| Назва: | Санація підприємств |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,5 KB |
| Скачувань: | 87 |
Санація підприємств
Термін «санація» походить від латинського «sanare» і пере¬кладається як оздоровлення чи лікування. У Фінансовому слов¬нику санацію трактують як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. Зви¬чайно здійснюють санацію через структурну перебудову вироб¬ництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнен¬ня підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи.
Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємо¬пов'язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-пра¬вового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спря¬мовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і віднов¬лення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспромож¬ності в довгостроковому періоді.
В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.
Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінан¬сово-економічного характеру. Метою фінансової санації є покрит¬тя поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, ско¬рочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборот¬ного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для прове¬дення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру".
Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремо¬го підприємства являє собою так звана «класична модель са¬нації», яка широко використовується як основа для розробки ме¬ханізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи.
В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчен¬ня фінансового стану на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Ос¬новними з них є показники платоспроможності, ліквідності, при¬бутковості тощо. Після отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини фінансової кризи ро¬биться висновок про доцільність чи недоцільність санації даного суб'єкта господарювання.
Варто звернути увагу, що в економічній літературі з питань санації часто згадується концепція швидкого виявлення фінансо¬вої кризи і радикальних санаційних дій. Прихильники цього на¬пряму (в основному економісти-практики) не враховують той факт, що в даному випадку не залишається часу для детального дослідження причин спаду і розробки оптимальної стратегії. На противагу цій точці зору більша група економістів-теоретиків стверджує, що цейтнот у підготовці санаційної програми - ос¬новний фактор майбутніх невдач. Саме тому окремим аналітич¬ним блоком у класичній моделі санації є формування стра¬тегічних цілей і тактики.
Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом оптимізації, коорди¬нації і розподілу ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стра¬тегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які забезпечили б компанії високий рівень рентабельності. Суть стратегії - вибір найкращих варіантів розвитку фірми і оптимізація політики капіталовкладень.
У відповідності з розробленою стратегією розробляється про¬грама санації, яка виражає систему запрогнозованих взаємо¬пов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх фінансових джерел і з врахуванням стратегічних цілей санації. В програмі фіксуються загальні принципові підходи до оздоровлення, які конкретизу¬ються в проекті санації. В ньому повинні міститись техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкрет¬ні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, строки ос¬воєння інвестицій та їх окупності, оцінка ефективності санацій¬них заходів, а також прогнозні результати реалізації проекту.
Термін «санація» походить від латинського «sanare» і пере¬кладається як оздоровлення чи лікування. У Фінансовому слов¬нику санацію трактують як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. Зви¬чайно здійснюють санацію через структурну перебудову вироб¬ництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнен¬ня підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи.
Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємо¬пов'язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-пра¬вового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спря¬мовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і віднов¬лення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспромож¬ності в довгостроковому періоді.
В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.
Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінан¬сово-економічного характеру. Метою фінансової санації є покрит¬тя поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, ско¬рочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборот¬ного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для прове¬дення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру".
Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремо¬го підприємства являє собою так звана «класична модель са¬нації», яка широко використовується як основа для розробки ме¬ханізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи.
В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчен¬ня фінансового стану на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Ос¬новними з них є показники платоспроможності, ліквідності, при¬бутковості тощо. Після отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини фінансової кризи ро¬биться висновок про доцільність чи недоцільність санації даного суб'єкта господарювання.
Варто звернути увагу, що в економічній літературі з питань санації часто згадується концепція швидкого виявлення фінансо¬вої кризи і радикальних санаційних дій. Прихильники цього на¬пряму (в основному економісти-практики) не враховують той факт, що в даному випадку не залишається часу для детального дослідження причин спаду і розробки оптимальної стратегії. На противагу цій точці зору більша група економістів-теоретиків стверджує, що цейтнот у підготовці санаційної програми - ос¬новний фактор майбутніх невдач. Саме тому окремим аналітич¬ним блоком у класичній моделі санації є формування стра¬тегічних цілей і тактики.
Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом оптимізації, коорди¬нації і розподілу ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стра¬тегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які забезпечили б компанії високий рівень рентабельності. Суть стратегії - вибір найкращих варіантів розвитку фірми і оптимізація політики капіталовкладень.
У відповідності з розробленою стратегією розробляється про¬грама санації, яка виражає систему запрогнозованих взаємо¬пов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх фінансових джерел і з врахуванням стратегічних цілей санації. В програмі фіксуються загальні принципові підходи до оздоровлення, які конкретизу¬ються в проекті санації. В ньому повинні міститись техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкрет¬ні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, строки ос¬воєння інвестицій та їх окупності, оцінка ефективності санацій¬них заходів, а також прогнозні результати реалізації проекту.
