного, прямого виборчого права, таємного голосування, пропорціональної виборчої системи тощо.
Ці права та свободи, зокрема, знайшли своє відображення у „Тимчасовому Основному законі” від 13 листопада 1918 року та у проекті Західноукраїнської народної республіки(1920 рік)[16]