| Назва: | Поняття цивільного правовідношення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 10,72 KB |
| Скачувань: | 51 |
Поняття цивільного правовідношення
Характерними ознаками правовідносин є такі:
1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють¬ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжують правові відношення і реалізуються через них. Між цими феномена¬ми існує причинний зв'язок.
2) Саме у правових відношеннях досягається мета правових норм, проявляється їх реальна сила та ефективність. Інші суспіль¬ні відносини опосередковуються іншими (не юридичними) норма¬ми, як правило, тому що не потребують правового втручання.
3) Суб'єкти правових відносин взаємно пов'язані між собою юридичними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язок по суті і є правовим відношенням, у межах якого праву однієї сто¬рони кореспондує обов'язок іншої і навпаки.
4) Правове відношення - це завжди двосторонній зв'язок, то¬му що сама норма права має характер надання права та покладен¬ня зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зо¬бов'язує.
5) Правові відношення мають вольовий характер. По-перше, то¬му, що через норми права у них відображується державна воля. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правове відношення не з'являється автоматично і потім функціонувати без волевиявлення його учасників, у всякому разі хоча б одного з них, не може. Необхідний вольовий акт, який породжує це правове яви¬ще. Правові відношення, перш ніж з'явитися, проходять через свідомість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правового відношення.
6) Правові відношення охороняються державою. Інші суспільні відносини такого захисту не мають. Звичайно, не в усіх правових відношеннях держава зацікавлена (наприклад, у правових відношен¬нях, що виникають з правопорушень), але її інтерес полягає у тако¬му разі в тому, щоб ці соціальні ексцеси належним чином розв'язу¬вались, винні особи зазнавали покарання тощо. Тому захист право¬порядку та законності означає також охорону правових відносин.
7) Правовідносини відрізняються індивідуалізацією суб'єктів, персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не безо¬собовим абстрактним зв'язком, це - завжди конкретне відношен¬ня конкретної особи до конкретної особи. Сторони, як правило, ві¬домі, можуть бути названими, а їх дії скоординовано. Цього немає в інших суспільних відносинах, не настільки формалізованих та впорядкованих.
8) Правовідносинами можна вважати ті суспільні відносини, що передбачені гіпотезою правової норми, а, крім того, належать до сфери ідеологічних відносин.
З врахуванням зазначених вище ознак правове відношення мо¬же бути визначене як врегульоване нормами права вольове суспіль¬не відношення, що виражається в конкретному зв'язку між уповно¬важеним та зобов'язаним суб'єктами - носіями суб'єктивних юри¬дичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності - і забез¬печується державою1. Можливе також визначення правовідносин як таких специфічних вольових суспільних відносин, які виника¬ють на основі відповідних норм права, учасники яких взаємо¬пов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками2.
Спираючись на таке розуміння сутності і загальне визначення поняття правовідносин, у найпростішому варіанті цивільні право¬відносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульо¬вані нормами цивільного права.
Водночас можливе і точніше визначення. Наприклад, таке.
Цивільне правовідношення - це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридичне рівними суб'єктами, які є носіями цивільних прав і обов'язків.
З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношен¬ня належить до найскладніших питань теорії цивільного права.
Водночас значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановлення співвідношення їх з реальними, виробничими відно¬синами, визначення можливості впливу права на суспільні відно¬сини тощо) не тільки належить до сфери приватного (цивільного) права, а й має загальнотеоретичний характер.
Це дозволяє не розглядати їх детально у курсі цивільного пра¬ва, а обмежитися відсиланням до спеціальних праць (О.С. Йоффе, Р.Й. Халфіна) і характеристикою лише специфічних ознак та особ¬ливостей цивільних правовідносин.
Головні ознаки цивільного правовідношення можуть бути виве¬дені вже з самого його визначення.
До них, зокрема, належать:
1) Особливості суб'єктного складу. Учасники цивільних право¬відносин у цих відносинах виступають як юридичне рівні суб'єк¬ти, що в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного.
2) Цивільні правовідносини - це правовий зв'язок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, які становлять інте¬рес для окремої (приватної) особи.
Характерними ознаками правовідносин є такі:
1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють¬ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжують правові відношення і реалізуються через них. Між цими феномена¬ми існує причинний зв'язок.
2) Саме у правових відношеннях досягається мета правових норм, проявляється їх реальна сила та ефективність. Інші суспіль¬ні відносини опосередковуються іншими (не юридичними) норма¬ми, як правило, тому що не потребують правового втручання.
3) Суб'єкти правових відносин взаємно пов'язані між собою юридичними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язок по суті і є правовим відношенням, у межах якого праву однієї сто¬рони кореспондує обов'язок іншої і навпаки.
4) Правове відношення - це завжди двосторонній зв'язок, то¬му що сама норма права має характер надання права та покладен¬ня зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зо¬бов'язує.
5) Правові відношення мають вольовий характер. По-перше, то¬му, що через норми права у них відображується державна воля. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правове відношення не з'являється автоматично і потім функціонувати без волевиявлення його учасників, у всякому разі хоча б одного з них, не може. Необхідний вольовий акт, який породжує це правове яви¬ще. Правові відношення, перш ніж з'явитися, проходять через свідомість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правового відношення.
6) Правові відношення охороняються державою. Інші суспільні відносини такого захисту не мають. Звичайно, не в усіх правових відношеннях держава зацікавлена (наприклад, у правових відношен¬нях, що виникають з правопорушень), але її інтерес полягає у тако¬му разі в тому, щоб ці соціальні ексцеси належним чином розв'язу¬вались, винні особи зазнавали покарання тощо. Тому захист право¬порядку та законності означає також охорону правових відносин.
7) Правовідносини відрізняються індивідуалізацією суб'єктів, персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не безо¬собовим абстрактним зв'язком, це - завжди конкретне відношен¬ня конкретної особи до конкретної особи. Сторони, як правило, ві¬домі, можуть бути названими, а їх дії скоординовано. Цього немає в інших суспільних відносинах, не настільки формалізованих та впорядкованих.
8) Правовідносинами можна вважати ті суспільні відносини, що передбачені гіпотезою правової норми, а, крім того, належать до сфери ідеологічних відносин.
З врахуванням зазначених вище ознак правове відношення мо¬же бути визначене як врегульоване нормами права вольове суспіль¬не відношення, що виражається в конкретному зв'язку між уповно¬важеним та зобов'язаним суб'єктами - носіями суб'єктивних юри¬дичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності - і забез¬печується державою1. Можливе також визначення правовідносин як таких специфічних вольових суспільних відносин, які виника¬ють на основі відповідних норм права, учасники яких взаємо¬пов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками2.
Спираючись на таке розуміння сутності і загальне визначення поняття правовідносин, у найпростішому варіанті цивільні право¬відносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульо¬вані нормами цивільного права.
Водночас можливе і точніше визначення. Наприклад, таке.
Цивільне правовідношення - це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридичне рівними суб'єктами, які є носіями цивільних прав і обов'язків.
З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношен¬ня належить до найскладніших питань теорії цивільного права.
Водночас значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановлення співвідношення їх з реальними, виробничими відно¬синами, визначення можливості впливу права на суспільні відно¬сини тощо) не тільки належить до сфери приватного (цивільного) права, а й має загальнотеоретичний характер.
Це дозволяє не розглядати їх детально у курсі цивільного пра¬ва, а обмежитися відсиланням до спеціальних праць (О.С. Йоффе, Р.Й. Халфіна) і характеристикою лише специфічних ознак та особ¬ливостей цивільних правовідносин.
Головні ознаки цивільного правовідношення можуть бути виве¬дені вже з самого його визначення.
До них, зокрема, належать:
1) Особливості суб'єктного складу. Учасники цивільних право¬відносин у цих відносинах виступають як юридичне рівні суб'єк¬ти, що в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного.
2) Цивільні правовідносини - це правовий зв'язок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, які становлять інте¬рес для окремої (приватної) особи.