| Назва: | Світове господарство |
| Тип: | Курсові роботи |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 61,16 KB |
| Скачувань: | 2001 |
Прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування.
Розгортанням НТР. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому країни повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв’язків між ними, формуванню стійких структур у світовому господарстві.
Інтернаціоналізацію господарського життя, міжнародним поділом праці. Нині країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукція, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв’язків між державами-партнерами у міжнародній сфері.
Необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо). Потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо), доцільність об’єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств Світового океану й космосу, як для збереження уже набутих людських знань, ідей, так і для переробки й використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співробітництва.
Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відпорної інфраструктури: прокладання трансконтинентальних залізниць, світових систем зв’язку та ін.
Етапи розвитку світового господарства:
Доіндустріальна стадія виробництва — кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між¬ народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст.
Початок XVIII — середина XIX ст. Характери¬зується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку — вищого досягнення капіталізму.
Кінець XIX — початок XX ст. Саме в цей пері¬од завершилося формування світової системи госпо¬дарства на основі великого машинного виробництва.
Кінець 20-х — середина 80-х років XX ст. Після
Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з па¬дінням колоніальної системи. Світова економіка роз¬кололася на дві основні системи — соціалістичну та ка¬піталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної за¬лежності. У цей період ринкова економіка суттєво тран¬сформувалась у напрямі соціального господарювання. Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно ут¬верджувалась змішана економіка. Ринкову систему сві¬тового господарства в середині 80-х років XX ст. утво¬рювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індус¬тріальне розвинутих.
Кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. Визна¬чальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-еко¬номічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування сві¬тового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відок¬ремлення більшості країн Східної Європи від соціаліс¬тичної системи господарювання, ліквідація Ради еконо¬мічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.
Загалом світове господарство наприкінці XX — на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кіль¬кість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють.
На розвиток світового господарства виливають такі чинники:
1. розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;
2. зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;
3. поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;
4. високий рівень інтенсифікації міжнародного ру¬ху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;
5. інтернаціоналізація виробництва і капіталу;
Розгортанням НТР. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому країни повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв’язків між ними, формуванню стійких структур у світовому господарстві.
Інтернаціоналізацію господарського життя, міжнародним поділом праці. Нині країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукція, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв’язків між державами-партнерами у міжнародній сфері.
Необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо). Потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо), доцільність об’єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств Світового океану й космосу, як для збереження уже набутих людських знань, ідей, так і для переробки й використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співробітництва.
Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відпорної інфраструктури: прокладання трансконтинентальних залізниць, світових систем зв’язку та ін.
Етапи розвитку світового господарства:
Доіндустріальна стадія виробництва — кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між¬ народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст.
Початок XVIII — середина XIX ст. Характери¬зується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку — вищого досягнення капіталізму.
Кінець XIX — початок XX ст. Саме в цей пері¬од завершилося формування світової системи госпо¬дарства на основі великого машинного виробництва.
Кінець 20-х — середина 80-х років XX ст. Після
Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з па¬дінням колоніальної системи. Світова економіка роз¬кололася на дві основні системи — соціалістичну та ка¬піталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної за¬лежності. У цей період ринкова економіка суттєво тран¬сформувалась у напрямі соціального господарювання. Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно ут¬верджувалась змішана економіка. Ринкову систему сві¬тового господарства в середині 80-х років XX ст. утво¬рювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індус¬тріальне розвинутих.
Кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. Визна¬чальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-еко¬номічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування сві¬тового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відок¬ремлення більшості країн Східної Європи від соціаліс¬тичної системи господарювання, ліквідація Ради еконо¬мічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.
Загалом світове господарство наприкінці XX — на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кіль¬кість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють.
На розвиток світового господарства виливають такі чинники:
1. розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;
2. зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;
3. поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;
4. високий рівень інтенсифікації міжнародного ру¬ху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;
5. інтернаціоналізація виробництва і капіталу;