| Назва: | Ушинський К.Д. - основоположник педагогічної науки |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 12,36 KB |
| Скачувань: | 71 |
Наприкінці 1859 р. К. Ушинського було призначено на поса¬ду інспектора класів Смольного інституту шляхетних дівчат, де панували мертвотна атмосфера і страшенна зашкарублість. До¬лаючи великі перешкоди можновладців, Ушинський перетворив його в пристойний навчально-виховний заклад, запропонувавши новий навчальний план, додатковий дворічний педагогічний клас, залучивши до роботи талановитих педагогів. Одночасно він про¬довжував вести активну літературну й громадську діяльність. Склав хрестоматію "Дитячий світ" (1861 р.), редагував "Журнал Министерства народного просвещения", опублікувавши в ньому
К. Ушинський справедливо вважав надане йому відряджен¬ня за кордон замаскованим засланням. Видатний педагог-патрі¬от тяжко переживав розлуку з батьківщиною. В одному з листів 11 листопада 1863 р. він писав: "Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два й останні тоненькі зв'язки мої з Руссю порвуть¬ся, і я залишусь десь у Ніцці чи Женеві, як острівець, загублений серед океану". Здоров'я з кожним днем все погіршувалось. Не¬зважаючи на це, учений-патріот і на чужині проводив напруже¬ну наукову роботу. Склав книжку для читання "Рідне слово" (1864 р.), написав статтю "Педагогічна подорож до Швейцарії", підготував до друку два томи фундаментальної праці "Людина як предмет виховання" (1868 р.), зібрав матеріал до третього тому цього унікального твору тощо.
Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народ¬ності, який ґрунтується на думці, що народ має право на школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах, й повинен її мати. З'ясуванню педагогічного принципу він при¬святив одну з найвизначніших праць - "Про народність у гро¬мадському вихованні" (1857 р.).
"Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, - зазначає К. Ушинський, - на яку може розраховувати вихован¬ня: це те, що ми звемо народністю..."1 Під народністю він ро¬зумів своєрідність кожного народу, нації, зумовлену їх історич¬ним розвитком, географічними, природними умовами. Це "поля батьківщини, її мова, її перекази і життя"2, тобто те самобутнє, найтиповіше і найдорожче, що відрізняє одну націю від іншої й забезпечує їй успішне функціонування і розвиток. Виховання, коли воно не хоче бути безсилим, має бути народним.
Народна педагогіка, як і вся народна виховна мудрість, одержала в трактуванні Н.Ушинського найвищу оцінку. Він перший поставив на п'єдестал почестей народну педагогіку. Він же й перший увів поняття "народна педагогіка" в широкий обіг, обґрунтувавши правомірність цього терміна в педагогічній на¬уці, теоретично й практично довів, що народна педагогіка, є золо¬тим фондом педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного й все¬бічного вивчення виховного досвіду народу.
К. Ушинський писав, що "виховання, створене самим наро¬дом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу"1. За його справедливим твер¬дженням, "тільки народне виховання є живим органом в істо¬ричному процесі народного розвитку"2. А тому виховання не треба вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ; з ним воно народилося, з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості.
Педагогічна спадщина К. Ушинського - вершина не тільки вітчизняної, а й світової педагогічної думки. І на таку височінь він піднісся завдяки тому, що джерелом його творчості була на¬родна педагогіка. Сторінки його творів щедро засіяні золотими розсипами народної педагогіки. Наприклад, у першій частині "Рідного слова" вміщено понад 75 відсотків фольклору щодо загальної кількості матеріалу, а в другій - половину. У "Рідно¬му слові" Ушинський використав 366 прислів'їв і приказок, 62 загадки, 51 баєчку і жарт, 32 народні казки, 22 народні пісні, 7 скоромовок, а також безліч творів, у тому числі й своїх, близьких за змістом і формою до народних.
Ушинському належить розробка наукових засад національного виховання. Національним він вважав виховання, яке історично склалося на історичному грунтів певної конкретної нації й своїми цілями, змістом і засобами підпорядковане самобутній природі дитини, потребам забезпечення її належного тілесного, чуттєво-вольового, інтелектуального, духовно-морального й естетичного розвитку, засвоєнню національних, місцевих етнографічних та за¬гальнолюдських культурних цінностей, формуванню довершеної особистості, національне свідомого представника свого народу.
Стаття К. Ушинського "Про необхідність зробити російські школи російськими" (1867 р.) через "переважне, посилене ви¬вчення батьківщини" своїм змістом і логікою закликає одно¬часно до того, щоб зробити українські школи українськими на основі інтенсивного вивчення України й українознавства.
Будучи українцем, К. Ушинський пишався своєю національ¬ною належністю, написав фундаментальну працю з українознав¬ства, яку, на жаль, ще не надруковано.
К. Ушинський справедливо вважав надане йому відряджен¬ня за кордон замаскованим засланням. Видатний педагог-патрі¬от тяжко переживав розлуку з батьківщиною. В одному з листів 11 листопада 1863 р. він писав: "Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два й останні тоненькі зв'язки мої з Руссю порвуть¬ся, і я залишусь десь у Ніцці чи Женеві, як острівець, загублений серед океану". Здоров'я з кожним днем все погіршувалось. Не¬зважаючи на це, учений-патріот і на чужині проводив напруже¬ну наукову роботу. Склав книжку для читання "Рідне слово" (1864 р.), написав статтю "Педагогічна подорож до Швейцарії", підготував до друку два томи фундаментальної праці "Людина як предмет виховання" (1868 р.), зібрав матеріал до третього тому цього унікального твору тощо.
Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народ¬ності, який ґрунтується на думці, що народ має право на школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах, й повинен її мати. З'ясуванню педагогічного принципу він при¬святив одну з найвизначніших праць - "Про народність у гро¬мадському вихованні" (1857 р.).
"Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, - зазначає К. Ушинський, - на яку може розраховувати вихован¬ня: це те, що ми звемо народністю..."1 Під народністю він ро¬зумів своєрідність кожного народу, нації, зумовлену їх історич¬ним розвитком, географічними, природними умовами. Це "поля батьківщини, її мова, її перекази і життя"2, тобто те самобутнє, найтиповіше і найдорожче, що відрізняє одну націю від іншої й забезпечує їй успішне функціонування і розвиток. Виховання, коли воно не хоче бути безсилим, має бути народним.
Народна педагогіка, як і вся народна виховна мудрість, одержала в трактуванні Н.Ушинського найвищу оцінку. Він перший поставив на п'єдестал почестей народну педагогіку. Він же й перший увів поняття "народна педагогіка" в широкий обіг, обґрунтувавши правомірність цього терміна в педагогічній на¬уці, теоретично й практично довів, що народна педагогіка, є золо¬тим фондом педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного й все¬бічного вивчення виховного досвіду народу.
К. Ушинський писав, що "виховання, створене самим наро¬дом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу"1. За його справедливим твер¬дженням, "тільки народне виховання є живим органом в істо¬ричному процесі народного розвитку"2. А тому виховання не треба вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ; з ним воно народилося, з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості.
Педагогічна спадщина К. Ушинського - вершина не тільки вітчизняної, а й світової педагогічної думки. І на таку височінь він піднісся завдяки тому, що джерелом його творчості була на¬родна педагогіка. Сторінки його творів щедро засіяні золотими розсипами народної педагогіки. Наприклад, у першій частині "Рідного слова" вміщено понад 75 відсотків фольклору щодо загальної кількості матеріалу, а в другій - половину. У "Рідно¬му слові" Ушинський використав 366 прислів'їв і приказок, 62 загадки, 51 баєчку і жарт, 32 народні казки, 22 народні пісні, 7 скоромовок, а також безліч творів, у тому числі й своїх, близьких за змістом і формою до народних.
Ушинському належить розробка наукових засад національного виховання. Національним він вважав виховання, яке історично склалося на історичному грунтів певної конкретної нації й своїми цілями, змістом і засобами підпорядковане самобутній природі дитини, потребам забезпечення її належного тілесного, чуттєво-вольового, інтелектуального, духовно-морального й естетичного розвитку, засвоєнню національних, місцевих етнографічних та за¬гальнолюдських культурних цінностей, формуванню довершеної особистості, національне свідомого представника свого народу.
Стаття К. Ушинського "Про необхідність зробити російські школи російськими" (1867 р.) через "переважне, посилене ви¬вчення батьківщини" своїм змістом і логікою закликає одно¬часно до того, щоб зробити українські школи українськими на основі інтенсивного вивчення України й українознавства.
Будучи українцем, К. Ушинський пишався своєю національ¬ною належністю, написав фундаментальну працю з українознав¬ства, яку, на жаль, ще не надруковано.