| Назва: | Держава і право ЗУНР |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 26,69 KB |
| Скачувань: | 86 |
Згідно арт.5 тимчасового закону найвищим органом влади мали стати установчі збори ЗУНР (до їх обрання діяла УН Рада), виконавчою владою став Державний Секретаріат.
З часом пройшли зміни у структурі та персональному складі вищих органів державної влади і управління. 15 листопада 1918 року на засіданні УН Ради було прийнято закон про доповнення її складу делегатами від повітів та більших міст краю, тобто вирішено зро¬бити її більш представницьким органом. Слід було обрати по од¬ному делегату від кожного повіту, а від міст:
Львова — 4, Чернівців — 2, Станиславова — 2, Перемишля — 1, Дрогобича — 1, Коломиї — і, Тернополя — 1, Стрия — 1, Ярослава — 1, Самбора — 1, Золочева — 1, Бережан — 1, Борис¬лава — 1.[8]
Одним з найважливих актів того періоду став закон від16 листопада 1918 року з назвою "Тимчасовий закон про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки".
Відповідно до ст.1 на території ЗУНР залишалось в силі все попереднє австрійське законодавство, якщо воно не суперечило інтересам, суті і цілям Української держави.
4 січня 1919 року УН Рада прийняла декілька важливих зако¬нів. Одним з них вирішено утворити Президію УН Ради у складі Президента (голови) Ради і чотирьох його заступників. Президент скликав УН Раду і проводив її засідання. В законі було також записано, що Рада обирає двох секретарів і одного заступника секретаря для ведення організаційного забезпечення УНРади
Згідно цього закону Президентом УН Ради було знову обрано Є.Петрушевича, його заступниками Льва Бачинського, Омеляна Поповича, Семена Вітика і Андрія Шмигельського. Секретарями — Степана Витвицького і Осипа Устіяновича. Заступником сек¬ретаря — Степана Сілецького.
Крім того на засіданні УН Ради було утворено ,так званий,Виділ УН Ради, який складався з Прези¬дента (голови Ради) і дев'яти членів та виконував функції колегі¬ального глави держави, що мав права:
§ призначати членів уряду;
§ приймати їх відставку і відкликати їх;
§ оголошувати на пропозицію Державного Секретаріату судів- ництва амністії;
§ затверджувати (підписувати) і публікувати закони.
Виділ мав діяти під час функціонування УН Ради, до обрання нового парламенту. Рішення Виділу прийма¬лися більшістю голосів, а у випадку їх рівності переважав голос Президента.
Виділ складався з: Президента Євгена Петрушевича; Льва Бачинського, Семена Вітика , Антіна Горбачевського , Григоря Дувірака , Михайла Новаківського, Теофілія Окуневського, Омеляна Поповича, Андря Шмигельського, Степана Брика[9].
У березні 1919р. УН Рада прийняла закон про скликання Сейму Західноукраїнської Республіки, а 14 квітня — виборчий закон, яким утворювався однопалатний Сейм. Сейм складався з послів, вибраних на підставі виборчого закону. Вибори призначав Виділ УН Ради
Новий Сейм мав складатися з 226 послів. Згідно з національним складом населення краю належало обрати 160 українців, 33 поля¬ки, 27 жидів і 6 німців. З цією метою територію держави було поділено на 12 українських виборчих округів, 5 польських і жи¬дівських, 1 німецький .
Сейм мав бути скликаний через два тижні після виборів, у червні 1919 р. Проте розвиток військових подій унеможливив як його скликання, так і проведення самих виборів.
Всі адміністративні органи на території ЗУНР підпорядковувались Державному Секретаріату, який був найвищим органом вико¬навчої влади в державі.
Організація місцевого апарату державної влади і управ¬ління в цілому проходила чітко та організовано. Після виборів громад¬ських, містечкових і міських комісарів у деяких повітах почали проводитись їхні наради .Місцевим представником і основним органом державної адміні¬страції став повітовий комісар, яких призначав і звільняв державний секретар внутрішніх справ. У підпорядкуванні повітових комісарів були повітові військові коменданти і коменданти жандармерії.
Що торкається місцевого самоврядування, то у сільських громадах і містах та містечках населенням були обрані громадські і міські комісари та їх дорадчі органи, для яких вищою інстанцією були повітові комісари .
Для охорони громадського порядку у ряді повітів діяла жандармерія, що залишалась з імперських часів, але з неї усунено всіх анти народних службовців. Інші, якщо присягнули на вірність україн¬ському народові і державі, могли і надалі виконувати свої правоо¬хоронні функції (8). Але не всюди було так. У деяких повітах жандармерію розпушено повністю, а замість неї створено народну міліцію (наприклад, в Бережанському, Долинському) (9). У ще інших — збережено жандармерію, але крім неї створено ще й народну міліцію. В Радехівському повіті, наприклад, створено народну міліцію у кількості 860 чол., і жандармерію — 25 чол. [10]
Розділ 3.” Судові та правоохоронні органи”
З часом пройшли зміни у структурі та персональному складі вищих органів державної влади і управління. 15 листопада 1918 року на засіданні УН Ради було прийнято закон про доповнення її складу делегатами від повітів та більших міст краю, тобто вирішено зро¬бити її більш представницьким органом. Слід було обрати по од¬ному делегату від кожного повіту, а від міст:
Львова — 4, Чернівців — 2, Станиславова — 2, Перемишля — 1, Дрогобича — 1, Коломиї — і, Тернополя — 1, Стрия — 1, Ярослава — 1, Самбора — 1, Золочева — 1, Бережан — 1, Борис¬лава — 1.[8]
Одним з найважливих актів того періоду став закон від16 листопада 1918 року з назвою "Тимчасовий закон про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки".
Відповідно до ст.1 на території ЗУНР залишалось в силі все попереднє австрійське законодавство, якщо воно не суперечило інтересам, суті і цілям Української держави.
4 січня 1919 року УН Рада прийняла декілька важливих зако¬нів. Одним з них вирішено утворити Президію УН Ради у складі Президента (голови) Ради і чотирьох його заступників. Президент скликав УН Раду і проводив її засідання. В законі було також записано, що Рада обирає двох секретарів і одного заступника секретаря для ведення організаційного забезпечення УНРади
Згідно цього закону Президентом УН Ради було знову обрано Є.Петрушевича, його заступниками Льва Бачинського, Омеляна Поповича, Семена Вітика і Андрія Шмигельського. Секретарями — Степана Витвицького і Осипа Устіяновича. Заступником сек¬ретаря — Степана Сілецького.
Крім того на засіданні УН Ради було утворено ,так званий,Виділ УН Ради, який складався з Прези¬дента (голови Ради) і дев'яти членів та виконував функції колегі¬ального глави держави, що мав права:
§ призначати членів уряду;
§ приймати їх відставку і відкликати їх;
§ оголошувати на пропозицію Державного Секретаріату судів- ництва амністії;
§ затверджувати (підписувати) і публікувати закони.
Виділ мав діяти під час функціонування УН Ради, до обрання нового парламенту. Рішення Виділу прийма¬лися більшістю голосів, а у випадку їх рівності переважав голос Президента.
Виділ складався з: Президента Євгена Петрушевича; Льва Бачинського, Семена Вітика , Антіна Горбачевського , Григоря Дувірака , Михайла Новаківського, Теофілія Окуневського, Омеляна Поповича, Андря Шмигельського, Степана Брика[9].
У березні 1919р. УН Рада прийняла закон про скликання Сейму Західноукраїнської Республіки, а 14 квітня — виборчий закон, яким утворювався однопалатний Сейм. Сейм складався з послів, вибраних на підставі виборчого закону. Вибори призначав Виділ УН Ради
Новий Сейм мав складатися з 226 послів. Згідно з національним складом населення краю належало обрати 160 українців, 33 поля¬ки, 27 жидів і 6 німців. З цією метою територію держави було поділено на 12 українських виборчих округів, 5 польських і жи¬дівських, 1 німецький .
Сейм мав бути скликаний через два тижні після виборів, у червні 1919 р. Проте розвиток військових подій унеможливив як його скликання, так і проведення самих виборів.
Всі адміністративні органи на території ЗУНР підпорядковувались Державному Секретаріату, який був найвищим органом вико¬навчої влади в державі.
Організація місцевого апарату державної влади і управ¬ління в цілому проходила чітко та організовано. Після виборів громад¬ських, містечкових і міських комісарів у деяких повітах почали проводитись їхні наради .Місцевим представником і основним органом державної адміні¬страції став повітовий комісар, яких призначав і звільняв державний секретар внутрішніх справ. У підпорядкуванні повітових комісарів були повітові військові коменданти і коменданти жандармерії.
Що торкається місцевого самоврядування, то у сільських громадах і містах та містечках населенням були обрані громадські і міські комісари та їх дорадчі органи, для яких вищою інстанцією були повітові комісари .
Для охорони громадського порядку у ряді повітів діяла жандармерія, що залишалась з імперських часів, але з неї усунено всіх анти народних службовців. Інші, якщо присягнули на вірність україн¬ському народові і державі, могли і надалі виконувати свої правоо¬хоронні функції (8). Але не всюди було так. У деяких повітах жандармерію розпушено повністю, а замість неї створено народну міліцію (наприклад, в Бережанському, Долинському) (9). У ще інших — збережено жандармерію, але крім неї створено ще й народну міліцію. В Радехівському повіті, наприклад, створено народну міліцію у кількості 860 чол., і жандармерію — 25 чол. [10]
Розділ 3.” Судові та правоохоронні органи”