| Назва: | Держава і право ЗУНР |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 26,69 KB |
| Скачувань: | 86 |
Однак такі наміри були дещо „загальмовані” внаслідок прийняття Австрією 4 вересня 1918 року „14 пунктів Вільсона”. Відповідно до цього акту народам Австро-Угорщини гарантувалось право на самовизначення (п.10), а Росія трактувалася, як держава з єдиним народом. Тому возз’єднання Галичини з гетьманською державою, яка вважала себе частиною єдиної Росії, загрожувало б Галичині опинитись під владою останньої. Слідуючи цим пунктам 16 жовтня 1918 року Карл I видав маніфест, яким проголошував Австро-Угорщину федеральною державою з поділом на коронні землі, кожна з яких мала свою національну Раду. У зв’язку з появою маніфесту у Львові 18 жовтня 1918 року були скликані збори всіх українських послів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, по 3 делегати від усіх політичних партій Галичини і Буковини. На зборах було обрано Українська національна Рада, в якості представництва українського народу в Австро-Угорщині . ЇЇ головою став Євген Петрушевич. Тоді ж був прийнятий і статут новоствореної УН Ради, який закликав рішити державну судьбу всіх областей іменем українського народу та прийняти постанови і заходи законодавчого та адміністративного характеру, щодо свої рішення втілити в життя. В той самий час маніфестом УН Ради була проголошена національна територія Української держави, закликались національні меншини для безпосереднього представництва в УН Раді, закликалося до виготовлення Конституції нової держави.
Крім того було утворено:
1. три комісії з функціями виконавчої влади :
а) загально-виконавча комісія на чолі з Є.Петрушевичем,
б) організаційна комісія для Галичини та Закарпаття, очолювана К.Левицьким,
в) організаційна комісія для Буковини, яку очолив О.Попович
2. президія УН Ради, яка представляла її у міжсесійний період,
3. представництво до Відня на чолі з Є.Петрушевичем.
Віденська делегація прагнула здобути офіційний дозвіл на утворення національної української держави. В той же час події відбувались вкрай швидкими темпами: 24 жовтня 1918 року Угорщини , 28 жовтня 1918 року - Чехословаччина, 29 жовтня 1918 року - Сербо-Хорватсько-Словенська держава одна за одною проголошують про свою незалежність. Американський державний секретар Лансінг повідомляє Австрію про визнання Сполученими штатами самостійності вказаних держав, що фактично констатувало припинення існування Австро-Угорщини як єдиної держави.
УН Рада була єдиною хто повідомив про свій намір створити незалежну державу. Одержавши відмову австро-угорської влади надати самостійності новій українській державі, 31 жовтня 1918 року делегація повернулась до Львова, де звернулась з проханням до намісника Галичини графа Гуйна передати владу Українській Національній Раді, однак знов безуспішно.
Незалежно від УН Ради діяла ще одне об’єднання – Українська військова організація, утворена у 1918 році з українських офіцерів, які служили у австро-угорській армії. Ця організація створила Центральний військовий комітет на чолі з сотником Дмитром Вітовським.
Дізнавшись про відмову намісника Галичини у ніч на 1 листопада 1918 року Військовий комітет вирішив виступити зі зброєю і взяти владу у Львові у свої руки. У розпорядженні комітету було біля 2 тис.вояків і старшин. Дії комітету були рішучими і вже протягом ночі влада фактично була захоплена - були зайняті всі стратегічно важливі об’єкти міста (військові казарми, телеграф, пошта, будинок сейму, поліцейське управління, банки) та затримані і взяті під арешт намісник Гуйн та військовий комендант Галичини генерал Пфеффер. Всюди були вивішені синьо-жовті прапори. Взяття влади відбулось без боїв та безкровно.
Вранці 1 листопада 1918 року на мурах міста Львова з'явилися відозви Української Національної Ради. Одна зверталась до мешканців столиці, а друга — до всього українського народу.
В першій з них було написано: «До населення міста Львова! Волею українського народу утворилася на україн¬ських землях Австро-Угорської монархії Українська дер¬жава.
Найвищою властю Української держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національ¬на Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій те¬риторії Української держави.
Дальші розпорядження видадуть цивільні і військові ор¬гани Української Національної Ради. Закликається насе¬лення до спокою і послуху.
Під цією умовою безпечність громадського порядку, життя і маєтку вповні гарантується.
Львів, дня 1 листопада 1918 року.
Українська Національна Рада».
Друга відозва була така:
«Український Народе.!
Голосимо тобі вість про Твоє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави.
' Дня 19 жовтня Твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-Угорської монархії Українська Держава і її найвища власть—Українська Національна Рада .
Крім того було утворено:
1. три комісії з функціями виконавчої влади :
а) загально-виконавча комісія на чолі з Є.Петрушевичем,
б) організаційна комісія для Галичини та Закарпаття, очолювана К.Левицьким,
в) організаційна комісія для Буковини, яку очолив О.Попович
2. президія УН Ради, яка представляла її у міжсесійний період,
3. представництво до Відня на чолі з Є.Петрушевичем.
Віденська делегація прагнула здобути офіційний дозвіл на утворення національної української держави. В той же час події відбувались вкрай швидкими темпами: 24 жовтня 1918 року Угорщини , 28 жовтня 1918 року - Чехословаччина, 29 жовтня 1918 року - Сербо-Хорватсько-Словенська держава одна за одною проголошують про свою незалежність. Американський державний секретар Лансінг повідомляє Австрію про визнання Сполученими штатами самостійності вказаних держав, що фактично констатувало припинення існування Австро-Угорщини як єдиної держави.
УН Рада була єдиною хто повідомив про свій намір створити незалежну державу. Одержавши відмову австро-угорської влади надати самостійності новій українській державі, 31 жовтня 1918 року делегація повернулась до Львова, де звернулась з проханням до намісника Галичини графа Гуйна передати владу Українській Національній Раді, однак знов безуспішно.
Незалежно від УН Ради діяла ще одне об’єднання – Українська військова організація, утворена у 1918 році з українських офіцерів, які служили у австро-угорській армії. Ця організація створила Центральний військовий комітет на чолі з сотником Дмитром Вітовським.
Дізнавшись про відмову намісника Галичини у ніч на 1 листопада 1918 року Військовий комітет вирішив виступити зі зброєю і взяти владу у Львові у свої руки. У розпорядженні комітету було біля 2 тис.вояків і старшин. Дії комітету були рішучими і вже протягом ночі влада фактично була захоплена - були зайняті всі стратегічно важливі об’єкти міста (військові казарми, телеграф, пошта, будинок сейму, поліцейське управління, банки) та затримані і взяті під арешт намісник Гуйн та військовий комендант Галичини генерал Пфеффер. Всюди були вивішені синьо-жовті прапори. Взяття влади відбулось без боїв та безкровно.
Вранці 1 листопада 1918 року на мурах міста Львова з'явилися відозви Української Національної Ради. Одна зверталась до мешканців столиці, а друга — до всього українського народу.
В першій з них було написано: «До населення міста Львова! Волею українського народу утворилася на україн¬ських землях Австро-Угорської монархії Українська дер¬жава.
Найвищою властю Української держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національ¬на Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій те¬риторії Української держави.
Дальші розпорядження видадуть цивільні і військові ор¬гани Української Національної Ради. Закликається насе¬лення до спокою і послуху.
Під цією умовою безпечність громадського порядку, життя і маєтку вповні гарантується.
Львів, дня 1 листопада 1918 року.
Українська Національна Рада».
Друга відозва була така:
«Український Народе.!
Голосимо тобі вість про Твоє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави.
' Дня 19 жовтня Твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-Угорської монархії Українська Держава і її найвища власть—Українська Національна Рада .