| Назва: | Менеджмент підприємств бізнесу |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,17 KB |
| Скачувань: | 20 |
Менеджмент підприємств бізнесу
Управління як особлива сфера діяльності притаманне економіці ще з незапам'ятних часів, але ринок перетворює цю сферу в основну для виробництва. Виникає потреба у формуванні спеціальної теорії і прак¬тики менеджменту, тобто управлінні підприємством. Це пояснюється принаймні трьома обставинами: у зв'язку із створенням акціонерних товариств безпосереднє управління їх рухомим і нерухомим майном переходить до особливої групи довірених осіб - менеджерів, які, не будучи власниками цього майна, здатні забезпечити його прибуткове використання в інтересах акціонерів; внаслідок ускладнення техно¬логії виробництва та зростання вартості обладнання виникає потреба в такій організації справи, яка б гарантувала відповідальне ставлений кожного працівника; загострення конкурентної боротьби потребує заінтересованості у справах фірми всіх її співробітників.
Проблема, як відомо, виникає разом із засобами вирішення її. Ак¬ціонерна форма виробництва змушує довірити управління діяльністю фірми найманим працівникам, якими є менеджери. Проте разом з тим розповсюдженням акцій серед них (а також інших працівників фірми) забезпечується їх відповідальність і заінтересованість, стимулюється високий професіоналізм.
Нині менеджмент перетворився в ефективну теорію і практику ор¬ганізації виробництва не тільки на мікрорівні, де функціонують під¬приємницькі структури, а й на макрорівні, де свої управлінські функції виконує держава регулюванням економіки, в тому числі бізнесу.
Суть менеджменту і проблеми його розвитку
Економічне становище окремого підприємства (фірми) і економіки в цілому визначають три основні фактори: рівень техніки і технології; якість робочої сили і задіяність мотивації до праці; організація і управ¬ління виробництвом. Останній фактор є системоутворюючою умовою виробництва і впливає на два інших. Він має й самостійне значення, що визначається як менеджмент, тобто процес організації та управ¬ління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збіль¬шення прибутку.
Біля джерел менеджменту стояв американський інженер і дослід¬ник Ф. Тейлор. Запропонована ним раціоналізація праці і стосунків на виробництві зумовила справжній переворот, дала змогу докорінно змінити організацію та управління, значно підвищити ефективність виробництва, їх значення для управлінської науки відзначають і сучас¬ні вчені
Тейлор розглядав управління як мистецтво знати точно, що нале¬жить зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом. Він виділив чотири групи управлінських функцій: вибір мети; вибір коштів; підготовка коштів; контроль результатів.
Послідовник Тейлора француз Файоль, узагальнивши набутий до¬свід, визначив, що управляти - це вести підприємство до мети, праг¬нучи найкращим чином використовувати його ресурси, забезпечуючи правильний хід виконання основних функцій підприємства. Управлін¬ня полягає в тому, щоб передбачати (вивчати майбутнє і встановлю¬вати програму дій); організовувати (будувати подвійний організм підприємства: матеріальний і соціальний); розпоряджатися (приводи¬ти у дію персонал підприємства); узгоджувати (пов'язувати і об'єдну¬вати Дії та зусилля) та контролювати (спостерігати, щоб усе відбува¬лося згідно з розпорядженнями).
Класифікація Файоля до цього часу лежить в основі науки управ¬ління.
Науково-технічний прогрес, розвиток виробництва, інші соціально-економічні та політичні умови ставлять перед теорією і практикою ме¬неджменту дедалі нові проблеми. У процесі вирішення їх у рамках менеджменту виділялися різні напрями, відбулося його злиття з інши¬ми, близькими до нього науками.
Сучасний менеджмент є міждисциплінарною наукою. Кожній функ¬ції управління сьогодні відповідає особлива наука: індустріальна та інженерна соціологія; соціальна психологія та інженерна (ергономі¬ка); соціоніка; економіка та економічна психологія; педагогіка; філо¬софія; математика; кібернетика; інформатика та ін.
Проблемами менеджменту нині займаються як теоретики, так і практики. І це зрозуміло, оскільки немає галузі виробництва, сфери життєдіяльності людей, де б не було управління.
Менеджмент - це функція, вид діяльності, пов'язаний з керівницт¬вом людьми в різних організаціях. Проте менеджмент підприємств (фірм) відрізняється від решти видів управління тим, що їх метою, а отже, і завданням управління, є виробництво товарів або надання послуг, іншими словами, задоволення потреб людей і суспільства в умовах ринку.
Отже, на відміну від інших організацій менеджмент підприємниць¬ких структур в усіх своїх рішеннях керується економічними мірку¬ваннями. Його існування і престиж обґрунтовуються економічними результатами діяльності.
У спрощеному розумінні менеджмент - це вміння досягти постав¬лених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент - це також галузь людського знання, що допома¬гає здійснити функцію управління.
Управління як особлива сфера діяльності притаманне економіці ще з незапам'ятних часів, але ринок перетворює цю сферу в основну для виробництва. Виникає потреба у формуванні спеціальної теорії і прак¬тики менеджменту, тобто управлінні підприємством. Це пояснюється принаймні трьома обставинами: у зв'язку із створенням акціонерних товариств безпосереднє управління їх рухомим і нерухомим майном переходить до особливої групи довірених осіб - менеджерів, які, не будучи власниками цього майна, здатні забезпечити його прибуткове використання в інтересах акціонерів; внаслідок ускладнення техно¬логії виробництва та зростання вартості обладнання виникає потреба в такій організації справи, яка б гарантувала відповідальне ставлений кожного працівника; загострення конкурентної боротьби потребує заінтересованості у справах фірми всіх її співробітників.
Проблема, як відомо, виникає разом із засобами вирішення її. Ак¬ціонерна форма виробництва змушує довірити управління діяльністю фірми найманим працівникам, якими є менеджери. Проте разом з тим розповсюдженням акцій серед них (а також інших працівників фірми) забезпечується їх відповідальність і заінтересованість, стимулюється високий професіоналізм.
Нині менеджмент перетворився в ефективну теорію і практику ор¬ганізації виробництва не тільки на мікрорівні, де функціонують під¬приємницькі структури, а й на макрорівні, де свої управлінські функції виконує держава регулюванням економіки, в тому числі бізнесу.
Суть менеджменту і проблеми його розвитку
Економічне становище окремого підприємства (фірми) і економіки в цілому визначають три основні фактори: рівень техніки і технології; якість робочої сили і задіяність мотивації до праці; організація і управ¬ління виробництвом. Останній фактор є системоутворюючою умовою виробництва і впливає на два інших. Він має й самостійне значення, що визначається як менеджмент, тобто процес організації та управ¬ління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збіль¬шення прибутку.
Біля джерел менеджменту стояв американський інженер і дослід¬ник Ф. Тейлор. Запропонована ним раціоналізація праці і стосунків на виробництві зумовила справжній переворот, дала змогу докорінно змінити організацію та управління, значно підвищити ефективність виробництва, їх значення для управлінської науки відзначають і сучас¬ні вчені
Тейлор розглядав управління як мистецтво знати точно, що нале¬жить зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом. Він виділив чотири групи управлінських функцій: вибір мети; вибір коштів; підготовка коштів; контроль результатів.
Послідовник Тейлора француз Файоль, узагальнивши набутий до¬свід, визначив, що управляти - це вести підприємство до мети, праг¬нучи найкращим чином використовувати його ресурси, забезпечуючи правильний хід виконання основних функцій підприємства. Управлін¬ня полягає в тому, щоб передбачати (вивчати майбутнє і встановлю¬вати програму дій); організовувати (будувати подвійний організм підприємства: матеріальний і соціальний); розпоряджатися (приводи¬ти у дію персонал підприємства); узгоджувати (пов'язувати і об'єдну¬вати Дії та зусилля) та контролювати (спостерігати, щоб усе відбува¬лося згідно з розпорядженнями).
Класифікація Файоля до цього часу лежить в основі науки управ¬ління.
Науково-технічний прогрес, розвиток виробництва, інші соціально-економічні та політичні умови ставлять перед теорією і практикою ме¬неджменту дедалі нові проблеми. У процесі вирішення їх у рамках менеджменту виділялися різні напрями, відбулося його злиття з інши¬ми, близькими до нього науками.
Сучасний менеджмент є міждисциплінарною наукою. Кожній функ¬ції управління сьогодні відповідає особлива наука: індустріальна та інженерна соціологія; соціальна психологія та інженерна (ергономі¬ка); соціоніка; економіка та економічна психологія; педагогіка; філо¬софія; математика; кібернетика; інформатика та ін.
Проблемами менеджменту нині займаються як теоретики, так і практики. І це зрозуміло, оскільки немає галузі виробництва, сфери життєдіяльності людей, де б не було управління.
Менеджмент - це функція, вид діяльності, пов'язаний з керівницт¬вом людьми в різних організаціях. Проте менеджмент підприємств (фірм) відрізняється від решти видів управління тим, що їх метою, а отже, і завданням управління, є виробництво товарів або надання послуг, іншими словами, задоволення потреб людей і суспільства в умовах ринку.
Отже, на відміну від інших організацій менеджмент підприємниць¬ких структур в усіх своїх рішеннях керується економічними мірку¬ваннями. Його існування і престиж обґрунтовуються економічними результатами діяльності.
У спрощеному розумінні менеджмент - це вміння досягти постав¬лених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент - це також галузь людського знання, що допома¬гає здійснити функцію управління.