| Назва: | Загальна характеристика банківських операцій |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 12,42 KB |
| Скачувань: | 38 |
Загальна характеристика банківських операцій
Діяльність комерційних банків у ринкових умовах різноманітна. Банки слід розрізняти насамперед як самостійні господарюючі суб¢єкти, що функціонують на засадах комерційного розрахунку, виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. І хоча результати діяльності банків не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сільського господарства), вони носять вартісний характер, маючи у своїй основі суспільні затрати. Специфіка функціонування комерційних банків полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різного роду послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого, ¾ створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій (мал.5).
Безготівкові платіжні засобі створюються комерційними банками у процесі депозитної емісії на основі видачі позик клієнтам, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту ¾ зменшувати її. Тому здатність комерційних банків створювати гроші має важливе значення для економіки, що реалізується в еластичній грошовій системі, яка є необхідною умовою відносно стійких темпів економічного росту.
Продукція комерційних банків
Пасивні Активні Комісійно-посередницькі
операції операції операції
Мал. 12.2. Склад продукції комерційних банків
Другою складовою частиною банківського продукту є різного роду послуги, що надаються комерційними банками, ¾ депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. В основу їх класифікації може бути покладено кілька критеріїв.
Насамперед залежно від особливостей формування та розміщення ресурсів комерційного банку, його послуги можуть бути реалізовані у формі проведення трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких. При здійсненні пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні грошові кошти для формування своїх ресурсів. Активні операції полягають у розміщенні банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому випадку має місце не власне формування і розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або здійснення інших операцій, які не пов¢язані безпосередньо з рухом грошей ¾ так звані збалансовані послуги.
Виходячи із специфіки основних функцій банку, його операції можна поділити на базові й додаткові. Базові операції пов¢язані з реалізацією банком своїх функцій посередництва в кредиті та посередництва в платежах, що знаходить відображення у проведенні депозитних, кредитних, та розрахунково-касових операцій. Окремі з них можуть здійснюватись іншими фінансовими установами (наприклад, прийом вкладів і видача кредитів ¾ спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, деякі види розрахунків ¾ поштовими відділеннями). Однак у своїй сукупності ці операції проводяться лише банками, визначаючи їх місце і роль у кредитній системі, а тому є базовими. Усі інші операції, що здійснюються банком відповідно до потреб своїх клієнтів у різних послугах і не визначають фундаментальні аспекти суті комерційного банку, можна вважати додатковими (хоча у деяких спеціалізованих банках їм може належати досить значна і навіть пріоритетна частка операцій). До складу додаткових відносяться валютні операції, операції з цінними паперами, трастові, факторингові, лізингові, консультаційні та деякі інші операції.
Залежно від суб¢єктів одержання, тобто клієнтів, банківські операції поділяються на два види: операції, що здійснюються для юридичних осіб, та операції для фізичних осіб. За конкретним змістом ці операції можуть і не відрізнятися між собою (за виключенням деяких нюансів, що вводяться законодавством або самими банками). Головна відмінність полягає у масштабах здійснюваних операцій (обсяги розрахунків, величина коштів, розміщених у депозити, сума наданих позик та ін.).
Діяльність комерційних банків у ринкових умовах різноманітна. Банки слід розрізняти насамперед як самостійні господарюючі суб¢єкти, що функціонують на засадах комерційного розрахунку, виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. І хоча результати діяльності банків не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сільського господарства), вони носять вартісний характер, маючи у своїй основі суспільні затрати. Специфіка функціонування комерційних банків полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різного роду послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого, ¾ створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій (мал.5).
Безготівкові платіжні засобі створюються комерційними банками у процесі депозитної емісії на основі видачі позик клієнтам, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту ¾ зменшувати її. Тому здатність комерційних банків створювати гроші має важливе значення для економіки, що реалізується в еластичній грошовій системі, яка є необхідною умовою відносно стійких темпів економічного росту.
Продукція комерційних банків
Пасивні Активні Комісійно-посередницькі
операції операції операції
Мал. 12.2. Склад продукції комерційних банків
Другою складовою частиною банківського продукту є різного роду послуги, що надаються комерційними банками, ¾ депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. В основу їх класифікації може бути покладено кілька критеріїв.
Насамперед залежно від особливостей формування та розміщення ресурсів комерційного банку, його послуги можуть бути реалізовані у формі проведення трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких. При здійсненні пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні грошові кошти для формування своїх ресурсів. Активні операції полягають у розміщенні банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому випадку має місце не власне формування і розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або здійснення інших операцій, які не пов¢язані безпосередньо з рухом грошей ¾ так звані збалансовані послуги.
Виходячи із специфіки основних функцій банку, його операції можна поділити на базові й додаткові. Базові операції пов¢язані з реалізацією банком своїх функцій посередництва в кредиті та посередництва в платежах, що знаходить відображення у проведенні депозитних, кредитних, та розрахунково-касових операцій. Окремі з них можуть здійснюватись іншими фінансовими установами (наприклад, прийом вкладів і видача кредитів ¾ спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, деякі види розрахунків ¾ поштовими відділеннями). Однак у своїй сукупності ці операції проводяться лише банками, визначаючи їх місце і роль у кредитній системі, а тому є базовими. Усі інші операції, що здійснюються банком відповідно до потреб своїх клієнтів у різних послугах і не визначають фундаментальні аспекти суті комерційного банку, можна вважати додатковими (хоча у деяких спеціалізованих банках їм може належати досить значна і навіть пріоритетна частка операцій). До складу додаткових відносяться валютні операції, операції з цінними паперами, трастові, факторингові, лізингові, консультаційні та деякі інші операції.
Залежно від суб¢єктів одержання, тобто клієнтів, банківські операції поділяються на два види: операції, що здійснюються для юридичних осіб, та операції для фізичних осіб. За конкретним змістом ці операції можуть і не відрізнятися між собою (за виключенням деяких нюансів, що вводяться законодавством або самими банками). Головна відмінність полягає у масштабах здійснюваних операцій (обсяги розрахунків, величина коштів, розміщених у депозити, сума наданих позик та ін.).