| Назва: | Шпори зі старослов'янської мови |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 53,4 KB |
| Скачувань: | 383 |
1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
Старослов’янська – перша літературна мова слов’ян, якою в середині IX ст. було здійснено перший переклад богослужбових книжок з грецької мови. Вона існувала в IX-XI ст. Не була розмовною. Вона була створена відносно вузьким колом людей для потреб християнської церкви як сакральна мова. Проте, набувши свого поширення як єдина книжно-писемна мова у різних слов’янських областях, під впливом живої народної мови вона поступово збагачувалася місцевими мовними особливостями. Після XI ст. в різних місцевостях поширювалися різні варіанти мови – ізводи.
2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
Приблизно у II тис. до н.е. з групи споріднених діалектів індоєвропейської сім'ї мов виділяється праслов'янська мова як джерело всіх подальших слов'янських мов. Вона була єдиною мовою для всіх слов’ян приблизно до VII-VIII ст. н. е. Процес її формування пов’язаний із розпадом індоєвропейської мови на окремі групи мов. Праслов’янська мова, як і індоєвропейська, писемністю не засвідчена, тому вона є штучно реконструйованою. Слов’янські мови, як живі, так і мертві, походять з одного кореня – спільнослов’янської мови, що зумовлює лексичну і структурно-граматичну близькість між ними. Це можна спостерігати, порівнюючи назви побуту, виробничої діяльності, частин тіла у різних слов’янських мовах.
3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
Історія дослідження старослов’янської мови фіксує декілька теорій, згідно з якими той чи інший діалект вважали основою для створення певної графічної системи. Найпоширеніші серед них: сербська, паннонська, моравська, руська, болгарська. Моравська теорія ґрунтується на тому, що Кирило і Мефодій деякий час перебували у Паннонії, що в Словенії. Словенський науковець Облак, досліджуючи різні говори слов’янського населення, у XIX ст. у районі міста Солунь виявив такий діалект, у якому вимова слів була дуже схожою на старослов’янську. Цей діалект належить до болгарської мови, близький до македонської. Ще одним чинником до розвитку цієї теорії було те, що з усіх слов’янських мов найближчою до старослов’янської є болгарська. Тому стверджується, що старослов’янську мову створено на ґрунті солунсько-македонського діалекту староболгарської мови.
4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
До нашого часу дійшли лише копії найдавніших рукописів, зроблені учнями Костянтина і Мефодія. Ці пам’ятки не чисельні, кілька з них датовані кінцем X ст., а решта – XI ст. Глаголичні пам’ятки. Київські листки, або Київський місал, це уривок католицької меси, що підтверджує моравське походження тексту. Це найдавніша пам’ятка старослов’янського письма, що найточніше відтворює початковий етап слов’янської писемності. Зографське євангеліє. Це неповний рукопис, у ньому втрачено частину тексту. Маріїнське євангеліє. Написано в XI ст. найвірогідніше у Македонії. Ассеманійове євангеліє. Це апракос, написаний у XI ст. в Македонії. Збірник Клоца. Це залишки великої збірки проповідей і повчань. Синайський псалтир. Це рукопис, який зберігається в Аравії. Синайський требник – збірник молитов і служб, належить до македонських пам’яток XI ст. Рильські глаголичні листки. Назва походить від Рильського монастиря в Болгарії. Охридські листки – це частина з недільного євангелія, пов’язана із м. Охридом. Боянський палімпсест – це змитий глаголичний текст, поверх якого писана пам’ятка XIII ст. Боянове євангеліє. Празькі уривки. Пам’ятку складають два пергаментних аркуша. Кириличні пам’ятки. Напис царя Самуїла. Напис зроблено на могильній плиті членів сім’ї Самуїла. Знайдено в Македонії. Супрасльський рукопис. Пам’ятка XI ст. болгарського походження. Савина книга – це збірник євангельських читань, написаний у XI ст. Хіландарські листки. Уривок повчання Кирила Ієрусалимського XI ст. болгарського походження. Македонський кириличний листок – пам’ятка XI ст. болгарського походження. Листки Ундольського – уривки євангельського тексту, пам’ятка XI або XII ст. болгарського походження. Єнінський апостол – збірник апостольських читань, знайдено у Болгарії. Пам’ятка XI ст. Слуцькі листки. Рукописний уривок, знайдений біля Мінська. Остромирове євангеліє. Найдавніша східнослов’янська датована пам’ятка, вона фіксує фонетичні особливості та лексичний склад давньоруської мови. Латинські пам’ятки. Фрейзінгенські, або Мюнхенські уривки. Це єдина старослов’янська пам’ятка, написана латинськими літерами, знайдена у Німеччині.
5. Значення вивчення старослов’янської мови.
Старослов’янська – перша літературна мова слов’ян, якою в середині IX ст. було здійснено перший переклад богослужбових книжок з грецької мови. Вона існувала в IX-XI ст. Не була розмовною. Вона була створена відносно вузьким колом людей для потреб християнської церкви як сакральна мова. Проте, набувши свого поширення як єдина книжно-писемна мова у різних слов’янських областях, під впливом живої народної мови вона поступово збагачувалася місцевими мовними особливостями. Після XI ст. в різних місцевостях поширювалися різні варіанти мови – ізводи.
2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
Приблизно у II тис. до н.е. з групи споріднених діалектів індоєвропейської сім'ї мов виділяється праслов'янська мова як джерело всіх подальших слов'янських мов. Вона була єдиною мовою для всіх слов’ян приблизно до VII-VIII ст. н. е. Процес її формування пов’язаний із розпадом індоєвропейської мови на окремі групи мов. Праслов’янська мова, як і індоєвропейська, писемністю не засвідчена, тому вона є штучно реконструйованою. Слов’янські мови, як живі, так і мертві, походять з одного кореня – спільнослов’янської мови, що зумовлює лексичну і структурно-граматичну близькість між ними. Це можна спостерігати, порівнюючи назви побуту, виробничої діяльності, частин тіла у різних слов’янських мовах.
3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
Історія дослідження старослов’янської мови фіксує декілька теорій, згідно з якими той чи інший діалект вважали основою для створення певної графічної системи. Найпоширеніші серед них: сербська, паннонська, моравська, руська, болгарська. Моравська теорія ґрунтується на тому, що Кирило і Мефодій деякий час перебували у Паннонії, що в Словенії. Словенський науковець Облак, досліджуючи різні говори слов’янського населення, у XIX ст. у районі міста Солунь виявив такий діалект, у якому вимова слів була дуже схожою на старослов’янську. Цей діалект належить до болгарської мови, близький до македонської. Ще одним чинником до розвитку цієї теорії було те, що з усіх слов’янських мов найближчою до старослов’янської є болгарська. Тому стверджується, що старослов’янську мову створено на ґрунті солунсько-македонського діалекту староболгарської мови.
4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
До нашого часу дійшли лише копії найдавніших рукописів, зроблені учнями Костянтина і Мефодія. Ці пам’ятки не чисельні, кілька з них датовані кінцем X ст., а решта – XI ст. Глаголичні пам’ятки. Київські листки, або Київський місал, це уривок католицької меси, що підтверджує моравське походження тексту. Це найдавніша пам’ятка старослов’янського письма, що найточніше відтворює початковий етап слов’янської писемності. Зографське євангеліє. Це неповний рукопис, у ньому втрачено частину тексту. Маріїнське євангеліє. Написано в XI ст. найвірогідніше у Македонії. Ассеманійове євангеліє. Це апракос, написаний у XI ст. в Македонії. Збірник Клоца. Це залишки великої збірки проповідей і повчань. Синайський псалтир. Це рукопис, який зберігається в Аравії. Синайський требник – збірник молитов і служб, належить до македонських пам’яток XI ст. Рильські глаголичні листки. Назва походить від Рильського монастиря в Болгарії. Охридські листки – це частина з недільного євангелія, пов’язана із м. Охридом. Боянський палімпсест – це змитий глаголичний текст, поверх якого писана пам’ятка XIII ст. Боянове євангеліє. Празькі уривки. Пам’ятку складають два пергаментних аркуша. Кириличні пам’ятки. Напис царя Самуїла. Напис зроблено на могильній плиті членів сім’ї Самуїла. Знайдено в Македонії. Супрасльський рукопис. Пам’ятка XI ст. болгарського походження. Савина книга – це збірник євангельських читань, написаний у XI ст. Хіландарські листки. Уривок повчання Кирила Ієрусалимського XI ст. болгарського походження. Македонський кириличний листок – пам’ятка XI ст. болгарського походження. Листки Ундольського – уривки євангельського тексту, пам’ятка XI або XII ст. болгарського походження. Єнінський апостол – збірник апостольських читань, знайдено у Болгарії. Пам’ятка XI ст. Слуцькі листки. Рукописний уривок, знайдений біля Мінська. Остромирове євангеліє. Найдавніша східнослов’янська датована пам’ятка, вона фіксує фонетичні особливості та лексичний склад давньоруської мови. Латинські пам’ятки. Фрейзінгенські, або Мюнхенські уривки. Це єдина старослов’янська пам’ятка, написана латинськими літерами, знайдена у Німеччині.
5. Значення вивчення старослов’янської мови.