| Назва: | Опіка та піклування |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,21 KB |
| Скачувань: | 68 |
Опіка та піклування
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення осо¬бистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, непов¬нолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст.55 ЦК).
Водночас, крім загальних цілей опіки і піклування, закон виз¬начає також спеціальні цілі щодо двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, - непов¬нолітніх і повнолітніх фізичних осіб.
Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є вихо¬вання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих немайно¬вих і майнових Інтересів цих дітей.
Щодо повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлю¬ються для захисту особистих немайнових і майнових прав повно¬літніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійсню¬вати свої права і виконувати свої обов'язки, а також для піклуван¬ня про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ни¬ми догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування (ст.ст.67, 69 ЦК, ст.249 СК).
Згідно зі ст. 56 ЦК органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та ін¬тересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, вста¬новлюються законом.
Нині перелік органів опіки та піклування передбачений ст. 129 Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р., а також п.п.1.3, 1.4 Правил опі¬ки та піклування, затверджених наказом Державного комітету Ук¬раїни у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Мініс¬терства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. №341/66/131/88. Відповід¬но до цих актів опіка і піклування встановлюються державними ад¬міністраціями районів, районів міст Києва і Севастополя, виконав¬чими комітетами міських, районних у містах, сільських, селищних
рад Безпосереднє ведення справ з опіки та піклування покладаєть¬ся на відповідні відділи місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. Ведення справ з опіки і піклування у викон¬комах районних (міських) Рад покладається: щодо неповнолітніх - на відділи утворення; щодо осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними, - на відділи охорони здоров'я; щодо до¬рослих дієздатних осіб, що потребують піклування за станом здо¬ров'я - на органи соціального захисту населення. Ці відділи вико¬нують усю підготовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки (пік¬лування), здійснюють організаційні і контрольні функції.
У сільській місцевості опікою та піклуванням відають безпосе¬редньо виконавчі комітети селищних і сільських рад.
Згідно зі ст.58 ІДК опіка встановлюється над малолітніми особа¬ми, позбавленими батьківського піклування, та фізичними особа¬ми, які визнані недієздатними.
Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.
Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен врахувати її бажання.
Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволен¬ня потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна тощо.
Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опі¬ки та піклування управляти цим майном чи передати його за дого¬вором в управління іншій особі. Опікун зобов'язаний дбати про збереження зазначеного майна, може здійснювати за його рахунок витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного.
Проте опікуни не несуть обов'язків з утримання своїх підопіч¬них. На такі цілі витрачається одержувана на підопічного пенсія, аліменти, інші доходи від його майна тощо.
Опікун, як правило, має проживати разом з підопічним (п.4.3 Правил опіки та піклування).
Опікун є представником підопічного. Він діє від його імені і в його інтересах. Оскільки малолітні особи можуть самостійно вчи¬няти лише дрібні побутові правочини, а недієздатні особи взагалі не мають права вчиняти правочини, то від імені малолітньої особи опікун вчиняє правочини, що виходять за межі дрібних побутових, а від імені особи, визнаної недієздатною, - будь-які правочини.
Водночас закон обмежує опікуна у можливості вчиняти низку правочинів від імені підопічного.
Зокрема, опікун не може здійснювати дарування від імені підо¬пічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.
Крім того, згідно з ч. І ст.68 ЦК, опікун, його дружина, чоловік, а також близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть ук¬ладати з підопічним договорів.
З цього загального правила існує два винятки. Вказані особи можуть:
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення осо¬бистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, непов¬нолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст.55 ЦК).
Водночас, крім загальних цілей опіки і піклування, закон виз¬начає також спеціальні цілі щодо двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, - непов¬нолітніх і повнолітніх фізичних осіб.
Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є вихо¬вання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих немайно¬вих і майнових Інтересів цих дітей.
Щодо повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлю¬ються для захисту особистих немайнових і майнових прав повно¬літніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійсню¬вати свої права і виконувати свої обов'язки, а також для піклуван¬ня про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ни¬ми догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування (ст.ст.67, 69 ЦК, ст.249 СК).
Згідно зі ст. 56 ЦК органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та ін¬тересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, вста¬новлюються законом.
Нині перелік органів опіки та піклування передбачений ст. 129 Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р., а також п.п.1.3, 1.4 Правил опі¬ки та піклування, затверджених наказом Державного комітету Ук¬раїни у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Мініс¬терства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. №341/66/131/88. Відповід¬но до цих актів опіка і піклування встановлюються державними ад¬міністраціями районів, районів міст Києва і Севастополя, виконав¬чими комітетами міських, районних у містах, сільських, селищних
рад Безпосереднє ведення справ з опіки та піклування покладаєть¬ся на відповідні відділи місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. Ведення справ з опіки і піклування у викон¬комах районних (міських) Рад покладається: щодо неповнолітніх - на відділи утворення; щодо осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними, - на відділи охорони здоров'я; щодо до¬рослих дієздатних осіб, що потребують піклування за станом здо¬ров'я - на органи соціального захисту населення. Ці відділи вико¬нують усю підготовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки (пік¬лування), здійснюють організаційні і контрольні функції.
У сільській місцевості опікою та піклуванням відають безпосе¬редньо виконавчі комітети селищних і сільських рад.
Згідно зі ст.58 ІДК опіка встановлюється над малолітніми особа¬ми, позбавленими батьківського піклування, та фізичними особа¬ми, які визнані недієздатними.
Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.
Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен врахувати її бажання.
Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволен¬ня потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна тощо.
Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опі¬ки та піклування управляти цим майном чи передати його за дого¬вором в управління іншій особі. Опікун зобов'язаний дбати про збереження зазначеного майна, може здійснювати за його рахунок витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного.
Проте опікуни не несуть обов'язків з утримання своїх підопіч¬них. На такі цілі витрачається одержувана на підопічного пенсія, аліменти, інші доходи від його майна тощо.
Опікун, як правило, має проживати разом з підопічним (п.4.3 Правил опіки та піклування).
Опікун є представником підопічного. Він діє від його імені і в його інтересах. Оскільки малолітні особи можуть самостійно вчи¬няти лише дрібні побутові правочини, а недієздатні особи взагалі не мають права вчиняти правочини, то від імені малолітньої особи опікун вчиняє правочини, що виходять за межі дрібних побутових, а від імені особи, визнаної недієздатною, - будь-які правочини.
Водночас закон обмежує опікуна у можливості вчиняти низку правочинів від імені підопічного.
Зокрема, опікун не може здійснювати дарування від імені підо¬пічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.
Крім того, згідно з ч. І ст.68 ЦК, опікун, його дружина, чоловік, а також близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть ук¬ладати з підопічним договорів.
З цього загального правила існує два винятки. Вказані особи можуть: