| Назва: | Технології навчання |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 93,18 KB |
| Скачувань: | 133 |
Розвиток інтелектуальної сфери - центральна ланка психічного розвитку дитини. Чим вище рівень сформованості розумової діяльності що учиться, тим глибше, содержательнее засвоєння знань. Інтелектуальна сфера містить у собі такі важливі елементи як мислення, увага і пам'ять людини. Без їхнього розвитку неможливо засвоювати знання. Розвиткові цих елементів сприяє природа, що заклала здатність людини до розвитку. Але повною мірою вони розвиваються під дією соціальних факторів. Увага багато в чому залежить від мотивації навчання, тому так важливо підтримувати увага учнів під час навчання. Пам'ять бере участь безпосередньо в процесі пізнання, накопичуючи знання. Важливо розвивати різні види пам'яті, щоб вони доповнювали один одного. Мислення допомагає обробляти отриману інформацію, аналізуючи, синтезуючи, зіставляючи, систематизуючи неї. У кожної людини по-різному розвиті всі ці елементи інтелектуальної і мотиваційної сфер. Всі елементи взаємодіють, зв'язані між собою. Рівень цієї взаємодії і дозволяє розділяти учнів на групи. Різні автори виділяють різну кількість критеріїв розумового розвитку школярів. По двох критерію виділяють А.А. Бударный і И.М. Черг. И.Унт і Ю.К. Бабанский виділяють до 7-8 критеріїв. Різниця полягає в тім, що в содержание критеріїв входять всі елементи мотиваційної й інтелектуальної сфер людини. Можна зупинитися на критеріях, виділених И.М. Чередовым:
Навченість - фонд попередніх знань, здатності в області аналізу, синтезу, виділення істотного, рівні прояву самостійності мислення, володіння й оперирования навичками розумової діяльності і навчальної праці.
Навчальна працездатність - фізіологічна здатність, відношення до навчання, свідомість, наполегливість.
Виходячи з рівня розвитку цих критеріїв, можна розділити учнів на чотири групи:
І вищий рівень – навченість висока,
працездатність висока.
ІІ високий рівень – навченість висока,
працездатність середня;
навченість середня,
працездатність висока.
ІІІ середній рівень – навченість висока,
працездатність низька;
навченість низька,
працездатність висока;
навченість середня,
працездатність середня;
ІV низький рівень – навченість середня,
працездатність низька;
навченість низька,
працездатність середня;
навченість низька,
працездатність низька.
Таким чином, згрупувавши учнів по рівнях розвитку, можна домогтися більшої ефективності в процесі навчання. Спиратися при організації діяльності потрібно на вже сформовані елементи, розвивати при цьому ті, котрі недостатньо сформовані.
Диференціацію розрізняють як внутрішню і зовнішню. Внутрішня диференціація - це розподіл дітей усередині класу на групи за рівнем їхнього інтелектуального розвитку. У педагогічній практиці звичайно поділяють на три групи (високий, середній, низький). При плануванні й організації діяльності дітей на уроці для кожної з груп може бути запропоноване завдання різного рівня складності, можуть застосовуватися різні методи навчання при поясненні, закріпленні, контролі.
Зовнішня диференціація - це розподіл учнів на основі не тільки інтелектуального розвитку, але і по інтересах до якого-небудь виду діяльності, до предмета. У сучасних школах можна спостерігати формування класів, орієнтованих на вивчення гуманітарних, математичних, природних областей знань, орієнтованих на одержання допрофесійної підготовки по якій-небудь професії і т.д. Зовнішню і внутрішню диференціацію можна спостерігати паралельно.
Індивідуалізація навчання
При розподілі учнів на групи по типологічних ознаках можна зустріти дітей, що випадають із груп, тому що в них яскраво виявляються індивідуальні риси. Це може бути дуже високе або дуже низький інтелектуальний розвиток, інтерес до якої-небудь вузької сфери діяльності, до якомусь одному предметові, особливості характеру школярі і т.д. До таких учнів потрібен індивідуальний підхід.
Індивідуалізація навчання - організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, дозволяє створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного учня.
Індивідуалізація завжди відносна, тому що в масовій школі немає умов для організації індивідуального навчання постійно, воно існує епізодично, як того вимагає обстановка. Часто враховуються якісь окремі особливості особистості, тоді як інші упускаються. Іноді відбувається облік деяких властивостей або стану особистості лише в тому випадку, якщо саме це важливо для даного учня. Багато учителів усе-таки багато уваги приділяють індивідуальній роботі з учнями. При цьому великою увагою користуються діти, що по різних причинах не засвоюють навчальний матеріал разом з усіма. Набагато меншою увагою користуються учні, що випереджають у своєму розвитку своїх однолітків. Це може привести до того, що дитина, не одержуючи поштовху до подальшого розвитку, може поступово зрівнятися з іншими.
5. Сутність і методи технології програмованого навчання
Навченість - фонд попередніх знань, здатності в області аналізу, синтезу, виділення істотного, рівні прояву самостійності мислення, володіння й оперирования навичками розумової діяльності і навчальної праці.
Навчальна працездатність - фізіологічна здатність, відношення до навчання, свідомість, наполегливість.
Виходячи з рівня розвитку цих критеріїв, можна розділити учнів на чотири групи:
І вищий рівень – навченість висока,
працездатність висока.
ІІ високий рівень – навченість висока,
працездатність середня;
навченість середня,
працездатність висока.
ІІІ середній рівень – навченість висока,
працездатність низька;
навченість низька,
працездатність висока;
навченість середня,
працездатність середня;
ІV низький рівень – навченість середня,
працездатність низька;
навченість низька,
працездатність середня;
навченість низька,
працездатність низька.
Таким чином, згрупувавши учнів по рівнях розвитку, можна домогтися більшої ефективності в процесі навчання. Спиратися при організації діяльності потрібно на вже сформовані елементи, розвивати при цьому ті, котрі недостатньо сформовані.
Диференціацію розрізняють як внутрішню і зовнішню. Внутрішня диференціація - це розподіл дітей усередині класу на групи за рівнем їхнього інтелектуального розвитку. У педагогічній практиці звичайно поділяють на три групи (високий, середній, низький). При плануванні й організації діяльності дітей на уроці для кожної з груп може бути запропоноване завдання різного рівня складності, можуть застосовуватися різні методи навчання при поясненні, закріпленні, контролі.
Зовнішня диференціація - це розподіл учнів на основі не тільки інтелектуального розвитку, але і по інтересах до якого-небудь виду діяльності, до предмета. У сучасних школах можна спостерігати формування класів, орієнтованих на вивчення гуманітарних, математичних, природних областей знань, орієнтованих на одержання допрофесійної підготовки по якій-небудь професії і т.д. Зовнішню і внутрішню диференціацію можна спостерігати паралельно.
Індивідуалізація навчання
При розподілі учнів на групи по типологічних ознаках можна зустріти дітей, що випадають із груп, тому що в них яскраво виявляються індивідуальні риси. Це може бути дуже високе або дуже низький інтелектуальний розвиток, інтерес до якої-небудь вузької сфери діяльності, до якомусь одному предметові, особливості характеру школярі і т.д. До таких учнів потрібен індивідуальний підхід.
Індивідуалізація навчання - організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, дозволяє створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного учня.
Індивідуалізація завжди відносна, тому що в масовій школі немає умов для організації індивідуального навчання постійно, воно існує епізодично, як того вимагає обстановка. Часто враховуються якісь окремі особливості особистості, тоді як інші упускаються. Іноді відбувається облік деяких властивостей або стану особистості лише в тому випадку, якщо саме це важливо для даного учня. Багато учителів усе-таки багато уваги приділяють індивідуальній роботі з учнями. При цьому великою увагою користуються діти, що по різних причинах не засвоюють навчальний матеріал разом з усіма. Набагато меншою увагою користуються учні, що випереджають у своєму розвитку своїх однолітків. Це може привести до того, що дитина, не одержуючи поштовху до подальшого розвитку, може поступово зрівнятися з іншими.
5. Сутність і методи технології програмованого навчання