| Назва: | Махатма Ганді |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24 KB |
| Скачувань: | 39 |
Саме в Африці Ганді вперше в житті реально зіштовхнувся з расизмом. В Англії до нього ставилися як до освіченої людини, а в рідному місті він так рідко зустрічав англійців, що ні про яку дискримінацію не йшлося. Однак у провінції Наталь усе було інакше. Ганді змушували їхати на підніжці, а не всередині диліжанса, мовчати, коли його зіштовхували з тротуару. Білий «вищий світ» маленького провінційного містечка не допускав до себе успішного адвоката лише через смаглявий колір його шкіри. Одного разу його викинули з вагона першого класу потягу до Преторії тільки через те, що він не білий.
Досягнувши блискучих успіхів у адвокатській кар’єрі, Ганді 1894 року заснував Індійський конгрес Наталю і розпочав боротьбу за надання індійцям рівних громадянських прав з південноафриканськими білими.
Довго, десь аж до 1915 року, Ганді хоч і виступав проти конкретних форм британського врядування колоніями, та не заперечував британського володарювання як такого, вважав, що в цілому воно корисне і для Індії, і для Південної Африки. Під час англо-бурської війни 1899—1902 років Ганді однозначно став на бік англійців, сформувавши та очоливши санітарний загін у складі британської армії, хоч його особисті симпатії були на боці бурів.
1904 року Ганді-адвокат став Ганді-пророком. Він полишив свою адвокатську практику, яка приносила чималий прибуток, купив ферму Фенікс поблизу Дурбана, де й оселився разом із сім’єю (а мав на той час уже чотирьох синів) та однодумцями. Його приваблювало скромне життя та занурення в релігію. Він читав релігійні тексти, завів листування з Львом Толстим. Ця ферма стала прототипом ашрамів (обителей), які він згодом закладав по всій Індії.
Але Ганді був особливим пророком. Він не тільки шукав істину і морально самовдосконалювався, але й залишався лідером Індійського національного конгресу Наталю, організовував та очолював боротьбу цієї дискримінованої меншини за свої права, розробив і вперше випробував на практиці теорію сатьяграхи — ненасильницької політичної боротьби. Вона якоюсь мірою перегукувалася з теоріями Толстого. Але якщо послідовники російського пророка ніколи не змогли досягти більш-менш помітних успіхів у громадському житті своєї країни, то сатьяграха діяла.
Уряд Наталю запропонував 1906 року запровадити обов’язкову реєстрацію всіх індійців. Ганді скликав масові збори індійців у театрі Імперіал у Йоганнесбурзі, які різко виступили проти принизливої реєстрації. Ганді попередив, що боротьба буде тривалою та виснажливою. Переговори спершу не дали наслідків, так само, як і поїздка Ганді до Англії. Лише наприкінці наступного року було досягнуто компромісу — індійцям дозволили реєструватися добровільно. Колоніальна адміністрація не вибачила Ганді його перемоги — 1908 року його було вперше запроторено до в’язниці. Потім він неодноразово сидів у тюрмі і в Африці, і в Індії, а тим, хто хотів стати його послідовником, завжди ставив запитання: «Чи готові ви до ув’язнення?»
1913 року протистояння вкрай загострилося. Індійська імміграція зростала, і британська влада Південної Африки всіляко її обмежувала. Британці сприймали індійців у Африці тільки як робітників-контрактників.
Влада запропонувала заборонити в’їзд до Африки індійців, що не мали контракту, не визнавати дійсними нехристиянські шлюби між індійцями, змусити кожного індійця, в якого скінчився термін контракту, платити величезний додатковий податок. Особливе обурення індійських жінок викликало те, що більшість із них із законних дружин своїх чоловіків перетворювалася за новим законом де-юре на коханок.
Зупинилися вугільні шахти, а 13 листопада 1913 року Ганді розпочав свій славетний марш на Трансвааль, першу масову кампанію сатьяграхи. У ній взяли участь 2037 чоловіків, 127 жінок та 57 дітей.
Під час маршу Ганді заарештовували тричі. Тоді колону очолював його друг Полак, білий, до речі. Хоча уряд застосував силу, багатьох учасників маршу кинули до в’язниць, а решту силоміць перевезли залізницею назад до Наталю, зрештою протестувальники перемогли — громадськість в Англії обурилася, Ганді звільнили з в’язниці і після тривалих та важких переговорів з генералом Сматсом він у липні 1914 року добився повного скасування дискримінаційних законів.
Ганді писав: «Якщо ця сила (сатьяграха) пошириться по цілому світові, вона здійснить переворот у громадській думці, знищить диктатуру імперіалізму, який душить Західну Європу і прагне підкорити собі Схід».
Ганді відчув, що у Південній Африці йому затісно. 9 січня 1915 року 45-річний Ганді повернувся до Індії, щоб стати лідером і вчителем однієї з найбільших націй на Землі. Його боротьба тривала до самої смерті — ще 33 роки.
Сатьяграха, ахімса, свадеші та сварадж
Досягнувши блискучих успіхів у адвокатській кар’єрі, Ганді 1894 року заснував Індійський конгрес Наталю і розпочав боротьбу за надання індійцям рівних громадянських прав з південноафриканськими білими.
Довго, десь аж до 1915 року, Ганді хоч і виступав проти конкретних форм британського врядування колоніями, та не заперечував британського володарювання як такого, вважав, що в цілому воно корисне і для Індії, і для Південної Африки. Під час англо-бурської війни 1899—1902 років Ганді однозначно став на бік англійців, сформувавши та очоливши санітарний загін у складі британської армії, хоч його особисті симпатії були на боці бурів.
1904 року Ганді-адвокат став Ганді-пророком. Він полишив свою адвокатську практику, яка приносила чималий прибуток, купив ферму Фенікс поблизу Дурбана, де й оселився разом із сім’єю (а мав на той час уже чотирьох синів) та однодумцями. Його приваблювало скромне життя та занурення в релігію. Він читав релігійні тексти, завів листування з Львом Толстим. Ця ферма стала прототипом ашрамів (обителей), які він згодом закладав по всій Індії.
Але Ганді був особливим пророком. Він не тільки шукав істину і морально самовдосконалювався, але й залишався лідером Індійського національного конгресу Наталю, організовував та очолював боротьбу цієї дискримінованої меншини за свої права, розробив і вперше випробував на практиці теорію сатьяграхи — ненасильницької політичної боротьби. Вона якоюсь мірою перегукувалася з теоріями Толстого. Але якщо послідовники російського пророка ніколи не змогли досягти більш-менш помітних успіхів у громадському житті своєї країни, то сатьяграха діяла.
Уряд Наталю запропонував 1906 року запровадити обов’язкову реєстрацію всіх індійців. Ганді скликав масові збори індійців у театрі Імперіал у Йоганнесбурзі, які різко виступили проти принизливої реєстрації. Ганді попередив, що боротьба буде тривалою та виснажливою. Переговори спершу не дали наслідків, так само, як і поїздка Ганді до Англії. Лише наприкінці наступного року було досягнуто компромісу — індійцям дозволили реєструватися добровільно. Колоніальна адміністрація не вибачила Ганді його перемоги — 1908 року його було вперше запроторено до в’язниці. Потім він неодноразово сидів у тюрмі і в Африці, і в Індії, а тим, хто хотів стати його послідовником, завжди ставив запитання: «Чи готові ви до ув’язнення?»
1913 року протистояння вкрай загострилося. Індійська імміграція зростала, і британська влада Південної Африки всіляко її обмежувала. Британці сприймали індійців у Африці тільки як робітників-контрактників.
Влада запропонувала заборонити в’їзд до Африки індійців, що не мали контракту, не визнавати дійсними нехристиянські шлюби між індійцями, змусити кожного індійця, в якого скінчився термін контракту, платити величезний додатковий податок. Особливе обурення індійських жінок викликало те, що більшість із них із законних дружин своїх чоловіків перетворювалася за новим законом де-юре на коханок.
Зупинилися вугільні шахти, а 13 листопада 1913 року Ганді розпочав свій славетний марш на Трансвааль, першу масову кампанію сатьяграхи. У ній взяли участь 2037 чоловіків, 127 жінок та 57 дітей.
Під час маршу Ганді заарештовували тричі. Тоді колону очолював його друг Полак, білий, до речі. Хоча уряд застосував силу, багатьох учасників маршу кинули до в’язниць, а решту силоміць перевезли залізницею назад до Наталю, зрештою протестувальники перемогли — громадськість в Англії обурилася, Ганді звільнили з в’язниці і після тривалих та важких переговорів з генералом Сматсом він у липні 1914 року добився повного скасування дискримінаційних законів.
Ганді писав: «Якщо ця сила (сатьяграха) пошириться по цілому світові, вона здійснить переворот у громадській думці, знищить диктатуру імперіалізму, який душить Західну Європу і прагне підкорити собі Схід».
Ганді відчув, що у Південній Африці йому затісно. 9 січня 1915 року 45-річний Ганді повернувся до Індії, щоб стати лідером і вчителем однієї з найбільших націй на Землі. Його боротьба тривала до самої смерті — ще 33 роки.
Сатьяграха, ахімса, свадеші та сварадж
Новости загрузка новостей...