| Назва: | Дисциплінарна відповідальність юристів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,97 KB |
| Скачувань: | 76 |
Дисциплінарна відповідальність юристів
План:
Загальні правила дисциплінарної відповідальності:
а) поняття дисципліни у юридичній літератур;
б) виявлення дисципліни у різних галузях діяльності.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів:
а) застосування дисциплінарної відповідальності;
б) застосування стягнень;
в) дисцип¬лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними
комісіями професійних об'єднань юристів;
г) загальні правила притягнення юристів до дисциплінарної
відповідальності;
д) вирішення питань про дисциплінарну відповідальність;
е) розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне
провадження.
Список використаної літератури
Загальні правила дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що над¬ходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України ска¬зано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог норма¬тивних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.
Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки лю¬дей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, не¬сти службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умо¬ви, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровіль¬но й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працюва¬ти. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, пове¬дінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.
У різноманітних галузях діяльності дисципліна виявляється по-різному, що дає можливість диференціювати її за низкою ознак, у тому числі і за галузевою. Галузеві види дисципліни (військова, службова в органах внутрішніх справ, транспортна), тісно пов'язані з певними галу¬зями управління, регулюють суспільні відносини у визначеній сфері, мають властиву правову характеристику. Найважливіші вимоги галузе¬вих видів дисципліни містяться, як правило, у відповідних дисциплінар¬них статутах. Оскільки такі статути не вичерпують всього змісту вимог дисципліни, тому що відповідають тільки на питання про те, як необхід¬но нести службу, містять розпорядження, що конкретно треба робити, яким є конкретний зміст діяльності посадової особи, то дисциплінарні норми можуть міститися і в інших нормативних актах: у наказах, інстру¬кціях, настановах.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів.
За вчинення посадового або іншого проступку юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відпові¬дальності.
План:
Загальні правила дисциплінарної відповідальності:
а) поняття дисципліни у юридичній літератур;
б) виявлення дисципліни у різних галузях діяльності.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів:
а) застосування дисциплінарної відповідальності;
б) застосування стягнень;
в) дисцип¬лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними
комісіями професійних об'єднань юристів;
г) загальні правила притягнення юристів до дисциплінарної
відповідальності;
д) вирішення питань про дисциплінарну відповідальність;
е) розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне
провадження.
Список використаної літератури
Загальні правила дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що над¬ходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України ска¬зано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог норма¬тивних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.
Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки лю¬дей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, не¬сти службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умо¬ви, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровіль¬но й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працюва¬ти. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, пове¬дінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.
У різноманітних галузях діяльності дисципліна виявляється по-різному, що дає можливість диференціювати її за низкою ознак, у тому числі і за галузевою. Галузеві види дисципліни (військова, службова в органах внутрішніх справ, транспортна), тісно пов'язані з певними галу¬зями управління, регулюють суспільні відносини у визначеній сфері, мають властиву правову характеристику. Найважливіші вимоги галузе¬вих видів дисципліни містяться, як правило, у відповідних дисциплінар¬них статутах. Оскільки такі статути не вичерпують всього змісту вимог дисципліни, тому що відповідають тільки на питання про те, як необхід¬но нести службу, містять розпорядження, що конкретно треба робити, яким є конкретний зміст діяльності посадової особи, то дисциплінарні норми можуть міститися і в інших нормативних актах: у наказах, інстру¬кціях, настановах.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів.
За вчинення посадового або іншого проступку юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відпові¬дальності.
