| Назва: | Макроекономічні показники: сутність та вимір |
| Розмiр: | 29,83 KB |
| Надіслав(ла): | Бондаренко Віта |
| Опис: | Київський Національний Університет будівництва та архітектури, Омельяненко О. П, Відмінно |
| Скачувань: | 3180 |
Важливе значення при вимірюванні обсягів ВВП має рівень цін . Якщо вартість ВВП вимірюється в поточних цінах, то маємо його номінальну вартість. Такий розрахунок не дає уяви про те, чи змінився фізичний обсяг товарів і послуг, чи відбулося зростання внаслідок інфляційного процесу. Тому для виявлення динаміки ВВП його визначають у незмінних цінах базового року, кожні 10—15 ро¬ків. При цьому фізичний обсяг кожної групи товарів, вироблених у поточному році, множать на ціни базового року. Отриманий ре¬зультат утворює реальний ВВП. Зв'язок між реальним та номіналь¬ним ВВП називають дефлятором:
Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Але як відомо, на величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін.
Незважаючи на те що показник ВНП є головним у системі національних рахунків, він не в змозі віддзеркалити реальний стан еко¬номічного розвитку в повному обсязі. Так, ВВП як вимірювач рин¬кової вартості обсягів виробництва не враховує:
витрат, пов'язаних з доглядом за дітьми та хворими, що виховуються та лікуються дома;
витрат на написання вченими безоплатних наукових праць;
продукт, вироблений у тіньовій економіці;
бартерний обмін;
оплату чайових тощо.
Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в економіці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.
Недоліком показників ВВП і ВНП є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та непрямих податків. Для виміру того обсягу, який суспільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності до добробуту, використовують показник чистого внутрішнього про¬дукту (ЧВП):
ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.
Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде у споживання після заміни списаного устаткуван¬ня. Іншими словами, цей показник можна визначити як такий, що показує розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капі¬тал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП.
Якщо від вартісної оцінки ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу (НД).
Національний доход — зароблений доход, оскільки він не вклю¬чає в себе ні непрямі податки, ні субсидії і означає чистий приріст продуктів та послуг за рік до добробуту нації. На практиці розрізняють вироблений і спожитий національний доход.
Вироблений НД — це заново створена нацією вартість усіх това¬рів і послуг за рік.
Використаний НД — це вироблений НД за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторго¬вельного сальдо тощо.
Валовий національний доход (ВНД) – це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.
Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД ) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон:
ВНД = ВВП + ЧПД
При цьому слід зазначити, що до первинних доходів відносяться доходи, які отримані від первинного розподілу сукупного доходу, тобто від розподілу доданої вартості між власниками факторів виробництва і урядом ( через чисті податки на виробництво і імпорт, до яких входять всі податки, що збільшують ціну товарів). Податки на вироб¬ництво і імпорт є первинним доходом держави, тобто органів державного управління. До первинних доходів відносяться і доходи від власності.
Зовнішні первинні доходи включають оплату праці на¬йманих працівників і доходи від власності, які власники фінансових активів (грошових коштів), землі, немате¬ріальних (не фінансових) активів отримують ( або переда¬ють ) за надання права користування ними господарським одиницям. На рівні економіки в цілому вони включають: відсотки за надані кредити; дивіденди за участь в акціо¬нерному капіталі; чисту ренту за користування землею; плату за розробку запасів корисних копалин; плату за використання авторських прав, патентів, торгових знаків; реінвестований доход іноземних компаній та ін.
Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Але як відомо, на величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін.
Незважаючи на те що показник ВНП є головним у системі національних рахунків, він не в змозі віддзеркалити реальний стан еко¬номічного розвитку в повному обсязі. Так, ВВП як вимірювач рин¬кової вартості обсягів виробництва не враховує:
витрат, пов'язаних з доглядом за дітьми та хворими, що виховуються та лікуються дома;
витрат на написання вченими безоплатних наукових праць;
продукт, вироблений у тіньовій економіці;
бартерний обмін;
оплату чайових тощо.
Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в економіці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.
Недоліком показників ВВП і ВНП є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та непрямих податків. Для виміру того обсягу, який суспільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності до добробуту, використовують показник чистого внутрішнього про¬дукту (ЧВП):
ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.
Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде у споживання після заміни списаного устаткуван¬ня. Іншими словами, цей показник можна визначити як такий, що показує розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капі¬тал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП.
Якщо від вартісної оцінки ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу (НД).
Національний доход — зароблений доход, оскільки він не вклю¬чає в себе ні непрямі податки, ні субсидії і означає чистий приріст продуктів та послуг за рік до добробуту нації. На практиці розрізняють вироблений і спожитий національний доход.
Вироблений НД — це заново створена нацією вартість усіх това¬рів і послуг за рік.
Використаний НД — це вироблений НД за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторго¬вельного сальдо тощо.
Валовий національний доход (ВНД) – це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.
Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД ) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон:
ВНД = ВВП + ЧПД
При цьому слід зазначити, що до первинних доходів відносяться доходи, які отримані від первинного розподілу сукупного доходу, тобто від розподілу доданої вартості між власниками факторів виробництва і урядом ( через чисті податки на виробництво і імпорт, до яких входять всі податки, що збільшують ціну товарів). Податки на вироб¬ництво і імпорт є первинним доходом держави, тобто органів державного управління. До первинних доходів відносяться і доходи від власності.
Зовнішні первинні доходи включають оплату праці на¬йманих працівників і доходи від власності, які власники фінансових активів (грошових коштів), землі, немате¬ріальних (не фінансових) активів отримують ( або переда¬ють ) за надання права користування ними господарським одиницям. На рівні економіки в цілому вони включають: відсотки за надані кредити; дивіденди за участь в акціо¬нерному капіталі; чисту ренту за користування землею; плату за розробку запасів корисних копалин; плату за використання авторських прав, патентів, торгових знаків; реінвестований доход іноземних компаній та ін.