| Назва: | Микола Аркас - адмірал, історик, письменник |
| Розмiр: | 8,53 KB |
| Надіслав(ла): | Molot |
| Опис: | 8,7 k |
| Скачувань: | 745 |
Найціннішою архівною знахідкою, матеріали якої розкривають історію життя Миколи Аркàñà, i âëàñíîðó÷ çàïîâíåíà íèì біографічна анкета, яка нині зберігається в Чернигівському історіографічному музеї.
«Я народився у Миколаєві, Херсонській губернії» - писав він. «Батько мій - син вчителя Чорноморської штуðìàíñüêî¿ øêîëè Ìèêîëà Àíäð³éîâèч Аркас, служив, як і всі його брати, у Чорноморському флоті з 1871 ïî 1881 ð.ð. ó ÷èí³ ãåíåðàë-àä'ютанта, адмірала, був головним командором чорноморського флоту і портів.
Мати моя Софія Петрівна - дочка оберштернкрігкомісара Чорноморського флоту, дійсного статського совітника Петра Гриãîðîâè÷à Áîãäàíîâè÷à, ïåðåâåäåíого у 1793 р. До Чорноморського флоту із бунчуковських товаришів Полтавського полку.
Вчився я у одеській приватній гімназії Стародубцева і у 1875 році скінчив курс Одеського Íîâîðîñ³éñüêîãî óí³âåðñ³òåòó íà ïðèðîäîçíàâ÷îìó ôàêóëüòåòi».
Визнаючи у цій анкеті свій світогляд, як демократично-національний, М. Аркас відзначає першорядну роль на його формуванні сімейного виховання, гімназійних вчителів, знайомства з творчістю Тараса Шевченко, Павла Кутіша. Без будь-яких власних коментаріїв він наводить висновок домашньої вчительки молодих членів родини Аркасів, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».
Про своє майнове становище і місце у державно-чиновницькому апараті Російської імперії Микола Аркас повідомляє, що у Херсонськîìó òà Îäåñüêîìó ïîâ³òàõ Õåðñîíської губернії має маєток, де з 1881 року (тобто з року смерті батька) веде власне господарство. До того ж є почесним мировим суддею Херсонського округу і у чині статського радника входить до апарату морського міністерства.
Містифікація з його соціальним статусом розпочалася у 1899 році у Москві, де відбулася прем’єра Аркасової опери «Катерина». Її показували там без оголошення прізвища автора, але дотошний репортер «Московских ведомостей» все ж зумів якось вивудити це прізвище, але при цьому звів на сторінках газети чиновника морського відомства до адмірала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу міф про російського адмірала - українського патріота пішов гуляти як серед ворогів, так і серед друзів українства.
Те саме можна сказати і прî «ãåíåðàëüñòâî» Àðêàñà, ïðî òå, що він дослужився до високого цівільного чину, дійсного статського радника, що рівнозначно війсковому званню генерал-майора. Хоч це òâåðäæåííÿ íàâ³òü óâ³éøëî â åíöèклопедичну літературу і потрапило на сторінки вступного нарису до київських перевидань «Історії України-Русі» 1990-91 років, але воно так само міфічне, як і легенда про Аркасове «адміральство». Йоãî ñïðîñòîâóє вищезгадана архівна згадка, â ÿê³é ñàì Ìèêîëà Àðêàñ çàñâ³ä÷óє свій чин статського радника, рівнозначного полковнику у війську.
З анкети дознаємося і про написану Аркасом поєму «Гетьман Пилип Орлик», де можна побачити зародження тих настроїв, які будуть вписані до «Історії Укрїни-Русі».
* * *
Ні! Певен я, що стане правда,
Що знов Вкраїна оживе,
Зітхне свободно, вільне, радо,
Криваві сльози обітре!
Гей устань же, Україно!
Як колись вставала,
І борись за ті права,
Що ти утеряла!!
«Я народився у Миколаєві, Херсонській губернії» - писав він. «Батько мій - син вчителя Чорноморської штуðìàíñüêî¿ øêîëè Ìèêîëà Àíäð³éîâèч Аркас, служив, як і всі його брати, у Чорноморському флоті з 1871 ïî 1881 ð.ð. ó ÷èí³ ãåíåðàë-àä'ютанта, адмірала, був головним командором чорноморського флоту і портів.
Мати моя Софія Петрівна - дочка оберштернкрігкомісара Чорноморського флоту, дійсного статського совітника Петра Гриãîðîâè÷à Áîãäàíîâè÷à, ïåðåâåäåíого у 1793 р. До Чорноморського флоту із бунчуковських товаришів Полтавського полку.
Вчився я у одеській приватній гімназії Стародубцева і у 1875 році скінчив курс Одеського Íîâîðîñ³éñüêîãî óí³âåðñ³òåòó íà ïðèðîäîçíàâ÷îìó ôàêóëüòåòi».
Визнаючи у цій анкеті свій світогляд, як демократично-національний, М. Аркас відзначає першорядну роль на його формуванні сімейного виховання, гімназійних вчителів, знайомства з творчістю Тараса Шевченко, Павла Кутіша. Без будь-яких власних коментаріїв він наводить висновок домашньої вчительки молодих членів родини Аркасів, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».
Про своє майнове становище і місце у державно-чиновницькому апараті Російської імперії Микола Аркас повідомляє, що у Херсонськîìó òà Îäåñüêîìó ïîâ³òàõ Õåðñîíської губернії має маєток, де з 1881 року (тобто з року смерті батька) веде власне господарство. До того ж є почесним мировим суддею Херсонського округу і у чині статського радника входить до апарату морського міністерства.
Містифікація з його соціальним статусом розпочалася у 1899 році у Москві, де відбулася прем’єра Аркасової опери «Катерина». Її показували там без оголошення прізвища автора, але дотошний репортер «Московских ведомостей» все ж зумів якось вивудити це прізвище, але при цьому звів на сторінках газети чиновника морського відомства до адмірала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу міф про російського адмірала - українського патріота пішов гуляти як серед ворогів, так і серед друзів українства.
Те саме можна сказати і прî «ãåíåðàëüñòâî» Àðêàñà, ïðî òå, що він дослужився до високого цівільного чину, дійсного статського радника, що рівнозначно війсковому званню генерал-майора. Хоч це òâåðäæåííÿ íàâ³òü óâ³éøëî â åíöèклопедичну літературу і потрапило на сторінки вступного нарису до київських перевидань «Історії України-Русі» 1990-91 років, але воно так само міфічне, як і легенда про Аркасове «адміральство». Йоãî ñïðîñòîâóє вищезгадана архівна згадка, â ÿê³é ñàì Ìèêîëà Àðêàñ çàñâ³ä÷óє свій чин статського радника, рівнозначного полковнику у війську.
З анкети дознаємося і про написану Аркасом поєму «Гетьман Пилип Орлик», де можна побачити зародження тих настроїв, які будуть вписані до «Історії Укрїни-Русі».
* * *
Ні! Певен я, що стане правда,
Що знов Вкраїна оживе,
Зітхне свободно, вільне, радо,
Криваві сльози обітре!
Гей устань же, Україно!
Як колись вставала,
І борись за ті права,
Що ти утеряла!!