| Назва: | Кодування товарів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 854,43 KB |
| Скачувань: | 37 |
Метою є дослідження структури штрихових кодів, що мають найширше використання в світі, та особливостей системи штрихове кодування в Україні.
Методологічною основою роботи виступають підручники, стандарти.
При написанні курсової роботи були використані такі методи дослідження, як аналіз та дослідження літературних джерел, аналіз і синтез опрацьованої інформації, розробка власних висновків.
Структура роботи: робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ШТРИХОВОГО КОДУВАННЯ
Штрихове кодування – це система автоматичної ідентифікації об’єктів кодування. Необхідність впровадження штрихових кодів виникла у зв’язку з розвитком інформаційної технології, широким впровадженням ЕОМ у сферу виробництва і торгівлі. У результаті з’явилась можливість за рахунок автоматизованого обліку надходження, відвантаження і продажу товарів інтенсифікувати товарообіг і спростити документальне оформлення товарів на різних його етапах.
Перше згадування про штрихове кодування припадає на тридцяті роки – в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на таку тему, а незабаром, після закінчення Другої світової війни отримано патент на штрихові коди. Але на практиці їх застосували лише в 60-х роках американські залізничники при виконанні чергової ідентифікації своїх вагонів. З розвитком мікропроцесорної техніки робота з кодами значно пришвидшилась, бо вже у 1973 році США прийняли Універсальний товарний код (UPC), придатний до використання як у промисловості, так і в торгівлі. В Європі в 1977 році під назвою Європейської системи кодування (EAN) утвердилась своя система кодування. Нині у світі існує немало інших кодів.
Штриховий код – комбінація послідовно розташованих штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами [12].
Основні терміни та визначення, що застосовуються в галузі штрихового кодування, та їх зарубіжні відповідники наведені в додатку А.
Присвоєння кодів об’єктам кодування повинно відбуватись на основі певних правил і методів. Код повинен мати певну структуру і повинен допомагати впорядкуванню об’єктів. Він може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків.
Метод кодування повинен забезпечувати такі вимоги:
- одночасно ідентифікувати об’єкти класифікації;
- враховувати кількість номенклатури, яка кодується, кількість обраних ознак класифікації;
- використовувати як алфавіт коду цифри і літери алфавіту;
- забезпечувати мінімальну довжину коду, мінімальний резерв вільних кодових позначень для збереження можливості кодування нових об’єктів без порушення структури класифікації;
- бути орієнтованим на машинну обробку закодованої інформації;
- передбачати можливість автоматичного контролю помилок у кодах.
Вибір штрихового коду обумовлюється:
- видом інформації, що кодується (цифрова, абетково-цифрова);
- довжиною штрихкодової позначки, отриманої при кодуванні інформації; - інформаційною щільністю штрихового коду;
- вимогами до точності друку штрихкодової позначки; - контролепридатністю штрихового коду.
В Україні рекомендується застосовувати такі найпоширеніші і найперспективніші штрихові коди: Код EAN-13 (EAN-8), Код ITF, Код 39, Код 128.
Для вирішення завдань автоматичної ідентифікації штрихові коди можна використовувати відповідно до їх можливостей з урахуванням порівняльних характеристик наведених в табл.1.1.
Табл.1.1. Порівняльні характеристики штрихових кодів, рекомендованих для застосування в Україні
Назва
характеристики Вид штрихового коду
Код ITF Код ЕAN/UPC Код 39 Код 128
Вид інформації, яку кодують Цифрова Цифрова Абетково-цифрова Абетково-цифрова
Інформаційна щільність 2,7 мм на цифру за мінімальної ширини елемента 0,3 мм 2,1 мм на циф¬ру за ширини модуля 0,3 мм 4,8 мм на знак за ширини модуля 0,3 мм 3,3 мм на знак або 1,7мм на ци¬фру за ширини модуля 0,3 мм
Вимоги до точності друку Низькі Високі Низькі Середні
Контролепри-датність знаку Є Немає Є Є
Контролепри-датність позначки Є Є Є Є
Штрихові коди залежно від структури можуть бути:
- цифровими і абетково-цифровими;
- одномірними або двомірними;
- дискретними або безперервними;
- двонапрямними;
- контролепридатними;
- з фіксованою довжиною коду або зі змінною довжиною коду;
- з різною інформаційною щільністю.
Найпоширенішими у економічно розвинутих країнах є такі штрихові коди:
- код «2 з 5 Industrial»;
- код «2 з 5 Matrix»;
- код «2 з 5 з чергуванням» чи код ITF (Interleaved Twenty Five);
- код 39;
- код 93;
- код Codabar;
- код 128;
- код EAN (European Article Number);
- код UPC (Uniform Product Code);
- код 49.
Методологічною основою роботи виступають підручники, стандарти.
При написанні курсової роботи були використані такі методи дослідження, як аналіз та дослідження літературних джерел, аналіз і синтез опрацьованої інформації, розробка власних висновків.
Структура роботи: робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ШТРИХОВОГО КОДУВАННЯ
Штрихове кодування – це система автоматичної ідентифікації об’єктів кодування. Необхідність впровадження штрихових кодів виникла у зв’язку з розвитком інформаційної технології, широким впровадженням ЕОМ у сферу виробництва і торгівлі. У результаті з’явилась можливість за рахунок автоматизованого обліку надходження, відвантаження і продажу товарів інтенсифікувати товарообіг і спростити документальне оформлення товарів на різних його етапах.
Перше згадування про штрихове кодування припадає на тридцяті роки – в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на таку тему, а незабаром, після закінчення Другої світової війни отримано патент на штрихові коди. Але на практиці їх застосували лише в 60-х роках американські залізничники при виконанні чергової ідентифікації своїх вагонів. З розвитком мікропроцесорної техніки робота з кодами значно пришвидшилась, бо вже у 1973 році США прийняли Універсальний товарний код (UPC), придатний до використання як у промисловості, так і в торгівлі. В Європі в 1977 році під назвою Європейської системи кодування (EAN) утвердилась своя система кодування. Нині у світі існує немало інших кодів.
Штриховий код – комбінація послідовно розташованих штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами [12].
Основні терміни та визначення, що застосовуються в галузі штрихового кодування, та їх зарубіжні відповідники наведені в додатку А.
Присвоєння кодів об’єктам кодування повинно відбуватись на основі певних правил і методів. Код повинен мати певну структуру і повинен допомагати впорядкуванню об’єктів. Він може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків.
Метод кодування повинен забезпечувати такі вимоги:
- одночасно ідентифікувати об’єкти класифікації;
- враховувати кількість номенклатури, яка кодується, кількість обраних ознак класифікації;
- використовувати як алфавіт коду цифри і літери алфавіту;
- забезпечувати мінімальну довжину коду, мінімальний резерв вільних кодових позначень для збереження можливості кодування нових об’єктів без порушення структури класифікації;
- бути орієнтованим на машинну обробку закодованої інформації;
- передбачати можливість автоматичного контролю помилок у кодах.
Вибір штрихового коду обумовлюється:
- видом інформації, що кодується (цифрова, абетково-цифрова);
- довжиною штрихкодової позначки, отриманої при кодуванні інформації; - інформаційною щільністю штрихового коду;
- вимогами до точності друку штрихкодової позначки; - контролепридатністю штрихового коду.
В Україні рекомендується застосовувати такі найпоширеніші і найперспективніші штрихові коди: Код EAN-13 (EAN-8), Код ITF, Код 39, Код 128.
Для вирішення завдань автоматичної ідентифікації штрихові коди можна використовувати відповідно до їх можливостей з урахуванням порівняльних характеристик наведених в табл.1.1.
Табл.1.1. Порівняльні характеристики штрихових кодів, рекомендованих для застосування в Україні
Назва
характеристики Вид штрихового коду
Код ITF Код ЕAN/UPC Код 39 Код 128
Вид інформації, яку кодують Цифрова Цифрова Абетково-цифрова Абетково-цифрова
Інформаційна щільність 2,7 мм на цифру за мінімальної ширини елемента 0,3 мм 2,1 мм на циф¬ру за ширини модуля 0,3 мм 4,8 мм на знак за ширини модуля 0,3 мм 3,3 мм на знак або 1,7мм на ци¬фру за ширини модуля 0,3 мм
Вимоги до точності друку Низькі Високі Низькі Середні
Контролепри-датність знаку Є Немає Є Є
Контролепри-датність позначки Є Є Є Є
Штрихові коди залежно від структури можуть бути:
- цифровими і абетково-цифровими;
- одномірними або двомірними;
- дискретними або безперервними;
- двонапрямними;
- контролепридатними;
- з фіксованою довжиною коду або зі змінною довжиною коду;
- з різною інформаційною щільністю.
Найпоширенішими у економічно розвинутих країнах є такі штрихові коди:
- код «2 з 5 Industrial»;
- код «2 з 5 Matrix»;
- код «2 з 5 з чергуванням» чи код ITF (Interleaved Twenty Five);
- код 39;
- код 93;
- код Codabar;
- код 128;
- код EAN (European Article Number);
- код UPC (Uniform Product Code);
- код 49.