| Назва: | Українська мова |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 39,6 KB |
| Скачувань: | 171 |
А коли так, то "...українці повинні триматися "общерусского" язика, себто великоруського лі¬тературного язика, та тут, очевидно, підмінюються поняття, бо великоруський язик, живий і літера¬турний, зовсім не "общерусский" язик, а таке саме тільки, як і український, "наріччя" того ідеального "русского" язика, чи східнослов'янського, що в дійсності конкретно не існує і не існував ніколи" (М. Грушевський).
2. "Русь" - це самоназва корінного народу се¬редньовічної Київської держави, а також назва са¬мої цієї держави. Це слово і його похідні: "русь¬кий", "русин", "русинський", "руснак" та ін. - на західних окраїнах розселення українського ет¬носу збереглись до наших днів.
Галичина масово перейшла на терміни з коре¬нем україн- у кінці XIX - на початку XX століття (вирішальним поштовхом стало святкування сто¬річчя "Енеїди" І. Котляревського). Робилось це свідомо - задля єдності українського народу, штучно розчленованого між двома імперіями: Ро¬сійською та Австро-Угорською.
3. Згодом (у писемних пам'ятках від 1187 року стосовно наддніпрянської частини Русі і від 1189 року стосовно Галичини) з'являється слово "Ук¬раїна". Протягом століть слова Русь і Україна вжи¬валась як синоніми. Так, і Хмельницький, і пись¬менники його епохи використовували паралельно слова Україна-Русь-Росія; український-руський-російський.
А ще раніше в "Граматиці доброглаголивого еллинословенскаго язика" (її традиційцно називають "Адельфотес"), видрукованій у Львові в 1591 році, навіть на титульному листі написано: "Ко наказанію многоименитому Россійскому роду". Вислови "россійскій род", "росскій род" неодноразово вжи¬ваються і в тексті "Граматики". Проте йдеться тут не про "російський рід" у сучасному значенні, а про рід український, свідченням чого можуть слу¬гувати хоча б приклади слів із "Граматики": дівчинка, кошичок, хлоп'ятко, хлоп'яточко.
Але звідки на Русі взялись слова "Росія", "ро¬сійський"?
4. Слово "Росія" - це слово "Русь" у середньо-грецькому (візантійському) мовному оформленні. Кожен народ пристосовує чужі назви до своєї мо¬ви: поляки кажуть "Польска", а ми - "Польща", хорвати називають свою країну "Хрватска", а ук¬раїнці іменують ЇЇ "Хорватія". Отож і середньовіч¬ні греки називали країну наших предків не "Русь", а "Росія".
5. "Малою Руссю" в XIV столітті називали в протиставленні Великій Русі, тобто Київській Ру¬сі, Галицьке-Волинське князівство, яке займало нинішню Західну Україну з прилеглими територі¬ями (до Дніпра на сході і Чорного моря на півдні;
значна частина західних територій Галицьке-Во¬линського князівства згодом відійшла до інших на¬родів - Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччи¬ни). До самого кінця XIV століття Київ - "мати городів руських" включався в територію Великої Русі.
Пізніше константинопольський патріархат почав називати Великою Росією Московщину, в зістав¬ленні з тією ж таки Малою Росією - Галицько-волинською державою. Потім назва "Мала Росія" була поширена на всю територію України - ко¬лишньої метрополії Київської Русі. Спрацював принцип аналогії: Малою Грецією називали ко¬лись власне Грецію (метрополію), а Великою Гре¬цією - колонізовані греками землі. Та ж аналогія прослідковується в історичних назвах Малої і Ве¬ликої Вірменії, Британії, Польщі.
"Назви "Мала Русь" і "Велика Русь" утворені грецькою психологією і пішли з синоду царгородського патріярха в 1303 р. з справи утворення Галицько-Волинської митрополії" (С.Шелухин).
6. У XVII столітті слово "Росія" припало до впо¬доби дякам (чиновникам) царя Олексія Михайло¬вича, а тоді вже всій державно-церковній верстві на чолі з самодержцем. Проте ця назва загально¬прийнятою і офіційною стала не зразу. Ще у 1713 році посол Московії в Копенгагені отримав розпо¬рядження: "У всіх курантах (газетах. - В.!., Я.Р.-В.) друкують державу нашу Московською, а цього ради звольте застерегти, щоб друкували Російською, про що й іншим по всіх дворах писано". Бо й справді ніхто в Європі не плутав Русь (Ук¬раїну) з Московією. Так, 28 листопада 1649 року амбасадор Франції у Польщі Арпажон писав своєму урядові: "Весь руський народ, що простя¬гається до Литви і Вісли, піднявся проти корони".
7. Цар Петро І заборонив називати Україну Рус¬сю. В Росії було заборонено також слово Україна.
8. Теорію єдності Русі-Росії розробили у XVIII столітті німці, зокрема Ф.Міллер. Катерина II за-грозила всім не згідним із цією теорією тюрмою. А першим почав доводити, що Москва - спадко¬ємниця Києва, ще в сімдесятих роках XVII сто¬ліття ректор Київської колегії і архимандрит Ки¬єво-Печерського монастиря І.Пзель. Він теж був з походження німець, і є підстави вважати, що свою концепцію обгрунтував не безкоштовно.
2. "Русь" - це самоназва корінного народу се¬редньовічної Київської держави, а також назва са¬мої цієї держави. Це слово і його похідні: "русь¬кий", "русин", "русинський", "руснак" та ін. - на західних окраїнах розселення українського ет¬носу збереглись до наших днів.
Галичина масово перейшла на терміни з коре¬нем україн- у кінці XIX - на початку XX століття (вирішальним поштовхом стало святкування сто¬річчя "Енеїди" І. Котляревського). Робилось це свідомо - задля єдності українського народу, штучно розчленованого між двома імперіями: Ро¬сійською та Австро-Угорською.
3. Згодом (у писемних пам'ятках від 1187 року стосовно наддніпрянської частини Русі і від 1189 року стосовно Галичини) з'являється слово "Ук¬раїна". Протягом століть слова Русь і Україна вжи¬валась як синоніми. Так, і Хмельницький, і пись¬менники його епохи використовували паралельно слова Україна-Русь-Росія; український-руський-російський.
А ще раніше в "Граматиці доброглаголивого еллинословенскаго язика" (її традиційцно називають "Адельфотес"), видрукованій у Львові в 1591 році, навіть на титульному листі написано: "Ко наказанію многоименитому Россійскому роду". Вислови "россійскій род", "росскій род" неодноразово вжи¬ваються і в тексті "Граматики". Проте йдеться тут не про "російський рід" у сучасному значенні, а про рід український, свідченням чого можуть слу¬гувати хоча б приклади слів із "Граматики": дівчинка, кошичок, хлоп'ятко, хлоп'яточко.
Але звідки на Русі взялись слова "Росія", "ро¬сійський"?
4. Слово "Росія" - це слово "Русь" у середньо-грецькому (візантійському) мовному оформленні. Кожен народ пристосовує чужі назви до своєї мо¬ви: поляки кажуть "Польска", а ми - "Польща", хорвати називають свою країну "Хрватска", а ук¬раїнці іменують ЇЇ "Хорватія". Отож і середньовіч¬ні греки називали країну наших предків не "Русь", а "Росія".
5. "Малою Руссю" в XIV столітті називали в протиставленні Великій Русі, тобто Київській Ру¬сі, Галицьке-Волинське князівство, яке займало нинішню Західну Україну з прилеглими територі¬ями (до Дніпра на сході і Чорного моря на півдні;
значна частина західних територій Галицьке-Во¬линського князівства згодом відійшла до інших на¬родів - Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччи¬ни). До самого кінця XIV століття Київ - "мати городів руських" включався в територію Великої Русі.
Пізніше константинопольський патріархат почав називати Великою Росією Московщину, в зістав¬ленні з тією ж таки Малою Росією - Галицько-волинською державою. Потім назва "Мала Росія" була поширена на всю територію України - ко¬лишньої метрополії Київської Русі. Спрацював принцип аналогії: Малою Грецією називали ко¬лись власне Грецію (метрополію), а Великою Гре¬цією - колонізовані греками землі. Та ж аналогія прослідковується в історичних назвах Малої і Ве¬ликої Вірменії, Британії, Польщі.
"Назви "Мала Русь" і "Велика Русь" утворені грецькою психологією і пішли з синоду царгородського патріярха в 1303 р. з справи утворення Галицько-Волинської митрополії" (С.Шелухин).
6. У XVII столітті слово "Росія" припало до впо¬доби дякам (чиновникам) царя Олексія Михайло¬вича, а тоді вже всій державно-церковній верстві на чолі з самодержцем. Проте ця назва загально¬прийнятою і офіційною стала не зразу. Ще у 1713 році посол Московії в Копенгагені отримав розпо¬рядження: "У всіх курантах (газетах. - В.!., Я.Р.-В.) друкують державу нашу Московською, а цього ради звольте застерегти, щоб друкували Російською, про що й іншим по всіх дворах писано". Бо й справді ніхто в Європі не плутав Русь (Ук¬раїну) з Московією. Так, 28 листопада 1649 року амбасадор Франції у Польщі Арпажон писав своєму урядові: "Весь руський народ, що простя¬гається до Литви і Вісли, піднявся проти корони".
7. Цар Петро І заборонив називати Україну Рус¬сю. В Росії було заборонено також слово Україна.
8. Теорію єдності Русі-Росії розробили у XVIII столітті німці, зокрема Ф.Міллер. Катерина II за-грозила всім не згідним із цією теорією тюрмою. А першим почав доводити, що Москва - спадко¬ємниця Києва, ще в сімдесятих роках XVII сто¬ліття ректор Київської колегії і архимандрит Ки¬єво-Печерського монастиря І.Пзель. Він теж був з походження німець, і є підстави вважати, що свою концепцію обгрунтував не безкоштовно.
Новости загрузка новостей...