1 2

Іпотека - це позичка під заставу нерухомості, є одним з найважливіших джерел фінансування проектів у ринковій економіці. Об'єктом застави можуть бути будівлі, споруди, будинки, земля та інші види власної нерухомості підприємств і фізичних осіб. Для фінансування проектів застосовують такі форми іпотечних позичок: стандартну, зі зростанням платежів, зі змінною сумою виплати, із заставним рахунком.

Проектне фінансування - один із видів боргового. Спеціальна банківська послуга (merchant banking): банк-кредитор аналізує пропонований проект, доводить його дорівня, що дає змогу організувати його успішне фінансування, веде переговори з кредиторами, передає на комерційних умовах замовнику сформований варіант з конкретними висновками та пропозиціями. Інвестори мають істотну гарантію життєздатності та ефективності проекту. Залежно від частки ризику, яку бере на себе кредитор, розрізняють такі форми проектного фінансування: з повним регресом на позичальника; без регресу на позичальника; з обмеженим регресом на позичальника (регрес - це вимога про відшкодування наданої в борг суми).

Контроль за дотриманням умов фінансування здійснюють на основі регулярних ревізій за такими аспектами: фактичні витрати; потік реальних грошей; фінансовий стан проекту і компанії, що реалізує проект; звітність; управління фінансами; помилкові витрати. Ефективність роботи керівника проекту оцінюють за тим, як успішно він організовує роботу з контролю за витратами на проект.

Інструменти управління ризиками інвестора.

У процесі управління проектними ризиками банк розв'язує два взаємозалежних завдання: управляє ризиками за проектом загалом і ризиками непогашення боргу за кредитом з боку проектної компанії. В межах проектного фінансування банки виконують певні дії:

Розмір фінансування проекту банк визначає не тільки згідно з кошторисом і бюджетом проекту, а й з огляду на оптимізацію структури кредитного портфелю банку (за видами проектів і регіонами) з метою зниження ризиків банківської діялькості загалом.

Частка фінансової участі банку у проекті так само залежить від рівня прийнятих ним на себе ризиків.

Що вищий рівень ризиків за проектом, то гнучкіші мають бути умови кредитної угоди. Темпи і абсолютні розміри чергових погашеньзалежать від фінансово-економічних показників проекту.

Оптимізуючи структуру фінансування проекту з метою зниження ризиків, банк зацікавлений у залученні субординованих щодо основного кредитів: вимоги за ними задовольняються після задоволення вимог за основним кредитом. Банк вибирає найменьш ризиковану схему фінансування проекту. Крім класичної схеми, коли кредит надається проектній компанії, яка є замовником проекту, можливі й інші:

Фінансування з використанням різних форм лізингу;

Надання кредиту підрядчику, що бере участь у реалізації проекту;

Надання кредиту покупцю проектного продукту;

Надання гарантій у різних формах проектній компанії чи підрядчику, що бере участь у реалізації проекту;

Форфейтування контрактів на постачання інвестиційних товарів і виконання підрядних робіт.

Лізинг - середньо- та довгострокова оренда устаткування, нерухомого майна. Роль проектної компанії відіграє лізінгова компанія, фундатором якої є банк або консорціум банків. Основні ризики для банку-кредитора пов'язані з діяльністю не проектної компанії, а компанії-оператора (лізингоотримувача).

Для банків лізінгова форма фінансування проектів є найменьш ризикованою. На відміну від фінансових інвестицій вкладений в інвестиційно-лізінговий бізнес капітал не схільний до інфляції - об'єкти нерухомості за умов ринкової економіки мають тенденцію до подорожчання. Банк надійно застрахований від ризику неплатоспроможності лізінгоотримувача, тому що з метою погашення зобов'язань він може повернути собі об'єкт лізінгу, віддати його в оренду іншій особі чи навіть продати.

1 2