| Назва: | Банківська система. Небанківські фінансові установи |
| Тип: | Контрольні роботи |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 20,16 KB |
| Автор: | Шевцов Іван Петрович |
| Надіслав(ла): | Шевцов Іван Петрович |
| Опис: | Опис фінансової системи держави в цілому і окремих установ. Посилання на нормативні акти |
| Скачувань: | 725 |
Страхові компанії – це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг, їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними і фізичними особами (через продаж страхових полісів) спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків).
Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.
Ломбарди – фінансовий посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.
Лізингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання, машин тощо) та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку.
Факторингові компанії (фактори) – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Наступним кроком, розглянемо інвестиційні фінансові посередники.
Інвестиційні фонди – це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.
Фінансові компанії мають ту характерну особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.
Кредитні кооперативи (товариства, спілки) – це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності.
У цій роботі розглянуті загальні риси та принципи роботи фінансової системи держави. Для даної сфери української держави, характерні стан формування, розвитку, відсутність сталості. Очевидно, що це, також, є відображенням загального кризового стану економіки України. Варто сказати, що період становлення банківської системи в нашій державі ще досить короткий і почався із набуттям нею незалежності у 1991 р. Загальними рисами у процесі формування фінансової системи пострадянської України була децентралізація, утворення та формування недержавних фінансових установ, зменшення рівня контролю над ними з боку держави. Розглядаючи структуру фінансової, зокрема, банківської системи нашої держави, можна зробити висновок про її відповідність загальноприйнятим європейським моделям, як приклад – схожість системи універсальних комерційних банків України та Німеччини. Відповідно, подальший розвиток фінансової системи, пов’язаний і потребує стабілізації загальноекономічного становища держави, утворення середнього класу громадян, зростання рівня доходів населення України.
Перелік використаних джерел і літератури
1. Бутусова Т. Впереди – дефолт. // Газета “Сегодня”, 17 августа 1998 года, № 407.
2. Гроші та кредит: Підручник. За заг. ред.: М.І.Савлука. — К. :КНЕУ, 2002.
3. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Відомості Верховної Ради України від 09.02.2001 - 2001 р., № 5, стаття 30.
4. Закон України “Про Національний банк України”. Відомості Верховної Ради України від 23.07.1999 - 1999 р., № 29, стаття 238.
5. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. — Харків: Консул, 2000.
6. Костюченко О.А. Банківське право України: Підручник. — 3-тє видання. — К.: Видавництво А.С.К., 2003.
Міністерство внутрішніх справ України
Національний університет внутрішніх справ
Контрольна робота
з курсу “Основи економічної теорії”
на тему
“Банківська система, її сутність і структура.
Небанківські фінансові установи”
Виконав:
Шевцов І.П.
Перевірив: доц. С.
2006
Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.
Ломбарди – фінансовий посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.
Лізингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання, машин тощо) та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку.
Факторингові компанії (фактори) – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Наступним кроком, розглянемо інвестиційні фінансові посередники.
Інвестиційні фонди – це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.
Фінансові компанії мають ту характерну особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.
Кредитні кооперативи (товариства, спілки) – це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності.
У цій роботі розглянуті загальні риси та принципи роботи фінансової системи держави. Для даної сфери української держави, характерні стан формування, розвитку, відсутність сталості. Очевидно, що це, також, є відображенням загального кризового стану економіки України. Варто сказати, що період становлення банківської системи в нашій державі ще досить короткий і почався із набуттям нею незалежності у 1991 р. Загальними рисами у процесі формування фінансової системи пострадянської України була децентралізація, утворення та формування недержавних фінансових установ, зменшення рівня контролю над ними з боку держави. Розглядаючи структуру фінансової, зокрема, банківської системи нашої держави, можна зробити висновок про її відповідність загальноприйнятим європейським моделям, як приклад – схожість системи універсальних комерційних банків України та Німеччини. Відповідно, подальший розвиток фінансової системи, пов’язаний і потребує стабілізації загальноекономічного становища держави, утворення середнього класу громадян, зростання рівня доходів населення України.
Перелік використаних джерел і літератури
1. Бутусова Т. Впереди – дефолт. // Газета “Сегодня”, 17 августа 1998 года, № 407.
2. Гроші та кредит: Підручник. За заг. ред.: М.І.Савлука. — К. :КНЕУ, 2002.
3. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Відомості Верховної Ради України від 09.02.2001 - 2001 р., № 5, стаття 30.
4. Закон України “Про Національний банк України”. Відомості Верховної Ради України від 23.07.1999 - 1999 р., № 29, стаття 238.
5. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. — Харків: Консул, 2000.
6. Костюченко О.А. Банківське право України: Підручник. — 3-тє видання. — К.: Видавництво А.С.К., 2003.
Міністерство внутрішніх справ України
Національний університет внутрішніх справ
Контрольна робота
з курсу “Основи економічної теорії”
на тему
“Банківська система, її сутність і структура.
Небанківські фінансові установи”
Виконав:
Шевцов І.П.
Перевірив: доц. С.
2006