| Назва: | Держава і право ЗУНР |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 26,69 KB |
| Скачувань: | 86 |
В Західноукраїнській Народній Республіці було приділено особливу увагу створенню судової системи держави. За основу організації судової системи була взята попередня – австроугорська. "Устрій судів та виконування самого судочинства ,побіч тих перемін, які були безумовно потрібні, не улягло у нас майже ніяким змінам, тим більше, що й обсада судейських посад не стрічалася з більши¬ми трудностями з огляду на доволі велике число суддів-українців. На перший план висунулася потреба змінити старі закони, як мали на цілі охорону австрійської держави". Так, оцінював створення судової системи один з очевидців тих подій М.Чубатий.[11]
Виходячи з цьо¬го, усіх попередніх суддів, які не скомпрометували себе антина¬родною, антиукраїнською діяльністю і які зобов'язались служити українському народові та державі і склали про це відповідну при¬сягу, власті ЗУНР залишили на своїх місцях
Розпорядженням Державного Секретаріату судівництва на території ЗУНР було створено 12-ть судових округів і 130-ть судових повітів.
Розпорядження передбачалось створення таких округів з такою чисельністю повітів:
§ Бережанський (9 судових повітів)
§ Золочівський (11 судових повітів)
§ Коломийський (11 судових повітів)
§ Самбірський (10 судових повітів)
§ Стрийський (9 судових повітів)
§ Станіславівський (14 судових повітів)
§ Перемишльський (10 судових повітів)
§ Тернопільський (8 судових повітів)
§ Чортківський (8 судових повітів)
§ Львівський (17 судових повітів)
§ Буковина (9 судових повітів)
§ Сянік (14 судових повітів) [12]
При утворенні нової системи судочинства власті ЗУНР неухильно проводили лінію на охорону інтересів і прав національних мен¬шин.
Крім того, на пропозицію Державного Секрета¬ріату судівництва УН Рада 11 лютого прийняла закон "Про скорочення підготовляючої судівської служби", яку необхід¬но було проходити після закінчення юридичного факультету, тобто стажування на посаді судді. Раніше воно тривало З роки, а цим законом було скорочено до 2-х років.
У лютому 1919 року Державний Секретаріат Судівництва розмежував компетенцію повіто¬вих та окружних судів в цивільному судочинстві . Ці суди повинні були розглядати тільки цивільні справи. А для розгляду кримінальних справ згідно з законом УН Ради від 11 лютого 1919 р. були створені в повітах трибунали 1-ї інстанції . Суддів цих трибуналів призначав Державний Секретаріат Судівництва, затверджувала УН Рада або її Виділ.Трибунали і інстанції діяли у складі:
1) одноособового судді, якщо покарання за скоєне правопорушення не перевищувало 1 року в'язниці і грошова кара — незалежно від розміру;
2) у всіх інших випадках трибунал діяв у складі 3-х суддів.
Діяльність суду присяжних у зв’язку з воєнним станом тимчасово була припинена на 1 рік.
Вищою (другою інстанцією) по цивільних і кримінальних справах, згідно закону У Н Ради від 15лютого 1919р., стали Вищий суд у Львові , а третьою, найвищою інстанцією — Найвищий дер¬жавний суд . В той же час цей закон передбачав, що за надзвичайних військових обставин, спричинених війною, функції другої і третьої інстанцій належали , відповідно: 1.Окремому судовому Сенату II-ї інстанції
2.Окремому судовому Сенату ІІІ-Ї інстанції.
Згідно розпорядження Секретаріату від 8 березня Сенати були утворені при окружному суді в м.Станиславові .
Членів і голів сенатів призначав Державний секретар судівниц¬тва, затверджувала УН Рада або її Виділ.
Одночасно була утворена Західноукраїнська державна прокуратура, яка виконувала функції звинувачення. Оскільки на той час старі кадри прокуратури складались в основному з поляків та австрійців. які скомпрометували себе, то прокуратуру прийшлось створювати з початку. Називалась вона "Державна прокураторія", а її найвища інстанція — "Вища Державна прокураторія" яку очолив Генеральний державний прокурор. До речі слід зазначити, що на цю посаду так і не було нікого призна¬чено .Передбачалось, що прокуратура буде утворюватись в судових округах і пові¬тах. Призначати прокурорів за поданням Генерального державно¬го прокурора повинен був Державний Секретаріат судівництва . Таким чином передбачалось, що прокуратура буде входити в систему судочинства
В дійсності реалізувати плани щодо утворення прокуратури не вдались і створення про¬куратури у ЗУНР залишилося тільки на початковій стадії.
Організація захисту в суді покладалась на адвокатуру, яка фактично не зазнала значних змін у організації і діяльності. Адвокатам було запропоновано організуватись в Палату адвока¬тів.
1 березня 1919 року розпорядженням Державного Секретаріату судівництва було створе¬но нотаріальну службу ЗУНР . У п.1 цього розпорядження вказувалось, що "закони і розпорядження, на підставі яких у колишній австрійській державі урядували нотарі, остають аж до їх зміни чи відміни у правовій силі" остільки, оскільки не протирічать українській державності. Очолювала нотаріальну службу Нотаріальна палата, яка організаційно підпорядковувалась Державному Секретаріату судівництва.
Виходячи з цьо¬го, усіх попередніх суддів, які не скомпрометували себе антина¬родною, антиукраїнською діяльністю і які зобов'язались служити українському народові та державі і склали про це відповідну при¬сягу, власті ЗУНР залишили на своїх місцях
Розпорядженням Державного Секретаріату судівництва на території ЗУНР було створено 12-ть судових округів і 130-ть судових повітів.
Розпорядження передбачалось створення таких округів з такою чисельністю повітів:
§ Бережанський (9 судових повітів)
§ Золочівський (11 судових повітів)
§ Коломийський (11 судових повітів)
§ Самбірський (10 судових повітів)
§ Стрийський (9 судових повітів)
§ Станіславівський (14 судових повітів)
§ Перемишльський (10 судових повітів)
§ Тернопільський (8 судових повітів)
§ Чортківський (8 судових повітів)
§ Львівський (17 судових повітів)
§ Буковина (9 судових повітів)
§ Сянік (14 судових повітів) [12]
При утворенні нової системи судочинства власті ЗУНР неухильно проводили лінію на охорону інтересів і прав національних мен¬шин.
Крім того, на пропозицію Державного Секрета¬ріату судівництва УН Рада 11 лютого прийняла закон "Про скорочення підготовляючої судівської служби", яку необхід¬но було проходити після закінчення юридичного факультету, тобто стажування на посаді судді. Раніше воно тривало З роки, а цим законом було скорочено до 2-х років.
У лютому 1919 року Державний Секретаріат Судівництва розмежував компетенцію повіто¬вих та окружних судів в цивільному судочинстві . Ці суди повинні були розглядати тільки цивільні справи. А для розгляду кримінальних справ згідно з законом УН Ради від 11 лютого 1919 р. були створені в повітах трибунали 1-ї інстанції . Суддів цих трибуналів призначав Державний Секретаріат Судівництва, затверджувала УН Рада або її Виділ.Трибунали і інстанції діяли у складі:
1) одноособового судді, якщо покарання за скоєне правопорушення не перевищувало 1 року в'язниці і грошова кара — незалежно від розміру;
2) у всіх інших випадках трибунал діяв у складі 3-х суддів.
Діяльність суду присяжних у зв’язку з воєнним станом тимчасово була припинена на 1 рік.
Вищою (другою інстанцією) по цивільних і кримінальних справах, згідно закону У Н Ради від 15лютого 1919р., стали Вищий суд у Львові , а третьою, найвищою інстанцією — Найвищий дер¬жавний суд . В той же час цей закон передбачав, що за надзвичайних військових обставин, спричинених війною, функції другої і третьої інстанцій належали , відповідно: 1.Окремому судовому Сенату II-ї інстанції
2.Окремому судовому Сенату ІІІ-Ї інстанції.
Згідно розпорядження Секретаріату від 8 березня Сенати були утворені при окружному суді в м.Станиславові .
Членів і голів сенатів призначав Державний секретар судівниц¬тва, затверджувала УН Рада або її Виділ.
Одночасно була утворена Західноукраїнська державна прокуратура, яка виконувала функції звинувачення. Оскільки на той час старі кадри прокуратури складались в основному з поляків та австрійців. які скомпрометували себе, то прокуратуру прийшлось створювати з початку. Називалась вона "Державна прокураторія", а її найвища інстанція — "Вища Державна прокураторія" яку очолив Генеральний державний прокурор. До речі слід зазначити, що на цю посаду так і не було нікого призна¬чено .Передбачалось, що прокуратура буде утворюватись в судових округах і пові¬тах. Призначати прокурорів за поданням Генерального державно¬го прокурора повинен був Державний Секретаріат судівництва . Таким чином передбачалось, що прокуратура буде входити в систему судочинства
В дійсності реалізувати плани щодо утворення прокуратури не вдались і створення про¬куратури у ЗУНР залишилося тільки на початковій стадії.
Організація захисту в суді покладалась на адвокатуру, яка фактично не зазнала значних змін у організації і діяльності. Адвокатам було запропоновано організуватись в Палату адвока¬тів.
1 березня 1919 року розпорядженням Державного Секретаріату судівництва було створе¬но нотаріальну службу ЗУНР . У п.1 цього розпорядження вказувалось, що "закони і розпорядження, на підставі яких у колишній австрійській державі урядували нотарі, остають аж до їх зміни чи відміни у правовій силі" остільки, оскільки не протирічать українській державності. Очолювала нотаріальну службу Нотаріальна палата, яка організаційно підпорядковувалась Державному Секретаріату судівництва.