| Назва: | Юридична відповідальність за порушення екологічного права |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 25,03 KB |
| Скачувань: | 147 |
Державні органи, які уповноважені застосовувати зазначені заходи реагування:
- Кабінет Міністрів України;
- органи Мінекоресурсів України та інші спеціально уповноважені органи;
- органи місцевої державної виконавчої влади;
- органи місцевого самоврядування;
- органи суду за позовом прокуратури в разі систематичних правопорушень.
3.3. Дисциплінарна відповідальність у екологічній сфері
Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення (проступки)- це вид юридичної відповідальності, що застосовується до винних за протиправні дії осіб, які порушують екологічні вимоги під час виконання своїх посадових обов'язків та інші вимоги дисципліни праці, пов 'язані з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього середовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Підставами для відповідальності в галузі екології є дисциплінарні проступки в галузі:
- використання природних ресурсів;
- охорони навколишнього середовища (довкілля);
- забезпечення екологічної безпеки.
Умови настання дисциплінарної відповідальності в екологічній сфері:
- протиправність;
- наявність вини правопорушника;
- професійна правосуб'єктність в екологічній сфері;
- невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які становлять коло службових професійних обов'язків правопорушника.
Види дисциплінарних стягнень, передбачені Кодексом України про працю (ст. 147):
- догана;
- звільнення з посади.
3.4. Матеріальна відповідальність за шкоду, завдану екологічними правопорушеннями
Матеріальна (майнова або цивільно-правова) відповідальність за екологічні правопорушення (делікти) - це вид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання фізичними і юридичними особами обов 'язку щодо компенсації шкоди, заподіяної власникам чи користувачам природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або екологічних та інших прав громадян.
Підстави майнової відповідальності - це наявність реальної шкоди.
Умови, за яких настає майнова відповідальність:
- протиправність;
- причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправною дією;
- наявність вини осіб, які завдають шкоди;
- підвищений екологічний ризик і небезпечна діяльність.
Види майнової відповідальності залежно від об'єкта правопорушення за:
- земельні правопорушення;
- надрові (гірничі) правопорушення;
- водні правопорушення;
- лісопорушення;
- фауністичні правопорушення;
- порушення законодавства про атмосферне повітря;
- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- порушення законодавства про природно-заповідний фонд;
- порушення вимог і нормативів екологічної безпеки;
- порушення законодавства про санітарно-епідемічне благополуччя населення;
- порушення вимог радіаційної ядерної безпеки;
- порушення екологічних прав громадян.
Способи (методи) обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями, які передбачаються екологічним законодавством:
- нормативний - визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища на підставі затверджених нормативів;
- таксовий - застосування такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок порушення правил природокористування;
- розрахунковий - обчислення збитків, заподіяних природним ресурсам і народному господарству порушенням правил на підставі методик та інших розрахунків.
Одним із нормативно-правових актів, на підставі якого здійснюється визначення збитків у екологічній сфері, є «Порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. Він визначає єдині на території України правила встановлення плати за викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також стягнення відповідних платежів з підприємств, установ і організацій.
Плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється за:
- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
- скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що провадяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
- розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.
Платежі за викиди й скиди забруднюючих речовин і розм іщення відходів у навколишньому природному середовищі стягуються з підприємств незалежно від форм власності й відомчої належності. Стягнення платежів не звільняє підприємства від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.
- Кабінет Міністрів України;
- органи Мінекоресурсів України та інші спеціально уповноважені органи;
- органи місцевої державної виконавчої влади;
- органи місцевого самоврядування;
- органи суду за позовом прокуратури в разі систематичних правопорушень.
3.3. Дисциплінарна відповідальність у екологічній сфері
Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення (проступки)- це вид юридичної відповідальності, що застосовується до винних за протиправні дії осіб, які порушують екологічні вимоги під час виконання своїх посадових обов'язків та інші вимоги дисципліни праці, пов 'язані з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього середовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Підставами для відповідальності в галузі екології є дисциплінарні проступки в галузі:
- використання природних ресурсів;
- охорони навколишнього середовища (довкілля);
- забезпечення екологічної безпеки.
Умови настання дисциплінарної відповідальності в екологічній сфері:
- протиправність;
- наявність вини правопорушника;
- професійна правосуб'єктність в екологічній сфері;
- невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які становлять коло службових професійних обов'язків правопорушника.
Види дисциплінарних стягнень, передбачені Кодексом України про працю (ст. 147):
- догана;
- звільнення з посади.
3.4. Матеріальна відповідальність за шкоду, завдану екологічними правопорушеннями
Матеріальна (майнова або цивільно-правова) відповідальність за екологічні правопорушення (делікти) - це вид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання фізичними і юридичними особами обов 'язку щодо компенсації шкоди, заподіяної власникам чи користувачам природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або екологічних та інших прав громадян.
Підстави майнової відповідальності - це наявність реальної шкоди.
Умови, за яких настає майнова відповідальність:
- протиправність;
- причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправною дією;
- наявність вини осіб, які завдають шкоди;
- підвищений екологічний ризик і небезпечна діяльність.
Види майнової відповідальності залежно від об'єкта правопорушення за:
- земельні правопорушення;
- надрові (гірничі) правопорушення;
- водні правопорушення;
- лісопорушення;
- фауністичні правопорушення;
- порушення законодавства про атмосферне повітря;
- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- порушення законодавства про природно-заповідний фонд;
- порушення вимог і нормативів екологічної безпеки;
- порушення законодавства про санітарно-епідемічне благополуччя населення;
- порушення вимог радіаційної ядерної безпеки;
- порушення екологічних прав громадян.
Способи (методи) обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями, які передбачаються екологічним законодавством:
- нормативний - визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища на підставі затверджених нормативів;
- таксовий - застосування такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок порушення правил природокористування;
- розрахунковий - обчислення збитків, заподіяних природним ресурсам і народному господарству порушенням правил на підставі методик та інших розрахунків.
Одним із нормативно-правових актів, на підставі якого здійснюється визначення збитків у екологічній сфері, є «Порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. Він визначає єдині на території України правила встановлення плати за викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також стягнення відповідних платежів з підприємств, установ і організацій.
Плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється за:
- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
- скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що провадяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
- розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.
Платежі за викиди й скиди забруднюючих речовин і розм іщення відходів у навколишньому природному середовищі стягуються з підприємств незалежно від форм власності й відомчої належності. Стягнення платежів не звільняє підприємства від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.