| Назва: | Стратегія щодо конкурентів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 10,73 KB |
| Скачувань: | 18 |
Невеликі підприємства, що можуть дістати підтримку держави або великих фірм, бути поглиненими цими великими фірмами і за короткий час розвинутись до статусу великого конкурента.
Порівняння окремих параметрів діяльності фірми дає можливість не лише визначити стан конкуруючої фірми, а і визначити сильні та слабкі сторони фірми її можливості та загрози.
Сильні сторони – це внутрішні можливості чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги.
Слабкі сторони – види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або ресурси, підсистема потенціалу, що неправильно використовуються.
Можливості – альтернативи, що їх може використати фірма для досягнення стратегічних цілей.
Загрози – будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху фірми у напрямку досягнення своїх місії та цілей.
Під час аналізу та вибору стратегії управління необхідно врахову¬вати різні фактори, які умовно поділяють на два рівні: макро- і мікро-рівень. Вивчаючи мікрорівень, слід враховувати фактори, пов'язані з конкретним становищем підприємства, наприклад, його розмірами, наявністю робочої сили, специфікою організаційної структури та ін. Необхідно чітко усвідомити, що навіть найдосвідченіші експерти та аналітики можуть лише рекомендувати певну стратегію, а оцінити можливості та взяти на себе всю повноту відповідальності за прий¬няття та розробку обраної стратегії повинен керівник підприємства (фірми). Для цього потрібно знати теорію та практику управління (ме¬неджмент) і вміти, що та з чого вибирати.
Ідеальної моделі управління не існує, оскільки кожне підприємство (фірма) унікальне. Кожний повинен шукати свою власну модель. Се¬ред факторів, що визначають такий вибір, можна назвати такі: розмір підприємства (фірми); характер продукції; характер стратегічної зони господарювання.
З погляду останнього фактора виділяють модель:
раціонального внутрішньофірмового управління в спокійному зов¬нішньому середовищі;
управління в умовах динамічного і різноманітного ринку;
управління в умовах динамічного науково-технічного прогресу;
пристосування до проблем, що виникають спонтанно, раптово під впливом зовнішнього середовища фірми.
Підприємства (фірми) перебувають у процесі постійного пошуку власної моделі управління (рис. 14). Це безпосередній процес, оскіль¬ки змінюється сама фірма та її середовище. Більшість американських компаній здійснюють окремі організаційні зміни не рідше від одного разу на рік, а великі організації провадять такі зміни кожних 4-5 ро¬ків. Загальний же напрям еволюції - перехід від моделі управління в умовах масового виробництва та відносно низького рівня конку¬ренції до моделі управління в умовах індивідуалізованого виробницт¬ва та конкуренції, що загострилася.
Сучасна система управління повинна бути простою та гнучкою, її основні критерії - забезпечення ефективності та конкурентоспро¬можності. На думку фахівців вона повинна мати такі основні харак¬теристики:
невеликі підрозділи укомплектовуються меншою кількістю, але більш кваліфікованими людьми;
невелика кількість рівнів управління;
структура, що грунтується на групах (командах) фахівців;
характер та якість продукції, графіки і процедури роботи, орієнто¬вані на споживача
Суть раціоналістичної стратегії полягає в переконанні, що успіх підприємства (фірми) залежить від таких факторів, як раціональна ор¬ганізація виробництва продукції, зниження витрат за рахунок вияв¬лення внутрішньовиробничих резервів, зростання продуктивності пра¬ці, ефективності використання всіх ресурсіа Підприємство (фірма) розглядається як замкнена система При такому підході цілі та зав¬дання вважають заданими і стабільними протягом тривалого часу. Основа стратегії - безперервне зростання та поглиблення спеціалі¬зації виробництва; побудова організаційної структури за функціональ¬ними принципами (з чітким розподілом апарату управління по служ¬бах); контроль усіх видів діяльності, чітке виконання управління вказі¬вок зверху. Ця стратегія управління була властива централізованій системі економіки.
Вихідні перебудови нової стратегії зводяться до такого:
ставка робиться на людину, яка самореалізується (на відміну від людини економічної та соціальної);
. підприємство (фірма) розглядається як живий організм, що скла¬дається з людей, які об'єднуються за спільними цінностями („клан");
підприємству (фірмі) притаманне постійне оновлення, обумовлене внутрішнім прагненням і націлене на пристосування до зовнішніх фак¬торів, основним з яких є споживач.
Нова стратегія грунтується на системному, ситуаційному підході.
Порівняння окремих параметрів діяльності фірми дає можливість не лише визначити стан конкуруючої фірми, а і визначити сильні та слабкі сторони фірми її можливості та загрози.
Сильні сторони – це внутрішні можливості чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги.
Слабкі сторони – види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або ресурси, підсистема потенціалу, що неправильно використовуються.
Можливості – альтернативи, що їх може використати фірма для досягнення стратегічних цілей.
Загрози – будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху фірми у напрямку досягнення своїх місії та цілей.
Під час аналізу та вибору стратегії управління необхідно врахову¬вати різні фактори, які умовно поділяють на два рівні: макро- і мікро-рівень. Вивчаючи мікрорівень, слід враховувати фактори, пов'язані з конкретним становищем підприємства, наприклад, його розмірами, наявністю робочої сили, специфікою організаційної структури та ін. Необхідно чітко усвідомити, що навіть найдосвідченіші експерти та аналітики можуть лише рекомендувати певну стратегію, а оцінити можливості та взяти на себе всю повноту відповідальності за прий¬няття та розробку обраної стратегії повинен керівник підприємства (фірми). Для цього потрібно знати теорію та практику управління (ме¬неджмент) і вміти, що та з чого вибирати.
Ідеальної моделі управління не існує, оскільки кожне підприємство (фірма) унікальне. Кожний повинен шукати свою власну модель. Се¬ред факторів, що визначають такий вибір, можна назвати такі: розмір підприємства (фірми); характер продукції; характер стратегічної зони господарювання.
З погляду останнього фактора виділяють модель:
раціонального внутрішньофірмового управління в спокійному зов¬нішньому середовищі;
управління в умовах динамічного і різноманітного ринку;
управління в умовах динамічного науково-технічного прогресу;
пристосування до проблем, що виникають спонтанно, раптово під впливом зовнішнього середовища фірми.
Підприємства (фірми) перебувають у процесі постійного пошуку власної моделі управління (рис. 14). Це безпосередній процес, оскіль¬ки змінюється сама фірма та її середовище. Більшість американських компаній здійснюють окремі організаційні зміни не рідше від одного разу на рік, а великі організації провадять такі зміни кожних 4-5 ро¬ків. Загальний же напрям еволюції - перехід від моделі управління в умовах масового виробництва та відносно низького рівня конку¬ренції до моделі управління в умовах індивідуалізованого виробницт¬ва та конкуренції, що загострилася.
Сучасна система управління повинна бути простою та гнучкою, її основні критерії - забезпечення ефективності та конкурентоспро¬можності. На думку фахівців вона повинна мати такі основні харак¬теристики:
невеликі підрозділи укомплектовуються меншою кількістю, але більш кваліфікованими людьми;
невелика кількість рівнів управління;
структура, що грунтується на групах (командах) фахівців;
характер та якість продукції, графіки і процедури роботи, орієнто¬вані на споживача
Суть раціоналістичної стратегії полягає в переконанні, що успіх підприємства (фірми) залежить від таких факторів, як раціональна ор¬ганізація виробництва продукції, зниження витрат за рахунок вияв¬лення внутрішньовиробничих резервів, зростання продуктивності пра¬ці, ефективності використання всіх ресурсіа Підприємство (фірма) розглядається як замкнена система При такому підході цілі та зав¬дання вважають заданими і стабільними протягом тривалого часу. Основа стратегії - безперервне зростання та поглиблення спеціалі¬зації виробництва; побудова організаційної структури за функціональ¬ними принципами (з чітким розподілом апарату управління по служ¬бах); контроль усіх видів діяльності, чітке виконання управління вказі¬вок зверху. Ця стратегія управління була властива централізованій системі економіки.
Вихідні перебудови нової стратегії зводяться до такого:
ставка робиться на людину, яка самореалізується (на відміну від людини економічної та соціальної);
. підприємство (фірма) розглядається як живий організм, що скла¬дається з людей, які об'єднуються за спільними цінностями („клан");
підприємству (фірмі) притаманне постійне оновлення, обумовлене внутрішнім прагненням і націлене на пристосування до зовнішніх фак¬торів, основним з яких є споживач.
Нова стратегія грунтується на системному, ситуаційному підході.