| Назва: | Фінансове право України |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,82 KB |
| Скачувань: | 44 |
Фінансове право України
1. Особливості фінансових правовідносин
Фінансові правовідносини - це один із видів суспільно-правових відносин, що виникають у сфері фінансової діяльності держави та регулюються фінан¬сово-правовими нормами (встановленими державою правилами поведінки учасників суспільних відносин, що виражені в їх юридичних правах і обов'язках). Простіше кажучи, це урегульовані нормами права відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності.
Структуру фінансових правовідносин складають:
суб'єкти. Це юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути потенціальними, реальними учасниками фінансових правовідносин
об'єкти як вже вказувалося вище - це фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Об'єкт фінансових правовідносин пов'язаний з інтересом управомоченої державної сторони.
зміст - права і обов'язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами. Суб'єктивні права - це належна уповноваженій особі (фінансовому або кре¬дитному органу) для задоволення її (тобто держави, від імені якої він висту¬пає) інтересів міра дозволеної поведінки, забезпечена юридичними обов'язками другої сторони відносин. Саме обов'язки другої сторони фінансових відносин, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого державою органу. Обов'язок же другої сторони фінансових відносин може полягати в утриманні від дій або, навпаки, виконання обов'язку.
Юридичний обов'язок - це приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб'єкт. Ним може бути і фінансовий орган.
юридичні факти - тобто підстави виникнення правових відносин (нормативно-правові акти). Проте для виникнення фінансових правовідносин видання закону недостатньо, бо в них установлюються типові ознаки для виникнення фінансових правовідносин. Наприклад, податкове законодавство встановлює типову ознаку податкового суб'єкта - наявність самостійного джерела доходів. Для того щоб громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, був суб'єктом податкових правовідносин, необхідний індивідуальний фінансовий акт - декларація про доходи, які одержав цей громадянин.
Зміна або припинення фінансових правовідносин також здійснюється на підставі нормативного акта, в якому передбачаються факти і події.
У фінансових правовідносинах проявляються суб'єктивні права їх учасни¬ків, тобто йде безпосередній вплив на фінанси, оскільки приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання коштів, що складають централізовані і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей, які беруть участь у цій діяльності.
Що стосується функцій фінансово-правових відносин, то можна виділити такі:
вказівка на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінан¬сово-правової норми;
закріплення конкретної поведінки юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу і використання фондів грошових ресурсів;
це умова можливості приведення в дію юридичних засобів забезпе¬чення суб'єктивних прав і використання обов'язкових учасників фінансових правовідносин.
Особливості фінансових правовідносин:
виникають лише у сфері фінансової діяльності держави і пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер;
одним із суб'єктів цих відносин обов'язково є держава, яка бере участь без¬посередньо або через уповноважені нею фінансові або кредитні органи, що зумовлює нерівне положення об'єктів правовідносин. У фінансових правовідносинах не буває рівності сторін. Уповноважена державою сторона фінансових правовідносин наділена правом привести в дію юридичні засоби, що забезпечуються фінансові приписи держави, бо вона виступає в інтересах держави в цілому;
об'єктом фінансових правовідносин є кошти або грошові зобов'язання, пов'язані з формуванням, розподілом або використанням фондів грошових ресурсів;
виникають, змінюються і припиняються не за волевиявленням сторін, а за законом чи іншим нормативним актом.
Держава для її безперебійного функціонування повинна постійно керувати фінансовою діяльністю. В зв'язку з цим у фінансових відносинах вона виступає як владний суб'єкт, що за допомогою законодавства розпоряджається майном (у даному випадку це майно - кошти); відносини, що виникаються при цьому, мають владно-майновий (грошовий) характер.
Ретельна регламентація фінансових відносин за допомогою правових норм сприяє розширенню і зміцненню фінансової бази держави, проведенню соціальних заходів, впливає на рентабельність роботи підприємств і організацій.
2. Класифікація банків за Законом України “Про банки і банківську діяльність”
1. Особливості фінансових правовідносин
Фінансові правовідносини - це один із видів суспільно-правових відносин, що виникають у сфері фінансової діяльності держави та регулюються фінан¬сово-правовими нормами (встановленими державою правилами поведінки учасників суспільних відносин, що виражені в їх юридичних правах і обов'язках). Простіше кажучи, це урегульовані нормами права відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності.
Структуру фінансових правовідносин складають:
суб'єкти. Це юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути потенціальними, реальними учасниками фінансових правовідносин
об'єкти як вже вказувалося вище - це фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Об'єкт фінансових правовідносин пов'язаний з інтересом управомоченої державної сторони.
зміст - права і обов'язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами. Суб'єктивні права - це належна уповноваженій особі (фінансовому або кре¬дитному органу) для задоволення її (тобто держави, від імені якої він висту¬пає) інтересів міра дозволеної поведінки, забезпечена юридичними обов'язками другої сторони відносин. Саме обов'язки другої сторони фінансових відносин, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого державою органу. Обов'язок же другої сторони фінансових відносин може полягати в утриманні від дій або, навпаки, виконання обов'язку.
Юридичний обов'язок - це приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб'єкт. Ним може бути і фінансовий орган.
юридичні факти - тобто підстави виникнення правових відносин (нормативно-правові акти). Проте для виникнення фінансових правовідносин видання закону недостатньо, бо в них установлюються типові ознаки для виникнення фінансових правовідносин. Наприклад, податкове законодавство встановлює типову ознаку податкового суб'єкта - наявність самостійного джерела доходів. Для того щоб громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, був суб'єктом податкових правовідносин, необхідний індивідуальний фінансовий акт - декларація про доходи, які одержав цей громадянин.
Зміна або припинення фінансових правовідносин також здійснюється на підставі нормативного акта, в якому передбачаються факти і події.
У фінансових правовідносинах проявляються суб'єктивні права їх учасни¬ків, тобто йде безпосередній вплив на фінанси, оскільки приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання коштів, що складають централізовані і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей, які беруть участь у цій діяльності.
Що стосується функцій фінансово-правових відносин, то можна виділити такі:
вказівка на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінан¬сово-правової норми;
закріплення конкретної поведінки юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу і використання фондів грошових ресурсів;
це умова можливості приведення в дію юридичних засобів забезпе¬чення суб'єктивних прав і використання обов'язкових учасників фінансових правовідносин.
Особливості фінансових правовідносин:
виникають лише у сфері фінансової діяльності держави і пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер;
одним із суб'єктів цих відносин обов'язково є держава, яка бере участь без¬посередньо або через уповноважені нею фінансові або кредитні органи, що зумовлює нерівне положення об'єктів правовідносин. У фінансових правовідносинах не буває рівності сторін. Уповноважена державою сторона фінансових правовідносин наділена правом привести в дію юридичні засоби, що забезпечуються фінансові приписи держави, бо вона виступає в інтересах держави в цілому;
об'єктом фінансових правовідносин є кошти або грошові зобов'язання, пов'язані з формуванням, розподілом або використанням фондів грошових ресурсів;
виникають, змінюються і припиняються не за волевиявленням сторін, а за законом чи іншим нормативним актом.
Держава для її безперебійного функціонування повинна постійно керувати фінансовою діяльністю. В зв'язку з цим у фінансових відносинах вона виступає як владний суб'єкт, що за допомогою законодавства розпоряджається майном (у даному випадку це майно - кошти); відносини, що виникаються при цьому, мають владно-майновий (грошовий) характер.
Ретельна регламентація фінансових відносин за допомогою правових норм сприяє розширенню і зміцненню фінансової бази держави, проведенню соціальних заходів, впливає на рентабельність роботи підприємств і організацій.
2. Класифікація банків за Законом України “Про банки і банківську діяльність”